Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України А.Й.Осетинського від 09.02.2009 року у зв’язку з виходом судді Муравйова О.В., з відпустки, для розгляду касаційної скарги у справі № 3/125 господарського суду міста Києва, утворено колегію суддів у складі: головуючий – Муравйов О.В., судді: Полянський А.Г., Фролова Г.М.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2008 року у справі № 3/215 (судді: Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2008 (судді: Дикунської С.Я. - головуючий, Сотніков С.В., Дзюбко П.О.), позов задоволено повністю. Визнано недійсним наказ Фонду державного майна України № 338 від 24.02.2004 року "Щодо передачі Львівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР у власність Національної спілки художників України" повністю.

Стягнуто з Фонду державного майна України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку нерухомості" 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівський художньо-виробничий комбінат", звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм процесуального права. Зокрема, заявник зазначає, що судами прийняті рішення, що стосуються прав та обов’язків особи, яка не була залучена до участі у справі.

Не погоджуючись з постановою суду, Національна спілка художників України, звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та припинити провадження у справі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Не погоджуючись з постановою суду, Львівська обласна організація Національної спілки художників України, звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати та передати справу на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду, мотивуючи касаційну скаргу тим, що апеляційний господарський суд розглянув справу без належного повідомлення третіх осіб, що є підставою для скасування постанови апеляційної інстанції.

Не погоджуючись з постановою суду, Фонд державного майна України, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзиви на касаційні скарги, в яких просить рішення та постанову залишити без змін, а касаційні скарги –без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників позивача, відповідача, Товариства "Львівський художньо-виробничий комбінат" та третіх осіб, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку нерухомості" звернулось до господарського суду з позовом до Фонду державного майна України про визнання недійсним Наказу № 338 від 24.02.2004 р. "Щодо передачі Львівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР у власність Національної спілки художників України".

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Так, на виконання Закону України "Про професійних творчих працівників та творчі спілки" (554/97-ВР) , постанов Кабінету Міністрів України від 10.07.1998 року № 1058 "Про передачу нерухомого майна творчим спілкам" (1058-98-п) та від 27.09.2000 року №1474 (1474-2000-п) "Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.1998 року № 1058 (1058-98-п) " та згідно з Порядком передачі нерухомого майна у власність творчим спілкам, затвердженим спільним наказом Міністерства економіки України, Фонду державного майна України та Міністерства юстиції України від 18.08.1998 року № 110/1639/45/5 (z0559-98) , Фонд державного майна України прийняв Наказ № 338 від 24.02.2004 року "Щодо передачі Львівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР у власність Національної спілки художників України" (далі Наказ).

Пунктом 1 Наказу затверджено висновок комісії по передачі нерухомого майна у власність Національної спілки художників України стосовно визначення належності Львівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР (приміщення та фундамент окремої будівлі –пам’ятки історії та культури підприємства громадської організації "Львівський художньо-виробничий комбінат Львівської обласної організації Національної спілки художників України"), який розташований за адресою: м.Львів, пл. Міцкевича, 9 Національній спілці художників України.

На виконання пункту 2 Наказу Спілці було видано свідоцтво № П-693 про право власності на Львівський художньо-виробничий комбінат Художнього фонду УРСР (приміщення та фундамент окремої будівлі –пам’ятки історії та культури підприємства громадської організації "Львівський художньо-виробничий комбінат Львівської обласної організації Національної спілки художників України").

З огляду на оскарження законності Наказу в суді та положення пункту третього "Прикінцевих положень Закону України "Про професійних творчих працівників та творчі спілки" (554/97-ВР) , яким Кабінет Міністрів України разом із Фондом зобов’язано забезпечити передачу у власність чи надати у безстрокове користування нерухоме майно творчим спілкам, яке було в їхньому користуванні на момент прийняття Верховною Радою України постанови від 10.04.1992 року "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України", місцевий суд дослідив і детально навів у своєму рішенні правоустановчі документи Спілки і Львівського художньо-виробничого комбінату Львівської обласної організації Національної спілки художників України.

З врахуванням вимог пункту першого Постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.1998 року №1058 (1058-98-п) "Щодо правоустановчих документів, за якими визначається належність нерухомого майна творчим спілкам колишнього Союзу РСР" та наданих Спілкою та Фондом письмових доказів, суд дійшов висновку про те, що з наявних в матеріалах справи установчих документів неможливо зробити висновок, яке саме майно належало Львівському художньо-виробничому комбінату Львівської обласної організації Національної спілки художників України.

У відповідності до пункту 2 Порядку об’єктами передачі є розташоване на території України нерухоме майно: будинки та споруди, що входять до складу цілісних майнових комплексів підприємств, установ і організацій чи їхніх структурних підрозділів, або окремі індивідуально визначені будівлі, споруди, нежитлові приміщення. Нежитлові приміщення можуть бути об’єктами передачі після виділення їх на підставі розподільчого балансу в окрему облікову одиницю –інвентарний об’єкт та укладеної угоди з іншими власниками будинку про спільне користування й утримання будинку та прибудинкової території. Не є об’єктами передачі земельні ділянки, на яких розташовані будинки та споруди загальносоюзних творчих спілок колишнього Союзу РСР.

В пункті третьому Порядку наведено порядок оформлення та передачі прав власності творчим спілкам України на нерухоме майно.

Проаналізувавши згадані вище положення закону та наданих сторонами по справі письмових доказів суди дійшли висновку про відсутність у Спілки правовстановлюючих документів на будівлю №9 на пл. Міцкевича в м. Львові на час видання Фондом Наказу № 338.

Так, в матеріалах справи відсутні договір купівлі-продажу на будівлю №9 на пл. Міцкевича у м. Львові, або акт державної комісії про прийняття вказаної будівлі в експлуатацію, або акт прийняття-передачі будівлі у власність, немає й документа на підтвердження права користування земельною ділянкою за згаданою вище адресою.

Пунктом п’ятим Порядку встановлено, що у разі відсутності одного із вказаних установчих документів або недостатньо чіткого визначення в них належності нерухомого майна до майна відповідної загальносоюзної творчої спілки колишнього Союзу РСР, на розгляд комісії за її рішенням подаються визначені документи.

Судами встановлено, що Спілка надала Фонду державного майна України ряд документів, однак судами відзначено, що надані документи не підтверджують право власності Спілки на будинок №9 на пл. Міцкевича у м. Львові.

Крім того, судами відзначено, що згідно рішення виконкому Львівської обласної ради народних депутатів від 21.03.1989 року №92 будинок №9 на пл. Міцкевича у м. Львові передано з балансу ЖЕД-102 Ленінського району м. Львова на баланс Львівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР і вилучено з житлового фонду.

15.06.1989 року Львівським міжміським бюро техінвентаризації цю будівлю зареєстровано на праві відомчої належності за Львівським художньо-виробничим комбінатом художнього фонду УРСР.

Актом приймання-передачі підприємства від 08.05.1991 року на баланс Львівської обласної організації спілки художників України передано майно Львівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР, щодо будівлі № 9 на пл. Міцкевича в м. Львові, в ньому не йдеться.

Судами встановлено, що ухвалою № 378 від 26.06.1996 року Львівська міська рада народних депутатів внесла зміни до пункту 2 ухвали від 09.02.1995 року в частині передачі на баланс Львівського художньо-виробничого комбінату Спілки художників України будинку на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові, зокрема, пункт 2 викладено в наступній редакції: зняти з балансу Львівського художньо-виробничого комбінату Спілки художників України будинок № 9 на пл. Міцкевича і передати його у встановленому порядку на баланс ДКП "Айсберг" Галицького району.

На виконання даної ухвали Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 17.05.1997 року здійснено перереєстрацію будинку № 9 на пл. Міцкевича у м. Львові за ДКП "Айсберг" Галицького району на праві особистої власності.

Таким чином, судами встановлено, що з 26.06.1996 року будинок на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові не належить Львівському художньо-виробничому комбінату Спілки художників України, а тому його не може бути зареєстровано за Львівською спілкою художників та передано їй у власність.

Судами також встановлено, що згідно технічного паспорту на будинок № 9 на пл. Міцкевича у м. Львові площа забудови складає 1007 кв. м., фундамент будинку цегляний, перекриття дерев'яні, підвал будинку має 11 приміщень, загальна площа яких складає 190,3 кв.м.

При цьому, судами відзначено, що актом від 24.02.2004 року, який затверджено Наказом № 338 та актом приймання-передачі від 26.02.2004 року зафіксовано, зокрема: що згідно поданих Спілкою документів у власність передаються цегляні підвальні приміщення та фундамент загальною площею 1007 кв. м.

Таким чином, між технічним паспортом на будинок № 9 на пл. Міцкевича у м. Львові та актом приймання-передачі від 26.02.2004 року мають місце розбіжності у визначенні площі, яка була передана у власність Спілці.

Крім цього, при прийнятті Наказу Фондом належним чином не перевірено фактичних параметрів об’єкту, який надано у власність Спілці, як і не враховано, і жодним чином не відреаговано на підписання акту від 24.02.2004 року членом комісії С.Ковтиком із зауваженням –рекомендацією проведення ЛОДКБТІтаЕО інвентаризації об’єкта з обов’язковою вказівкою номерів приміщень та необхідністю отримання у ДНДтаПВІ "Проектреконструкція" Львівської філії висновку про можливість експлуатації об’єкта.

При цьому, судом відзначено про відсутність доказів проведення поточної інвентаризації об'єкта, переданого у власність згідно Наказу № 338, що дає підстави вважати, що Фонд державного майна України передав у власність Спілки приміщення, на які відсутні документи щодо їх фактичної площі на момент передачі - станом на лютий 2004 р.

Крім цього, судами відзначено, що актом огляду будинку за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 9 від 15.06.1999 року, який складено комісією, утвореною Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області № 173 від 15.03.1999 року "Про створення регіональної комісії для передачі нерухомого майна, розташованого на території Львівської області, у власність Спілки художників України" підтверджено, що за наслідками обстеження площадки за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 9, на якій знаходився будинок-пам'ятка архітектури XIX ст. загальнодержавного значення (охоронний № 1326), будинок розібрано, залишився лише фундамент.

15.06.1999 року на засіданні регіональної комісії по передачі нерухомого майна у власність Спілки, згідно додатку № 1 до постанови № 1058 (1058-98-п) , розглядалися подані Львівською спілкою художників України документи щодо об’єкту –Львівський художньо-виробничий комбінат Художнього фонду УРСР (Львівський художньо-виробничий комбінат), будинок №9 на пл. Міцкевича. За наслідками було складено акт про те, що будинок № 9 на пл. Міцкевича у м. Львові фактично не існує, оскільки внаслідок гострого аварійного стану був розібраний згідно рішення Львівської міської ради від 29.05.1997 року № 755 "Про знос аварійного будинку, що загрожує обвалом, на пл.Міцкевича, 9 та передачу земельної ділянки під забудову".

Судом також відзначено, що протоколом регіональної комісії по передачі нерухомого майна у власність Спілки не підтвердила право власності Спілки на нерухоме майно - будинок №9 на пл. Міцкевича у м. Львові.

Крім того, судами звернуто увагу на лист Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки № 13/09 від 08.01.2003 року з якого вбачається, що за наслідками обстеження будинку № 9 на пл. Міцкевича у м. Львові, будинок повністю зруйновано, залишився тільки фундамент та стіни підвальних приміщень.

Відповідно до статті 187 Цивільного кодексу України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Отже, фундамент є складовою частиною будинку та призначений для його обслуговування.

Врахувавши викладене, суди дійшли висновку, що станом на 1999 рік будинку № 9, як окремої будівлі, на пл. Міцкевича у м. Львові не існувало, оскільки його повністю зруйновано, фактично нерухома річ відсутня, а складова частина будинку - фундамент не може бути окремим об'єктом передачі у власність як нерухоме майно.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна" № 1442 від 28.10.2004 року (1442-2004-п) приміщення - це частина внутрішнього об'єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу. Однак, доказів фактичної наявності станом на лютий 2004 року приміщень підвалу, їх кількості, об'єму, тощо у зруйнованому будинку № 9 на пл. Міцкевича у м. Львові судам не надано.

Отже, зазначене вище дає підстави вважати, що Фонд державного майна України Наказом № 338 передав у власність Спілці нерухоме майно площею 1007 кв. м. за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 9, якого станом на 26.02.2004 року фактично не існувало.

Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (стаття 179 вказаного вище кодексу).

За таких обставин, судом обґрунтовано відзначено, що відсутність предмету матеріального світу –приміщення підвалу площею 1007 м2 у будинку на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові, не можлива була його передача у власність відповідно до Наказу № 338, а відтак, оскільки фундамент знесеного будинку на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові не може бути нерухомим майном, то і у Спілки не могло виникнути право власності відповідно до Закону України "Про професійний творчих працівників та творчі спілки" (554/97-ВР) , постанови Кабінету Міністрів України № 1058 від 10.07.1998 року "Про передачу нерухомого майна творчим спілкам" (1058-98-п) .

Судами також відзначено, що Спілкою не надано необхідних документів згідно Порядку на підтвердження права власності на будинок № 9 на пл. Міцкевича у м. Львові, відсутність будинку чи його частин, які є нерухомим майном та можуть бути окремими об'єктами цивільних прав і обов'язків, а відтак підстав для підтвердження комісії права власності на фундамент і неіснуючі приміщення окремої будівлі (яка була знесена) будинку № 9 на пл. Міцкевича у м. Львові за Спілкою немає.

Правомірно судами не взято до уваги доводи Фонду державного майна України про те, що фундамент та стіни приміщень підвалу будинку № 9 на пл. Міцкевича у м. Львові було включено до переліку об’єктів нерухомого майна, які підлягають передачі у власність Спілці, а тому вони змушені були діяти таким чином, оскільки згідно пункту 12 Порядку у разі неможливості підтвердження комісією права власності на майно творчої спілки, Фонд державного майна України вносить в установленому порядку пропозицію щодо внесення змін до постанови Кабміну України від 10.07.1998 року №1058.

Судами також відзначено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.03.2005 року посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1184, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку нерухомості" придбало земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 1090 м2, розташовану, у м. Львові на пл. Міцкевича, 9, цільове призначення якої –будівництво адміністративного центру.

Умовами договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.03.2005 року та витягом з державного реєстру земель від 27.05.2005 року визначено, що спірна земельна ділянка вільна від забудови.

Судом встановлено, що 04.04.2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку нерухомості" отримало Державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,1090га, розташовану у м. Львові, пл. Міцкевича, 9, з цільовим призначенням –будівництво та обслуговування адміністративно-торгового центру.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку, що Наказ № 338, яким затверджено Акт від 24.02.2004 року є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки даним Наказом порушено права позивача, надавши Спілці право власності на приміщення і фундамент окремої будівлі - пам'ятки історії та культури підприємства громадської організації Львівський художньо-виробничий комбінат Львівської обласної організації Національної спілки художників України за адресою: м. Львів, будинок № 9 на пл. Міцкевича, йому створено перешкоди у користуванні належною на праві власності земельною ділянкою за цільовим призначенням.

Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" та статті 1, 41, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає вимогам статті 1 цього Кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Спірні правовідносини виникли у зв'язку із прийняттям відповідачем Наказу № 338 від 24.02.2004 року "Щодо передачі Львівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР у власність Національній спілці художників України", а тому слід погодитись з тим, що спір носить майновий характер, а тому посилання заявника касаційної скарги про те, що спір повинен був розглядатись за нормами КАС, є безпідставним .

Згідно із статтями 4-3, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Господарський суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази в сукупності, що відображуються в судовому рішенні. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 зазначеного вище Кодексу встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову повністю.

Доводи, викладені в касаційних скаргах, не приймаються Вищим господарським судом України, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, касаційна інстанція вважає, що рішення та постанова у справі прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 ГПК України в судовому засіданні за згодою представників позивача, відповідача та третіх осіб оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційні скарги Фонду державного майна України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський художньо-виробничий комбінат", Національної спілки художників України, Львівської обласної організації Національної спілки художників України залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2008 року у справі № 3/215 залишити без змін.