Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства транспорту і зв'язку України, Фонду державного майна України, Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця", Відкритого акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології та інвестиції" про визнання недійсними наказів, додаткових угод та визнання права власності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2005 року по справі №27/28 (суддя Бачун О. О.) позовні вимоги задоволені частково:

- визнано недійсним п. 1 доповнення від 05.03.2004 року № 1 до додаткової угоди від 09.07.2003 року № 2 в частині оплати акцій відповідача-4 у сумі 11041400 грн. шляхом передачі будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 7/9 (далі –будівля), укладеної між відповідачем-2 та Державною адміністрацію залізничного транспорту України "Укрзалізниця";

- визнаний недійсним п. 1 додаткової угоди від 01.04.2004 року № 1 до договору про купівлю-продаж акцій від 21.07.2003 року № 3-а/560, укладеної між відповідачем-2 та відповідачем-4;

- визнано недійсним п. 2 рішення зборів учасників відповідача-5 від 15.12.2004 року про збільшення статутного капіталу товариства за рахунок будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 7/9;

- визнано недійсним акт приймання-передачі нерухомості від 21.12.2004 року, укладений між третьою особою та відповідачем-5;

- визнано недійсним п. 6.5 статуту відповідача-5 в частині визначення частки третьої особи в сумі 13277023,83 грн. чи 99,24%;

- визнано недійсними свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №0998122 від 08.02.2005 року на нежилий будинок площею 2928 кв. м, розташований у м. Києві по вул. Щорса, 7/9 (літера "А"), серії ЯЯЯ №0990809 від 08.02.2005 року на нежилий будинок площею 241,6 кв. м, розташований у м. Києві по вул. Щорса, 7/9 (літера "Б"), серії ЯЯЯ №099810 від 08.02.2005 року на нежилий будинок, розташований у м. Києві по вул. Щорса, 7/9 (літера "В");

- витребувано будівлю, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 7/9 загальною площею 3287,5 кв. м (восьмиповерхова адміністративна будівля (літ."А"), нежитлові приміщення в житлових будинках (літ."Б", літ."В") з володіння відповідача-5 та передано її на баланс Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця";

- для забезпечення виконання рішення суду накладено арешт на будівлю, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 7/9 загальною площею 3287,5 кв. м (восьмиповерхова адміністративна будівля (літ."А"), нежитлові приміщення в житлових будинках (літ."Б2, літ."В").

Стягнуто з відповідача-2, відповідача-3 та відповідача-4 на користь державного бюджету України по 21,25 грн. державного мита. Стягнуто з відповідача-5 на користь державного бюджету України 25500,00 грн. державного мита. Стягнуто з відповідача-2, відповідача-3, відповідача-4 та відповідача-5 на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний центр" по 29,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 24.06.2008 року скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13.02.2007 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2005 року, закрито апеляційне та касаційне провадження в адміністративній справі, а справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 року по справі №27/28 (головуючий суддя Григорович О. М., судді Гольцова Л. А., Рябуха В. І.) рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2005 року залишено без змін.

Заступник Генерального прокурора України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 року та рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2005 року, в якій стверджує про порушення судами норм процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В поясненнях Відкрите акціонерне товариство "Лізингова компанія "Укртранслізинг" підтримало касаційне подання і просить оскаржені рішення скасувати та прийняти нове.

Державна адміністрація залізничного транспорту України "Укрзалізниця" в своїх поясненнях проти вимог та доводів касаційного подання заперечує, просить залишити оскаржені судові рішення без змін.

Відводів складу суду не заявлено.

Представники п'ятого відповідача та третьої особи в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.

Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників п'ятого відповідача та третьої особи.

За згодою представників позивачів, відповідачів та прокурора в судовому засіданні 24.02.2009 року оголошені вступна та резолютивна частина постанови Вищого господарського суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивачів, відповідачів та прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Місцевим та апеляційним судами встановлено, що постановою КМУ від 08.06.1998 року № 840 (840-98-п) схвалено пропозицію Мінтрансу України та Мінпромполітики України, погоджену з відповідачем-2, про утворення відповідача-4. В якості одного з джерел формування державної частки статутного фонду компанії п. 2 визначено амортизаційні відрахування Донецької та Придніпровської залізниць на оновлення залізничного рухомого складу у сумі 20млн. грн.

Відповідно до постанови № 840 між відповідачем-2 та відповідачем-3 був укладений договір про взаємодію по створенню Відкритого акціонерного товариства –лізингової компанії "Укртранслізинг" від 27.12.0999 року № 431.

На підставі п. п. 2.1, 2.2 договору відповідач-3 зобов'язувався передати для створення статутного фонду товариства амортизаційних відрахувань Донецької та Придніпровської залізниць на оновлення залізничного рухомого складу внесок на загальну суму 20000000 грн., в тому числі грошові кошти в сумі 2млн. грн. та рухомий склад на суму 18млн. грн., а відповідач-2 зобов'язувався виступати учасником відповідача-4 і діяти в інтересах відповідача-3. Постановою КМУ від 11.07.2001 року № 788 (788-2001-п) до постанови № 840 було внесено зміни, згідно яких зобов'язано Мінтранс України та відповідача-2 забезпечити збільшення державної частки статутного фонду компанії не менш як на 200млн. грн. за рахунок власних коштів і майна залізниць та розміщення на договірних засадах замовлення на виготовлення літаків.

Судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що на виконання зазначеної постанови, наказу Мінтрансу від 23.11.2001 року №817 (v0817361-01) та рішення засідання Ради Укрзалізниці від 23.11.2001 року № 33 щодо збільшення державної частки статутного фонду компанії не менш як на 200млн. грн., 23.11.2001 року між відповідачем-2 та відповідачем-3 було укладено додаткову угоду № 1 до договору від 27.12.1999 року №431.

Відповідно до неї відповідач-3 зобов'язався забезпечити за рахунок коштів і майна залізниць оплату 2млн. простих іменних акцій компанії додаткового випуску номінальною вартістю 100 грн. загальною номінальною вартістю 200млн. грн. Постановою КМУ від 17.03.2003 року № 351 (351-2003-п) внесено зміни до постанови № 840, згідно яких зобов'язано Мінтранс та відповідача-2 забезпечити збільшення державної частки статутного фонду компанії за рахунок власних коштів та рухомого складу залізниць до 630 млн. грн., в тому числі за рахунок рухомого складу залізниць на суму не менше 230 млн. грн. для розміщення на договірних засадах замовлення на виготовлення літаків та оновлення рухомого складу залізниць на умовах лізингу.

Наказом Мінтрансу України від 08.07.03 № 503 на виконання зазначеної постанови відповідача-3 зобов’язано збільшити державну частку статутного фонду компанії за рахунок коштів та майна залізниць на суму 410 млн. грн.

Керуючись згаданою вище постановою Кабінету Міністрів України, наказом Мінтрансу України від 08.07.2003 року № 503 та рішенням Ради Укрзалізниці від 10.06.2003 року №59, відповідач-3 зобов'язався забезпечити за рахунок власних коштів і майна залізниць оплату 4100000 простих іменних акцій компанії третьої емісії.

Судами встановлено, що 21.07.2003 року між відповідачем-4 (за текстом договору "продавець") та відповідачем-2 (за текстом договору "покупець") був укладений договір №3-а/560 про купівлю-продаж акцій, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує 4100000 штук акцій третьої емісії компанії загальною вартістю 4100000 грн.

Згідно п. 4.2 зазначеного договору оплата акцій здійснюється покупцем за рахунок коштів та майна залізниць таким чином: не менш як 210000000 грн. шляхом передачі рухомого складу залізниць, залишок вартості акцій –грошовими коштами залізниць.

Наказом Мінтрансу від 29.12.2003 року № 1018 "Про передачу будинку" з балансу Мінтрансу на баланс ДТГО "Південно-Західна залізниця" передано адміністративний будинок (літера "А") по вул. Щорса, 7/9 в м. Києві.

05.03.2004 року доповненням № 1 до додаткової угоди від 09.07.2003 року № 2 до договору про взаємодію по створенню ВАТ Лізингової компанії "Укртранслізинг" від 27.12.1999 року № 431, укладеного між відповідачем-2 та відповідачем-3, сторони узгодили, що останній зобов'язується частково забезпечити оплату акцій третьої емісії за рахунок передачі будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 7/9.

Крім того, додатковою угодою від 01.04.2004 року № 1 до договору купівлі-продажу акцій ВАТ–Лізингова компанія "Укртранслізинг" від 21.07.2003 року № 3-а/560 до п. 4.2 ст.4 договору були внесені зміни.

Так, згідно зміненої редакції п. 4.2. договору № 3-а/560 оплата акцій здійснюється покупцем за рахунок коштів та майна залізниць, в тому числі 11041400 грн. сплачується шляхом передачі нерухомого майна площею 3287,5 кв. м, а саме: восьмиповерхова адміністративна будівля (літ."А") загальною площею 2925,2 кв. м та нежитлові приміщення в житлових будинках (літ."Б") загальною площею 241,6 кв. м та (літ."В") загальною площею 120,7 кв. м, що знаходяться на балансі Київської дистанції цивільних споруд та водопостачання Південно-західної залізниці, за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 7/9. Залишок вартості сплачується грошовими коштами.

01.04.2004 року між ДТГО "Південно-Західна залізниця" та відповідачем-2 підписаний акт приймання-передачі нерухомого майна, яке підлягає внесенню до статутного фонду відповідача-4 в оплату акцій 3-ї емісії, відповідно до якого ДТГО "Південно-західна залізниця" передало нерухоме майно (восьмиповерхова адміністративна будівля (літ. "А") та нежитлові приміщення в житлових будинках (літ. "Б" та "В") за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 7/9 для внесення його до статутного фонду відповідача-4 на виконання зобов'язань щодо оплати акцій додаткового випуску (третьої емісії), передбачених договором від 21.07.2003 року № 3-а/560.

Наказом від 27.04.2004 року № 353 Мінтранс зобов'язав відповідача-3 забезпечити часткову оплату акцій третьої емісії компанії за рахунок майна ДТГО "Південно-західна залізниця" –восьмиповерхової адміністративної будівлі (літ. "А") та нежитлових приміщень в житлових будинках (літ. "Б" та "В"), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 7/9.

Місцевим та апеляційним судом встановлено, що спірна будівля вибула з державної власності.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що відносини, які склалися між сторонами, є договором міни, згідно якого будівля обмінюється на акції.

Пунктом 4 статті 293 ГК України, який набув чинності 01.01.2004 року, визначено, що не може бути об'єктом міни (бартеру) майно, віднесене законодавством до основних фондів, яке належить до державної або комунальної власності, у разі якщо друга сторона договору міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприємством.

Судами встановлено, що в даному випадку відбулася міна між відповідачем-3, від імені і в інтересах якого виступав відповідач-2 згідно договору від 27.12.1999 року № 431, та відповідачем-4, який не є державним або комунальним підприємством.

Суди дійшли висновку, що передача будівлі відповідачеві-4 для оплати акцій третьої емісії є порушенням вимог чинного законодавства, що згідно із ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України тягне недійсність такого правочину та обов'язок сторін повернути все одержане за таким правочином.

На підставі наявних в справі доказів апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що третя особа набула право власності на приміщення від власника, який не мав право його відчужувати.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки відчуження нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 7/9 відбулося незаконно, подальші дії були наслідком такого відчуження. Отже, суди дійшли висновку про недійсність протоколу, акта, внесення змін до статуту відповідача-5.

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) свідоцтво про право власності на нерухоме майно є документом, що посвідчує право власності і видається на підставі документів, визначених цим Законом та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р.

Оскільки договір, на підставі якого виникло право власності, визнаний судом недійсним, то висновок судів про недійсність свідоцтва про право власності, виданого на підставі такого договору, є цілком вірним.

Судами апеляційної та першої інстанції встановлено, що правочини з передачі спірної будівлі відповідачеві-4 в якості оплати за акції третьої емісії, а також з передачі будівлі до статутного фонду відповідача-5 суперечать чинному законодавству, тобто є недійсними. Станом на день прийняття рішення у справі будівля вибула з володіння відповідача-4 у зв'язку з укладенням договорів купівлі-продажу з третьою особою та наступного внесення будівлі до статутного фонду відповідача-5.

Згідно ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину передбачена двостороння реституція –кожна з сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі усе, що вона одержала на виконання цього правочину.

Суди також дійшли висновку, що набуття спірної будівлі відповідачем-5 та третьою особою було недобросовісним.

Так судами встановлено, що договори відчуження від імені продавця та покупця підписували повноважні посадові особи, які знали про факт відчуження будівлі з державної власності на користь відповідача-4.

Судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок, що зазначені особи були представниками учасників відповідача-5 на зборах від 15.12.04, коли було прийнято рішення про прийняття до складу товариства третьої особи, якій станом на 15.12.04 належала будівля, а також про збільшення статутного фонду товариства за рахунок внесення будівлі. Згадані особи також підписували в якості представників учасників нову редакцію статуту відповідача-5, прийняту на виконання рішення зборів учасників від 15.12.04.

Місцевий суд встановив, що особи, що обіймали посаду голови правління відповідача-5, знали про незаконність набуття компанією права власності на будівлю, в той же час як представники учасників ТОВ "Сучасні технології та інвестиції" знали про внесення будівлі до статутного фонду товариства.

Отже, місцевий та апеляційний суд дійшли обґрунтованого висновку, що будівля підлягає поверненню на підставі ст. 387 ЦК України, так як від недобросовісного набувача власник має право витребувати майно в усіх випадках.

Відповідно до ст. 108 ГПК України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

В касаційному поданні прокурор обгрунтовує свої вимоги про скасування рішення та постанови порушенням апеляційним та місцевим судами норм процесуального права, що полягає у відмові в задоволенні клопотання про залучення Головного управління комунальної власності Київської міської державної адміністрації, колегією суддів відхиляється з наступних причин.

Суд касаційної інстанції вважає таке твердження помилковим, виходячи з наступного.

Так, ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заявлене клопотання про залучення третьої особи не підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки, проаналізувавши доводи прокурора, апеляційний господарський суд встановив, що скасування виданих Головним управлінням комунальної власності м. Києва документів не впливає на його права та обов'язки як юридичної особи, а стосується лише виконання ним функціональних обов'язків. Крім того, орган державної реєстрації не несе відповідальності за відповідність законодавству документів, що подаються для реєстрації.

З тих же підстав відхиляються доводи, викладені в поданні, про необхідність виявлення та залучення до участі у справі інших осіб, які на цей час є власниками спірного будинку.

Інших доводів для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційної інстанції в касаційному поданні не наведено.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки апеляційного та місцевого судів відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційного подання їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень не вбачається.

Керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Касаційне подання Заступника Генерального прокурора України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 року по справі №27/28 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2005 року по справі №27/28 залишити без змін.