Рішенням господарського суду Сумської області від 21.08.2008р. (суддя Миропольський С.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2008р. (судді Сіверін В.І. -головуючий, Білоконь Н.Д., Бондаренко В.П.), позов задоволено повністю; зобов'язано Приватного підприємця -фізичну особу ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,001га розташовану за адресою: АДРЕСА_1; стягнуто з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки в сумі 165,55грн.

Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові акти і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених в касаційній скарзі.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні касаційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, прокуратурою Ковпаківського району м. Суми із залученням фахівців Управління з контролю за використанням та охороною земель у Сумській області проведено перевірку додержання вимог чинного земельного законодавства в діяльності приватного підприємця-фізичної особи Купченка Л.Б. в частині законності та обґрунтованості використання ним земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Перевіркою встановлено, що відповідач без будь-яких дозволів та документів, що дають право на використання земельної ділянки, самовільно використовує земельну ділянку площею 0,001га під дерев'яним кіоском з реалізації овочів та фруктів за адресою: АДРЕСА_1

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним Кодексом України (2768-14) , а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно приписів ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Главою 15 Земельного кодексу України (2768-14) визначено два види користування землею - право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки.

Статтею 125 цього Кодексу визначено підстави виникнення права користування земельної ділянки, а саме - одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, і виникнення права оренди земельної ділянки, а саме - укладення договору оренди і його державна реєстрація.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельних ділянок - будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Як встановлено ст. 212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

З огляду на встановлений судами попередніх інстанцій факт використання відповідачем спірної земельної ділянки без достатніх правових підстав, що відповідачем у встановленому процесуальним законом порядку належним чином не спростовано, висновки судів про задоволення позову щодо зобов'язання відповідача звільнити спірну земельну ділянку правомірні.

Також суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з розрахунком Управління з контролю за використанням та охороною земель у Сумській області від 01.04.2008 року, розмір шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, складає 165,55грн.

Згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, переглянута у справі постанова апеляційного господарського суду відповідає приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2008р. у справі №14/317-08 залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.