Рішенням господарського суду Київської області від 04.08.2008 (суддя Суховий В.Г.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.11.2008 (судді: Федорчук Р.В., Лобань О.І., Ткаченко Б.О.), в позові відмовлено у зв'язку з необгрунтованістю позовних вимог.

ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Яготинського відділення (філії №3111) в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 321 ЦК України, ч.3 ст. 137 ГК України та ст.ст. 4, 48 Закону України "Про власність". Зокрема, скаржник вважає, що на момент отримання відповідачем прав на приміщення банк вже знаходився у спірному будинку на підставі затвердженої судом мирової угоди від 16.08.1996р., а тому відповідні права позивача на приміщення загальною площею 120 кв.м. по вул.Незалежності,108 в м.Яготині підлягають захисту державою відповідно до вимог ст.ст. 4, 48 Закону України "Про власність", згідно яких власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, і ці положення (щодо захисту права власності) поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві оперативного управління.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про відмову в позові апеляційний господарський суд виходив з того, що:

На виконання мирової угоди від 16.08.1996 року, затвердженої Вищим арбітражним судом України по справі №116/8, Акціонерним комерційним агропромисловим банком "Україна" безоплатно передано з балансу на баланс за дорученням Фонду державного майна України в оперативне управління Ощадбанку України службові приміщення, до складу яких увійшли приміщення загальною площею 120 кв.м., розташовані в двоповерховому будинку №108 по вул.Незалежності в м.Яготині Київської області. Передача службових приміщень за вищезазначеною адресою оформлена актом передачі частини приміщень відділення банку "Україна" в м.Яготині в оперативне управління Ощадбанку України в м.Яготині від 30.12.1996 року, згідно з яким відділення банку "Україна"в м. Яготині передало, а відділення Ощадбанку прийняло частину приміщень загальною площею 120 кв.м. на підставі типового проекту та поповерхового плану, а саме на першому поверсі: бухгалтерія –32 кв.м., операційний зал –48 кв.м. та підвальні приміщення –40 кв.м.

Відповідно до п.4 Мирової угоди від 16.08.1996 року АК АПБ "Україна" і Ощадбанк України зобов’язано укласти договір про спільне користування приміщенням та прилеглими до них територіями. Згідно п.6 Мирової угоди, виконання угоди (передача приміщень, укладення договору про спільне користування, видача свідоцтва про власність) здійснюється у місячний термін з дня припинення Вищим арбітражним судом України провадження по справі і винесення ухвали з цього приводу. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 599-р від 13.10.2003 (599-2003-р) "Про використання викупленого майна Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" (згідно з додатком №1) передано в оперативне управління Державному комітету земельних ресурсів службові приміщення загальною площею 443 кв.м., розташовані в двоповерховому будинку №108 по вул.Незалежності в м.Яготині Київської області.

Згідно акту приймання-передачі від 16.12.2003, затвердженого в.о. начальника Київського обласного головного управління земельних ресурсів та заступником регіонального уповноваженого ліквідатора Банку "Україна" по м.Києву та Київській області, уповноваженим ліквідатора Банку Україна по м.Києву та Київській області передані Держкомзему України службові приміщення загальною площею 443,2 кв.м. в буд.№108 по вул.Незалежності в м.Яготині Київської області.

В зазначеному акті в розділі 11 ("примітка") вказано, що площу приміщень уточнено згідно додатку. В додатку до акту приймання-передачі від 16.12.2003 зазначено, що площі переданих приміщень уточнено, а саме згідно вказаного додатку, який скріплений печаткою і підписами членів комісії регіонального уповноваженого ліквідатора Банку "Україна" по м.Києву і Київській області, із зазначенням номерів кімнат та площ відповідних приміщень, позивачу на першому поверсі передані службові приміщення загальною площею 207,70 кв.м., на другому поверсі - приміщення загальною площею 302,40 кв.м., та підвальні приміщення загальною площею 184,30 кв.м. Загальна площа зазначених приміщень становить 694,4 кв.м.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Частинами 1,3 ст. 137 Господарського Кодексу України передбачено, що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Позивач стверджує, що відповідач порушив п.4 мирової угоди від 18.08.1996 року. Проте, апеляційна інстанція не прийняла до уваги дане твердження з тих мотивів, що відповідно до п.4 Мирової угоди від 16.08.1996 року АК АПБ "Україна" і Ощадбанк України зобов’язано укласти договір про спільне користування приміщеннями та прилеглими до них територіями, а п.6 мирової угоди передбачено, що виконання угоди (передача приміщень, укладання договору про спільне користування, видача свідоцтва про власність) здійснюється у місячний термін з дня припинення Вищим арбітражним судом України провадження по справі і винесення ухвали з цього приводу.

Таким чином, п.4 мирової угоди ніяким чином не зобов’язує відповідача по справі укладати договір про спільне користування приміщеннями та прилеглими до них територіями.

Апеляційний суд не взяв до уваги також твердження позивача про те, що розпорядженням КМ України від 13.10.2003 №599-р (599-2003-р) не було чітко визначено нумерацію кімнат та їх фактичне розташування у будівлі, які мали бути передані в оперативне управління Державному комітету земельних ресурсів, оскільки на виконання розпорядження КМ України від 13.10.2003 року №599-р (599-2003-р) Держкомземом України в особі в.о. начальника Київського обласного головного управління земельних ресурсів та в особі заступника регіонального уповноваженого ліквідатора Банку "Україна"по м.Києву і Київській області, 16.12.2003 року було складено акт приймання-передачі нерухомого майна Київської дирекції банку "Україна". В додатку до акта чітко визначена нумерація, площа приміщень та розташування кімнат у будівлі, які передаються Яготинському районному відділу земельних ресурсів. Решта приміщень та їх площа фактично знаходиться в оперативному управлінні позивача і відповідач на них не претендує.

Також не заслуговують на увагу обґрунтування позивача своїх позовних вимог з посиланням на норми ЦК України (435-15) , які регулюють право спільної власності виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 355 ЦК України право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Статтею 363 ЦК України передбачено, що частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.

Господарський суд Київської області ухвалами від 04.06.2008 та від 01.07.2008 зобов’язав ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Яготинського відділення (філія №3111) надати докази, що підтверджують право спільної сумісної власності на спірні приміщення. Однак, позивач ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не надав доказів та не довів наявності права спільної сумісної власності на будівлю №108 по вул.Незалежності у м.Яготині Київської області чи її частину.

Крім того, з п.1 мирової угоди від 19.08.1996 року вбачається, що АК АПБ "Україна" безоплатно передав з балансу на баланс за дорученням Фонду державного майна України, а Ощадбанк України прийняв в оперативне управління приміщення згідно з додатком № 1 до мирової угоди. З врахуванням зазначеного, посилання позивача на норми ЦК України (435-15) (Глава 26), які регулюють право спільної (в тому числі спільної сумісної) власності, є необґрунтованим та не є підставою для задоволення позовних вимог.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно з ч.3 ст. 355 ЦК України право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 137 Господарського Кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Судами попередніх інстанцій з достовірністю встановлено відсутність виникнення у позивача та відповідача права спільної сумісної власності на нерухоме майно (приміщення в будівлі №108 по вул.Незалежності у м.Яготині).

Натомість судами встановлено набуття позивачем та відповідачем на підставі мирової угоди від 16.08.1996 року, затвердженої Вищим арбітражним судом України по справі №116/8, та розпорядження КМ України від 13.10.2003 №599-р (599-2003-р) права оперативного управління на окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме на приміщення загальною площею 120 кв.м. та 694,4 кв.м. відповідно., що не слід ототожнювати з правом спільної власності.

Доказів набуття сторонами права спільної сумісної власності на будівлю №108 по вул.Незалежності у м.Яготині внаслідок укладення та виконання договору про сумісну діяльність (ст. 430 ЦК УРСР, чинного на момент передачі приміщень сторонам) матеріали справи не містять та позивачем не надано.

Більш того, апеляційним судом встановлено, що відповідачем не оспорюється право оперативного управління позивача щодо приміщення загальною площею 120 кв.м., переданого останньому на підставі мирової угоди від 16.08.1996 року.

Колегія погоджується з посиланням скаржника на норми ч.3 ст. 137 ГК України та ст. 48 Закону України "Про власність", згідно яких власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, а положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві оперативного управління. Проте, вказані норми можуть бути, зокрема, підставою для звернення до суду з негаторним позовом до особи, яка перешкоджає правомірному володільцю користуватися державним майном, належним йому в тому числі на праві оперативного управління, а не для припинення права спільної сумісної власності на майно, яке (право) взагалі не виникало.

Наведене узгоджується зі змістом позовної заяви, з якої вбачається, що підставою виникнення спору між сторонами стала впевненість позивача у фактичному користуванні ним лише частини (76,9 кв.м.) із належних йому приміщень загальною площею 120 кв.м. в будівлі №108 по вул.Незалежності у м.Яготині, та безпідставному привласненні відповідачем іншої площі приміщень (40 кв.м.), закріплених за позивачем на праві оперативного управління.

Отже, пред'явлений позивачем позов не відповідає способам захисту прав юридичної особи, яка володіє державним майном на праві оперативного управління, а тому судом першої інстанції прийнято законне рішення про відмову в позові.

Разом з тим, в разі чинення перешкод у користуванні майном чи оспорюванні (невизнанні) права оперативного управління на нього скаржник не позбавлений права реалізувати належні способи захисту своїх прав, які передбачені цивільним законодавством для таких випадків.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111-5,111-7–111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.11.2008 у справі №17/310-08 залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Яготинського відділення (філії №3111) –без задоволення.