розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2008 року у справі № 5/506-08 Господарського суду Сумської області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми,до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми, про стягнення 4000 грн.,

за участю представників сторін:

відповідача -ТОВ "Сумитеплоенерго" -Веніамінова А.П. (дов. № 4147 від 24.11.08 р.)

У серпні 2008 року позивач -Фізична особа-підприємець ОСОБА_1пред'явив у господарському суді позов до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" про стягнення 4000 грн.

Вказував, що 11 грудня 2007 року між ним (замовником) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2(виконавцем) укладено договір про надання правової допомоги при вирішенні справи в Господарському суді Сумської області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. до ТОВ "Сумитеплоенерго" за участю третьої особи ПВКП "Рубін" про відшкодування шкоди.

Посилаючись на ту обставину, що рішенням Господарського суду Сумської області від 14 травня 2008 року, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 липня 2008 року у справі № 14/737-07, задоволено позов про відшкодування шкоди, позивач просив стягнути з відповідача 4000 грн. сплачених Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2. за надані ним юридичні послуги.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 20 жовтня 2008 року (суддя Гудим В.Д.), залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2008 року (колегія суддів у складі: Олійник В.Ф. -головуючого, Гончар Т.В., Кравець Т.В.), в позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані посиланнями на ст. 225 ЦК України відповідно до якої витрати пов'язані з наданням правової допомоги не відносяться до складу збитків.

У касаційній скарзі Фізична особа-підприємець ОСОБА_1., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, а саме: ст. 22, ст. 611, 623 ЦК України, ст.ст. 28, 44 ГПК України ст.ст. 21, 59, 64 Конституції України, -просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти рішення про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 11 грудня 2007 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. (замовником) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2(виконавцем) укладено договір про надання правової допомоги при вирішенні справи в Господарському суді Сумської області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. до ТОВ "Сумитеплоенерго" за участю третьої особи ПВКП "Рубін" про відшкодування шкоди.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 14 травня 2008 року, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 липня 2008 року у справі № 14/737-07 задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. про відшкодування шкоди. Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 118 672,77 грн. суми на відшкодування шкоди, 1186,73 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З наявних у матеріалів справи документальних доказів вбачається, що участь від імені позивача в содовому засіданні першої інстанції приймав ОСОБА_2. в апеляційній інстанції -сам ОСОБА_1.

На виконання умов договору про надання правової допомоги при вирішенні справи № 14/737-07 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1. сплатив Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2. 4000 грн., що підтверджується квитанціями від 11 грудня 2007 року та 17 червня 2008 року.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач визначив в якості збитків, що підлягають відшкодуванню, витрати на оплату ним правової допомоги, здійсненої Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2

Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України до реальних збитків відносяться втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За правилами ст. 611 ЦК України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.

За правилами ст. 623 ЦК України збитки кредиторові відшкодовуються боржником у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Приймаючи рішення у даній справі про відмову у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з висновками якого правомірно погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що розмір плати за отриману юридичну допомогу, на яку погодився позивач, не пов'язаний із сумою, що її було стягнуто з відповідача на користь позивача за рішенням суду у справі № 14/737-07, тобто не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із діями відповідача, пов'язаними з невиплатою цієї суми.

Крім того, відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Тобто вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, які будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000 (v013p710-00) .

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає юридичну оцінку, дану апеляційним судом обставинам справи такою, що грунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Твердження скаржника про те, що витрати позивача на оплату наданої юридичної допомоги є збитками не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують правильності висновку суду про те, що залучення до участі у справі в якості представника іншої особи є правом, а не обов'язком сторони, витрати якої щодо такої особи не носять для другої сторони у справі обов'язкового характеру.

Посилання касаційної скарги на необхідність застосування до спірних правовідносин ст. 22 ЦК України, як на підставу для задоволення позовних вимог, спростовуються матеріалами справи та неправильним тлумаченням скаржником вказаної норми закону, тому на увагу суду не заслуговують.

Доводи касаційної скарги зводяться до намагань відповідача оцінювати докази, тлумачити законодавство виключно на свою користь, тому до уваги судом не беруться. Окрім того, ці твердження спростовуються встановленими судами обставинами справи.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.