Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ (далі –ВАТ "Укртелеком"), в особі Центру телекомунікаційних послуг (далі –ЦТП) Хмельницької філії ВАТ "Укртелеком", м. Хмельницький

на рішення господарського суду Хмельницької області від 11.09.2008 та

постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27.11.2008

зі справи № 14/2339

за позовом ВАТ "Укртелеком" в особі ЦТП Хмельницької філії ВАТ "Укртелеком"

до Хмельницької обласної державної телерадіокомпанії "Поділля-Центр", м. Хмельницький (далі –Телерадіокомпанія)

про стягнення 32 201, 34 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача –Пелюх О.П., Матущак М.Г.,

відповідача –не з’яв.

Позов (з урахуванням подальшого уточнення позовних вимог) було подано про стягнення 31345, 43 грн., в тому числі: 20186, 47 грн. основної заборгованості за надані послуги електрозв’язку; 8960, 37 грн. "індексу інфляції"; 2198, 59 грн. –3% річних; від вимог про стягнення суми пені позивач відмовився.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.09.2008 (суддя Гладюк Ю.В.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 (колегія суддів у складі: Щепанська Г.А., судді Гулова А.Г. і Пасічник С.С.), позов задоволено частково: з Телерадіокомпанії стягнуто на користь на користь ВАТ "Укртелеком" в особі Хмельницької філії цього товариства: 1058, 63 грн. заборгованості; 1391, 74 грн. "інфляційних втрат"; 401, 26 грн. річних; 28, 21 грн. витрат з оплати держаного мита і 10, 62 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції з посиланням на приписи статей 257, 264, 526, 530, 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), статей 175, 193 Господарського кодексу України виходили з наявності підстав для задоволення позовних вимог саме в зазначених сумах, зокрема, з огляду на правила ЦК України (435-15) про позовну давність.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ "Укртелеком" в особі ЦТП Хмельницької філії ВАТ "Укртелеком" просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Скаргу з посиланням, зокрема, на статті 264, 525, 526, 534, 625 ЦК України, статтю 193 Господарського кодексу України, статті 32 - 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) мотивовано неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального і процесуального права, неповним з’ясуванням ними обставин, що мають значення для справи.

У відзиві на касаційну скаргу Телерадіокомпанія заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про правомірність висновків попередніх судових інстанцій, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 01.01.2001 сторони уклали договір № 9 на надання виділених некомутованих каналів електрозв’язку, який було переукладено у 2005 році (договір від 01.01.2005 № 101). Предметом зазначених договорів було надання Телерадіокомпанії в тимчасове платне використання виділеного некомутованого каналу (тракту) для трансляції обласних програм звукового мовлення; цей договір діє до 31.12.2001 включно;

- крім того, сторонами було укладено договір від 10.10.2002 № 276, згідно з яким Телерадіокомпанії надавалися канали зв’язку для подачі програм обласного радіо від райцентрів до радіовузлів Ізяславського, Славутського, Городоцького і Шепетівського районів, які знаходяться поза зоною УКХ Хмельницької області;

- Телерадіокомпанія зобов’язалась своєчасно і в повному обсязі вносити плату за користування каналами;

- з наданого позивачем у справі розрахунку вбачається, що станом на 01.01.2003 у Телерадіокомпанії був відсутній борг за надані послуги; за станом же на момент звернення до суду з позовом борг позивачем визначено в сумі 24656, 24 грн.;

- після укладення сторонами згаданого договору від 01.01.2005 № 101 розрахунки проводилися виключно за надані за цим договором послуги, що підтверджуються копіями відповідних платіжних доручень, де призначенням платежу Телерадіокомпанією визначалася оплата за певні місяці за договором від 01.01.2005 № 101. Жодного платежу за попередні періоди нею не здійснювалося. Крім того, позивач неодноразово направляв Телерадіокомпанії претензії з вимогою оплатити борг до 01.01.2005, але у відповідях на ці претензії Телерадіокомпанія не визнавала суму боргу за попередній період. З аналізу наявних розрахунків та проведення Телерадіокомпанією платежів вбачається відсутність доказів вчинення останньою дій, внаслідок яких строк позовної давності по платежах за 2003 рік та 2004 роки переривався б. Водночас із здійсненням в грудні 2005 року оплати за договором від 01.01.2005 № 101 строк позовної давності по платежах за цим договором перервався. Тому обґрунтованим буде розрахунок заборгованості, наданий позивачем, починаючи з січня 2005 року, згідно з яким на час звернення з позовом до суду заборгованість Телерадіокомпанії, визначена розрахунковим способом, становить 1058, 63 грн., "нарахування інфляції" –1391, 74 грн., а 3% річних – 401, 26 грн.;

- Телерадіокомпанія не виконала у повному обсязі зобов’язання з оплати наданих позивачем послуг у встановлений строк;

- позивач згідно з заявою від 29.08.2008 просив суд стягнути з Телерадіокомпанії заборгованість за період з січня 2002 року по лютий 2008 року; позивач також просив суд врахувати, що відповідно до частини першої статті 264 ЦК України дії Телерадіокомпанії з оплати у грудні 2005 року отриманих телекомунікаційних послуг свідчать про визнання нею свого боргу та переривають перебіг позовної давності.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги за весь період часу, зазначений позивачем, тобто з січня 2002 року по лютий 2008 року.

Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) його правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

З установлених попередніми судовими інстанціями обставин вбачається, що до позову в даній справі підлягають застосуванню саме правила ЦК України (435-15) про позовну давність.

Відповідно до частини четвертої статті 267 названого Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом першої інстанції з’ясовано, що Телерадіокомпанія –сторона у даному спорі –заявляла про застосування позовної давності.

За приписами статті 264 ЦК України:

- перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку (частина перша);

- після переривання перебіг позовної давності починається заново; час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя).

У прийнятті оскаржуваних судових рішень з даної справи господарські суди виходили з:

відсутності підстав для стягнення з Телерадіокомпанії заборгованості в сумі 19127, 84 грн., що утворилася до 01.01.2005;

відсутності з боку Телерадіокомпанії дій, які свідчили б про визнання нею своєї заборгованості, а отже, про переривання перебігу позовної давності.

Однак відповідні висновки господарськими судами зроблено за неповного дослідження обставин справи та доводів сторін, зокрема позивача, що полягає у такому.

За доводами позивача, ним було подано суду й залучено до матеріалів справи копію листа Телерадіокомпанії від 23.11.2006 № 257, в якому зазначалося, що "на трансляцію телерадіопрограм кошти з Держбюджету в 2003-2004 роках не виділялись. Тому оплата за трансляцію радіопрограм у цей час Вам (тобто позивачу) не проводилась", а це, на думку позивача, свідчить про переривання перебігу позовної давності.

Про відповідні доводи і зазначений лист попередніми судовими інстанціями навіть не згадується, хоча встановлення пов’язаних з цим обставин могло мати значення як для з’ясування факту і розміру заборгованості за послуги, так і для вирішення питання про наявність або відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин наведених правил про переривання перебігу позовної давності.

Крім того, згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, дана норма пов’язує початок перебігу позовної давності з конкретною датою (днем). Проте, застосовуючи у вирішенні даного спору позовну давність, попередні судові інстанції не з’ясували та не відобразили в рішенні і в постанові зі справи, з якого дня (дати) починається в даному разі перебіг позовної давності, - тобто не застосували норму матеріального права (частину першу статті 261 ЦК України), яка підлягала застосуванню у розгляді цієї справи, а в зв’язку з цим не встановили й обставин, що входять до предмету доказування в ній.

Отже, названі судові інстанції припустилися неправильного застосування норм процесуального права, а саме –вимог частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак судові рішення, прийняті по суті даної справи, підлягають скасуванню, а остання –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

У новому розгляді суду слід встановити обставини, зазначені в цій постанові, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і з урахуванням встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.

За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання про розподіл судових витрат у справі.

Керуючись статтями 111-7 –111-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Хмельницької філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 11.09.2008 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 зі справи № 14/2339 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.