Приватне підприємство "Бахус-Т" (надалі ПП "Бахус-Т") звернулося з позовом до Міністерства економіки Придністровської Молдавської Республіки про визнання дійсним договору купівлі-продажу №7 від 24.07.2007, укладеного між Міністерством економіки ПМР та ПП "Бахус-Т" та визнання за ПП "Бахус-Т" права власності на базу відпочинку "Волна", розташованої за адресою: Одеська обл., Татарбунарський район, с. Лиман, що складається з приміщень та споруд, передбачених технічним паспортом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.11.2007 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, приватне підприємство "Континент" (надалі ПП "Континент") та прийнято до спільного провадження зі справою самостійні позовні вимоги ПП "Континент" до Міністерства економіки Придністровської Молдавської Республіки (надалі Міністерства економіки ПМР), Міністерства промисловості Придністровської Молдавської Республіки, ліквідаційної комісії ДП "Рибницький будівельний трест", ПП "Бахус-Т" про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 08.06.2005, укладеного між ДП "Рибницький будівельний трест" та ПП "Континент", визнання права власності на базу відпочинку "Волна", розташованої за адресою: Одеська обл., Татарбунарський район, с. Лиман, визнання недійсним протоколу №15 від 24.07.2007 засідання Комісії по оцінці та приватизації майна державної власності, облікованого на балансі ДП " Рибницький будівельний трест" та розташованого за межами Придністровської Молдавської Республіки.

Заявою від 15.08.2008 ПП "Континент" уточнило позовні вимоги та просило додатково визнати недійсним договір купівлі-продажу №7 від 24.07.2007 бази відпочинку "Волна", розташованої за адресою: Одеська обл., Татарбунарський район, с. Лиман, укладений між Міністерством економіки Придністровської Молдавської Республіки та ПП "Бахус-Т".

Міністерство економіки ПМР 11.07.2008 звернулось із зустрічним позовом до ПП "Континент", треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Міністерство промисловості ПМР, Ліквідаційна комісія ДП "Рибницький будівельний трест", в якому просило суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 08.06.2005, укладений між Ліквідаційною комісією ДП " Рибницький будівельний трест " та ПП "Континент".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.07.2008 зустрічний позов Міністерства до ПП "Континент" прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у цій справі.

Заявою від 30.07.2008 Міністерство економіки ПМР уточнило позовні вимоги та просило визнати недійсним договір купівлі-продажу від 08.06.2005, укладений між Ліквідаційною комісією ДП "Рибницький будівельний трест" та ПП "Континент", виселивши його з бази відпочинку "Волна", розташованої за адресою: Одеська обл., Татарбунарський район, с. Лиман.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.08.2008 (суддя Щавинська Ю.М.) відмовлено ПП "Бахус-Т" у задоволенні первісного позову, позов третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ПП "Континент" задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу №7 від 24.07.2007 бази відпочинку "Волна", укладений між Міністерством економіки ПМР та ПП "Бахус-Т", припинено провадження у справі в частині вимог ПП "Континент" про визнання недійсним протоколу №15 від 24.07.2007 засідання Комісії по оцінці і приватизації майна державної власності, облікованого на балансі ДП "Рибницький будівельний трест", відмовлено ПП "Континент" в решті позовних вимог, зустрічний позов Міністерства економіки ПМР задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 08.06.2005, укладений між Ліквідаційною комісією ДП "Рибницький будівельний трест" та ПП "Континент", відмовлено Міністерству економіки ПМР в решті позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2008 (сідлі: Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф., Лавренюк О.Т.) рішення господарського суду Одеської області від 18.08.2008 залишено без змін, апеляційну скаргу ПП "Континет" залишено без задоволення.

ПП "Континент" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2008 та рішення господарського суду Одеської області від 18.08.2008, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своєї касаційної скарги заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень, норм матеріального та процесуального права, зокрема: ч.1 ст. 32 ГПК України, ст. 12 ГПК України, ч.2 ст. 220 ЦК України. Заявник зазначає, що судами при застосуванні приписів Угоди про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності між Урядом України та Урядом Республіки Молдова, не було надано належної правової оцінки Закону Республіки Молдова "Про основні положення правового статусу населених пунктів лівобережжя Дністра (Придністров'я )" №173 від 22.07.2005.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.06.2005 між державним підприємством "Рибницький будівельний трест" в особі голови ліквідаційної комісії (Продавець) та ПП "Континент" (Покупець) на підставі протоколів № 7 та № 8 від 03.06.2005, оформлених за результатами торгів проведеного закритого аукціону, укладено договір купівлі-продажу майна - незавершеного будівництва бази відпочинку "Волна", яка знаходиться за адресою: Україна, Одеська область, Татарбунарський район, с. Лиман. Вартість майна визначена п.п. 2.1, 2.2, 2.4 договору в сумі 37 130 доларів США (300 991руб. ПМР), з урахуванням акту експертизи Торгово-промислової палати ПМР № 017038 від 17.01.2005, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.3 договору сторони погодили, що оплата вартості майна здійснюється на протязі 30 днів, з моменту передачі документів, шляхом перерахування зазначеної суми на розрахунковий рахунок Продавця.

Не отримавши відповідної документації, 17.04.2007 ПП "Континент" платіжним дорученням № 3 перерахувало на кореспондентський рахунок ліквідаційної комісії ДП "Рибницький будівельний трест" грошові кошти у сумі 310 722,41 руб. ПМР в якості оплати за незавершене будівництво бази відпочинку "Волна", згідно договору купівлі-продажу майна від 08.06.2005. Продавець ухилявся від нотаріального посвідчення договору, тому ПП "Континент" звернулося до суду як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору.

Судами встановлено, що між Міністерством економіки ПМР (Продавець) та приватним підприємством "Бахус-Т" (Покупець) на підставі протоколу №15 від 24.07.2007 засідання Комісії по оцінці та приватизації майна державної власності, облікованого на балансі ДП "Рибницький будівельний трест" та розташованого за межами ПМР, оформленого за результатами аукціону продажу майна, укладено договір купівлі-продажу від 24.07.2007 №7. Відповідно до цього договору продавець продав, а покупець купив майно державної власності –базу відпочинку "Волна", яка знаходиться за адресою: Україна, Одеська область, Татарбунарський район, с. Лиман. Після здійснення покупцем оплати, передбаченої п.2.1. договору, 14.09.2007 між сторонами було підписано акт прийому-передачі майна. У зв'язку з тим, що продавець ухилявся від нотаріального посвідчення цього договору, ПП "Бахус-Т" звернулося до суду з позовом.

Згідно частини першої ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , Закону України "Про господарські суди" (1142-12) , цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд першої інстанції, враховуючи, що Придністровська Молдавська республіка знаходиться на території Республіки Молдови, статус якої визначається Законом Республіки Молдова №173 від 22.07.2005 "Про основні положення особливого правового статусу населених пунктів лівобережжя Дністра (Придністров'я )", правомірно застосував до визначення правового статусу майна ДП "Рибницький будівельний трест ", положення Угоди про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності. Ця Угода підписана 11.08.1994 між Урядом України та Урядом Республіки Молдова та ратифікована 12.07.2001 Законом України № 2666-ІІІ (2666-14) .

Відповідно до ч.1 ст.4 Угоди, сторони взаємно визнають, що об'єкти соціальної сфери, які знаходяться на їх території (або відповідні долі участі в цих об'єктах): санаторії, санаторії-профілакторії, будинки та бази відпочинку, пансіонати, готелі і кемпінги, туристичні бази, дитячі оздоровчі заклади, будівництво яких здійснювалось за рахунок коштів підприємств колишнього союзного підпорядкування, розташованих на території іншої Сторони, є власністю цієї Сторони.

Статтею 5 Угоди визначено, що кожна Сторона має право продати, обміняти, передати у заставу, здати в оренду, передати безкоштовно або на договірних засадах свою власність іншій Стороні, її фізичним і юридичним особам.

Реалізація положень цієї статті здійснюється органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном кожної зі Сторін, відповідно до законодавства Сторони місцезнаходження об'єктів власності, якщо інше не передбачено додатковими угодами Сторін. Законом України "Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності та Протоколу між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Молдова про внесення змін до Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11 серпня 1994 року" (2666-14) виконання зазначених функцій покладено на Фонд державного майна України. При цьому реалізація ст. 5 Угоди здійснюється у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з системного аналізу положень Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності, ратифікованої Законом України від 12.07.2001 №2666-ІІІ (2666-14) , при розгляді цієї справи судом першої інстанції до спірних правовідносин правомірно застосовано чинне законодавство України.

В силу приписів ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень " речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Статтею 4 цього Закону передбачено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно, що є у державній власності, здійснюється за заявою органу, уповноваженого в установленому порядку управляти нерухомим майном, що є у державній власності.

Реєстрація права власності повинна передувати реєстрації інших речових прав на таке майно та їх обмежень і проводитися в разі вчинення правочину щодо такої нерухомості, встановлення обмежень речових прав на таку нерухомість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що належних доказів визнання та реєстрації у встановленому порядку права власності на спірний об'єкт нерухомості станом на час розгляду справи суду не надано. Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що департамент міждержавних майнових відносин та спільних підприємств Фонду Державного майна України листом від 05.12.2006 №27-1363 повідомив, що станом на 05.12.2006 право власності на базу відпочинку "Волна" не визнано, а надані Державним підприємством "Рибницький будівельний трест" (м. Рибниця, Республіка Молдова) документи для визнання права власності на базу відпочинку "Волна" знаходяться на розгляді. (т.3 а.с.33)

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції направлялися запити до Фонду державного майна України, регіонального відділення ФДМ по Одеській області, до КП "Татарбунарське бюро технічної інвентаризації", Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, щодо надання відомостей щодо реєстрації на території України права власності на базу відпочинку "Волна" (т.3 а. с. 119 - 122)

Згідно з довідкою ТОВ "Татарбунарське РБТІ та РОН" №164 від 26.06.2008 (т.4 а.с. 95) технічна інвентаризація бази відпочинку "Волна" не проводилась, право власності на базу відпочинку "Волна" не зареєстровано.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За таких обставин, договір купівлі-продажу від 08.06.2005 між ДП "РБТ" та ПП "Континент" та договір купівлі-продажу від 24.07.2007 №7 між Міністерством економіки ПМР та ПП "Бахус-Т", предметом яких є база відпочинку "Волна", укладені з порушенням приписів ст. 658 ЦК України, ст. 203, 215 ЦК України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) , а тому правомірно визнані недійсними.

В силу приписів ст. 12 ГПК України спір про визнання недійсним протоколу №15 від 24.07.2007 Комісії по оцінці та приватизації майна державної власності, яка створена за наказом міністра економіки ПМР, є непідвідомчій господарському суду України. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

В силу ч.1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, доводи скаржника, відносно того, що суди не надали належної оцінки Закону Республіки Молдова "Про основні положення особливого правового статусу населених пунктів лівобережжя Дністра (Придністров'я )" №173 від 22.07.2005, колегією не приймаються.

Відповідно до ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.