ВАТ "Ізоляція" (далі –Товариство) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до державного підприємства "Придніпровський завод кольорових металів" (далі –Підприємство) про витребування із чужого незаконного володіння майна вартістю 11794 258,13 грн. згідно з умовами договору №02-24/59-02 на виготовлення зразків виробів із дорогоцінних металів від 03.12.2002 р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2007 р. стягнено з Підприємства на користь Товариства майно, а саме: афінований дорогоцінний метал із вмістом платини –30 324,76 г і паладію 54,89 г та давальницьку сировину з вмістом у чистому вигляді наступного металу: платини 3 523,18 г та родію 2 752,29 г, а також судові витрати.

На виконання рішення суду видано відповідні накази № 9/342-07 від 25.12.2007р.

10.09.2008 р. позивач (стягувач) –Товариство звернувся до суду з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду шляхом стягнення з відповідача (боржника) –Підприємства на його користь грошових коштів у сумі 17918276,00 грн., а також забезпечення позову на стадії виконання рішення суду шляхом накладення арешту та грошові суми, що належать відповідачу (боржнику).

У подальшому позивач (стягувач) уточнив вимоги заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду та просив суд стягнути грошові кошти у розмірі 10711373,48 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2008 р. (суддя Подобєд І.М.) заяву задоволено частково, змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2007р. шляхом стягнення з Підприємства на користь Товариства грошових коштів у сумі 10 711 373,48 грн., а у решті вимог –відмовлено.

Ухвала в частині задоволення поданої заяви мотивована тим, що внаслідок відсутності у відповідача (боржника) майна, що підлягає вилученню, та призупинення останнім своєї господарської діяльності з переробки дорогоцінних металів, своєчасне та повне виконання рішення суду значно ускладнюється, тому необхідно змінити спосіб його виконання.

Відмовляючи у задоволенні заяви щодо накладення арешту, суд першої інстанції виходив з того, що державній виконавчій службі, якою вже розпочаті дії з примусового виконання рішення суду, надано право самостійно накладати арешт, тому вжиття цих заходів судом є недоречним.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2008 р. (судді: Швець В.В. - головуючий, Чус О.В., Стрелець Т.Г.) апеляційну скаргу Підприємства залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2008 р. –без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, Підприємство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2008 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2008 р., а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 34, 37 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 4-2, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ).

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція виходить з встановлених у даній справі обставин.

Як встановлено судом першої інстанції, за результатами проведення ВДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області виконавчих дій з примусового виконання наказу № 9/342-07 від 25.12.2007р. про стягнення майна за актом приймання - передачі від 11.04.2008 р. позивачу (стягувачу) передано дорогоцінні метали, загальною лігатурною вагою 236,79 г, а саме технологічне оснащення із платини, марка ПлА-1, загальною лігатурною вагою 57,8 г (№ партії Р-80-5); стружку платини, марки ПлА-1, загальною лігатурною вагою 124,07 г (№партії Р-232-1); стружку паладію, марки ПдА-2, загальною лігатурною вагою 54,92г (№ партії Р-233-2).

Відповідно до прийнятого у справі рішення та виданого на його виконання наказу № 9/342-07 від 25.12.2007р. про стягнення майна відповідач (боржник) зобов’язаний був повернути позивачу (стягувачу) афінований дорогоцінний метал із вмістом платини –30 324,76 г і паладію 54,89 г та давальницьку сировину з вмістом у чистому вигляді наступного металу: платини 3 523,18 г та родію 2752,29 г.

Отже, невиконаним залишився наказ суду № 9/342-07 від 25.12.2007р. про стягнення майна в частині повернення афінованого дорогоцінного металу та давальницької сировини зі вмістом платини 33666,07 г та родію 2 752,29 г.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що виконання рішення суду зупинено через відсутність у відповідача (боржника) означеного майна, що також підтверджується ст. державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області у своєму акті від 04.04.2008 р.

Вказане в подальшому не було спростовано у суді апеляційної інстанції та не може бути спростовано судом касаційної інстанції в силу приписів ст. 111-7 ГПК України, яка передбачає, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, а лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Водночас, порушень судом першої інстанції правил оцінки доказів, що регламентовані ст. 43 ГПК України, на які посилається заявник касаційної скарги, не вбачається.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що наказ суду № 9/342-07 від 25.12.2007р. про стягнення судових витрат у загальному розмірі 25618,00 грн. виконаний відповідачем (боржником) у повному обсязі.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 06.06.2008 р. № 316 органом, уповноваженим управляти майном боржника, прийнято рішення про ліквідацію відповідача (боржника) як юридичної особи.

Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, з моменту прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи підприємницька діяльність такої особи завершується.

Відповідно до ст. 121 ГПК України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може, зокрема, змінити спосіб та порядок виконання рішення.

Таким чином, встановивши наявність обставин, що роблять неможливим виконання рішення суду про стягнення майна, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності зміни способу виконання рішення суду шляхом стягнення суми залишку вартості дорогоцінних металів, що підлягають передачі, виходячи з цін, встановлених Національним банком України на час звернення позивача (стягувача) з відповідною заявою.

Звернення позивача (стягувача) до ліквідаційної комісії відповідача (боржника) з грошовими вимогами та включення їх частини до реєстру вимог кредиторів не позбавляє його (кредитора - стягувача) права на зміну способу виконання рішення суду шляхом стягнення грошових коштів, що становлять вартість майна, замість стягнення самого майна та, як наслідок, встановлення розміру суми грошових коштів, що підлягають поверненню.

Посилання заявника касаційної скарги на неналежне повідомлення його судом першої інстанції про час та місце розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду спростовуються матеріалами справи, зважаючи на положення ст. 87 ГПК України та нормативних строків пересилання рекомендованої кореспонденції.

За таких обставин справи доводи касаційної скарги не спростовують висновків попередніх судових інстанцій. У зв’язку з чим, оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.

На підставі наведеного та керуючисьст. ст. 43, 87, 111-5, 111-7, 111-9 –111-11, 121 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Касаційну скаргу державного підприємства "Придніпровський завод кольорових металів" залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2008 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2008 р. у справі № 9/342-07 залишити без змін.