Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Хмельницький,

на рішення господарського суду Хмельницької області від 16.05.2008

та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 16.12.2008

зі справи № 9/6/348-Н

за позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз", м. Хмельницький,

до Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання рішення частково недійсним,

та зустрічним позовом Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі -Відділення)

до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (далі -Товариство)

про стягнення 3 000 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Доценка О.І.,

відповідача -Степанової Т.Ю., Ущука П.З.,

Товариство звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом про визнання недійсними пунктів 2 і 3 рішення адміністративної колегії Відділення від 28.07.2006 № 35-рш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі -Рішення Відділення).

Відділення подало до господарського суду Хмельницької області зустрічний позов про стягнення з Товариства штрафу в сумі 3 000 грн.

Справа неодноразово розглядалася господарськими судами.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 16.05.2008 (суддя Олійник Ю.П.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 (колегія суддів у складі: Майор Г.І. -головуючий, судді Горошкова Н.Ф., Філіпова Т.Л.), позов Товариства задоволено, а в задоволенні зустрічного позову Відділення відмовлено. Прийняті судові рішення мотивовано недоведеністю Відділенням обставин, які мають значення для справи, та невідповідністю висновків, викладених у Рішенні Відділення, фактичним обставинам справи.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відділення просить судові рішення зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняте нове рішення про визнання правомірним Рішення Відділення і задоволення зустрічного позову.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті - 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- Рішенням Відділення:

·визнано (пункт 1), що за результатами діяльності в 2004 та 2005 роках Товариство займає монопольне (домінуюче) становище на товарному ринку з монтажу побутових лічильників природного газу в межах Хмельницької області (крім міста Шепетівка та Шепетівського району);

·дії Товариства з неправомірного нав'язування споживачам при отриманні ними послуги з монтажу нових побутових лічильників природного газу непотрібної їм додаткової послуги з проведення вхідного контролю цих лічильників із стягненням відповідної оплати визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі -Закон № 2210) у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку монтажу побутових лічильників природного газу шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку та встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2);

·на Товариство накладено штраф у сумі 3 000 грн. (пункт 3);

- Рішення Відділення обґрунтовано посиланням на надходження звернення приватного підприємця ОСОБА_1. від 02.08.2005 та скарги громадянки ОСОБА_2. щодо незаконних, на їх думку, дій Товариства з проведення платного вхідного контролю нових лічильників газу;

- у 2005 році Товариство діяло відповідно до цільової програми забезпечення лічильниками газу, за якою позивач за власні кошти проводив встановлення лічильників газу в житловому фонді, де газ використовується на опалення, та здійснював заміну лічильників газу роторного типу, які не відповідають вимогам стандартів і непридатні до застосування; під дію зазначеної програми не підпадали випадки придбання та встановлення лічильників газу за кошти споживачів, що підтверджується відповіддю на запит Відділення від 12.08.2005 № 06/2103-8 (т. 1, а.с. 26-27);

- Рішення Відділення не містить доказів вчинення Товариством дій з примушування чи нав'язування громадянам додаткової платної послуги "вхідного контролю";

- у Рішенні Відділення не визначено, в якій саме формі (у вигляді яких дій) відбувалося "нав'язування" Товариством згаданої послуги;

- споживачі за послугою "вхідного контролю" зверталися добровільно, що підтверджується їх заявами (т. 3, а.с 51-150; т. 4, а.с. 1-65);

- Відділення не досліджувало ні правовідносини Товариства та споживачів послуг "вхідного контролю" (щодо обставин надання послуг та їх фактичної оплати), ані вплив згаданих послуг Товариства на стан конкуренції на товарному ринку з монтажу побутових лічильників газу;

- підприємецьОСОБА_1. надає послуги з встановлення газового обладнання, працює на суміжному з Товариством ринку послуг та не є споживачем послуг з "вхідного контролю";

- ОСОБА_2., яка не одержувала від Товариства платної послуги з вхідного контролю, сплачувала за газ за встановленим лічильником, починаючи з червня 2005 року (за два місяці до подання нею скарги до Відділення; т. 3, а.с. 48-50).

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності притягнення Товариства до відповідальності за зловживання монопольним становищем.

Відповідно до статті 1 Закону № 2210 терміни, що вживаються в цьому Законі, мають таке значення, зокрема, економічна конкуренція (конкуренція) -це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону № 2210 порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Частинами першою та другою статті 13 Закону № 2210 передбачено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку визнається, зокрема, встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

За приписами частини першої статті 59 Закону України № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на наведене попередні судові інстанції на підставі оцінки поданих сторонами доказів, встановивши неповноту з'ясування Відділенням обставин, які мають значення для справи, та недоведеність обставин, які мають значення для справи і які Відділенням визнано встановленими, дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позову Товариства та відхилення позовних вимог Відділення.

Водночас доводи скаржника щодо неправильної оцінки місцевим та апеляційним господарськими судами доказів у справі не можуть бути підставами для задоволення касаційної скарги, оскільки відповідно до частини другої статті - 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями - 111-7, - 111-9 - - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Хмельницької області від 16.05.2008 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 зі справи № 9/6/348-Н залишити без змін, а касаційну скаргу Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України -без задоволення.