Рішенням господарського суду АР Крим від 31.10.2008 (суддя Чумаченко С.А.) первісний позов задоволено частково. Визнано укладений між відкритим акціонерним товариством "Суднобудівний завод "Залів" та малим приватним підприємством "Кітей" договір оренди від 27.04.98 поновленим на той самий строк, а саме з 01.05.2008 року по 01.05.2018 року. Визнано право МПП "Кітей" володіння орендованим майном згідно умов договору оренди від 27.04.1998, укладеного між ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" та МПП "Кітей". Визнано недійсним укладений між ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" та ТОВ "Інтрамар" договір оренди від 01.01.2008 №2/43 та зобов'язано ТОВ "Інтрамар" повернути з незаконного володіння майно, передане за цим договором оренди. Припинено на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України провадження в частині первісних позовних вимог про визнання того факту, що вартість переданого майна за договором оренди від 27.04.1998 року станом на 31.10.2007 року становить 565175 грн., вартість невід'ємних поліпшень, виконаних позивачем на той же час, - 82812 грн., вартість від'ємних поліпшень станом на 30.10.2001 року становить 28213 грн., а також в частині позовних вимог про визнання того факту, що у період з 01.05.1998 року до 01.05.2008 року відповідач не мав права володіння та права оперативного управління майном, яке він передав у оренду за договором оренди від 27.04.1998. В решті первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з МПП "Кітей" на користь ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" 117724,44 грн. заборгованості по орендній платі. В решті зустрічного позову (стягнення 120309,34 грн. неустойки) відмовлено.

Рішення мотивовано тими обставинами, що на підставі ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди державного майна від 27.04.1998 є пролонгованим на той же десятирічний строк (до 01.05.2018 року), тому передача у оренду предмету цього договору іншому суб'єкту господарювання (за договором оренди від 01.01.2008 №2/43) є незаконною, а МПП "Кітей" обов'язок щодо сплати орендної плати за договором оренди №2/24 від 03.05.2006 виконувало неналежним чином.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2008 (судді: Волков К.В., Гоголь Ю.М., Голик В.С.) рішення змінено, в зустрічному позові відмовлено повністю. Постанова мотивована тим, що на підставі ч.6 ст. 762 ЦК України орендаря (МПП "Кітей") звільнено від сплати орендної плати за весь час (з 18.12.2006р.), протягом якого майно не могло бути ним використане у зв'язку з припинення доступу працівників орендаря до орендованих приміщень, а також з огляду на розірвання з 05.11.2006 року договору оренди №2/24 від 03.05.2006 внаслідок односторонньої відмови орендодавця від договору, право на яку передбачено умовами вказаного договору.

МПП "Кітей" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову змінити, прийняти нове рішення про задоволення первісного позову повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 216, 525, 526, 549, 552, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 33 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та ст.ст. 42, 43, 84 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що неустойка (штраф) в сумі 1513538,65 грн. підлягає стягненню на підставі п.8.1 договору від 27.04.98, а 579437 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди підлягає стягненню у зв'язку зі зривом зовнішньоекономічного контракту від 30.05.2005 №023-4/2-333 з вини ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" (внаслідок дії наказу №484 від 01.09.2004 про заборону заходу суден у ремонт на МПП "Кітей"). Вартість виконаних орендарем невід'ємних та від'ємних поліпшень орендованого майна встановлено судовою будівельно-технічною експертизою.

ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення зустрічного позову в повному обсязі та про відмову в первісному позові повністю, посилаючись на помилкове незастосування судами ст.ст. 6, 604, 627 ЦК України, які підлягають застосуванню до спірних договірних (орендних) правовідносин. Зокрема, скаржник вважає та апеляційним судом встановлено, що сторони, не розірвавши договір оренди від 27.04.98, уклали договір оренди від 03.05.2006 №2/24 стосовно того ж майна між тими ж сторонами, що в силу вимог ст. 604 ЦК України свідчить про припинення зобов'язання за первісним договором від 27.04.98 новим зобов'язанням (за договором від 03.05.2006). ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" передало МПП "Кітей" за актом приймання-передачі від 15.05.2006 майно, визначене договором оренди від 03.05.2006 №2/24, а МПП "Кітей", в свою чергу, прийняло це майно та приступило до його використання, відтак, договір оренди від 27.04.98 втратив чинність внаслідок новації зобов'язання. Проте, в ході виконання договору оренди від 03.05.2006 №2/24 з боку МПП "Кітей" були допущені порушення своїх зобов'язань (прострочення сплати орендної плати, часткове пошкодження орендованого майна), які стали підставою для односторонньої відмови орендодавця від договору оренди від 03.05.2006 №2/24 (лист від 05.10.2006 №16/69), передбаченої ч.3 ст. 651 ЦК України та п.п.6.2.1,6.3.1,6.3.2 зазначеного договору. Таким чином, на сьогоднішній день будь-які договірні відносини між МПП "Кітей" та ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" мали бути припинені і на цій підставі між відповідачами було укладено договір оренди від 01.01.2008 стосовно майна, що раніше перебувало в оренді у МПП "Кітей", та який (договір) безпідставно визнано недійсним. Висновки судів попередніх інстанцій грунтуються на недопустимості односторонньої відмови від договору оренди від 27.04.98 (ч.1 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна") та не враховують той факт, що між сторонами було досягнуто згоди щодо укладення договору оренди від 03.05.2006 №2/24, який є новацією договору оренди від 27.04.98.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет повноти їх встановлення та правильності юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача та другого відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга МПП "Кітей" підлягає відхиленню, касаційна скарга ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" - частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню в частині задоволених первісних позовних вимог та в частині зустрічної позовної вимоги про стягнення 120309,34 грн. неустойки з передачею справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до господарського суду АР Крим з наступних підстав.

Змінюючи рішення суду першої інстанції про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів шляхом відмови в зустрічному позові в повному обсязі, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

27.04.1998 року між відкритим акціонерним товариством "Суднобудівний завод "Залів" (орендодавець) та МПП "Кітей" (орендар) був укладений договір оренди.

Відповідно до пункту 1.1 договору від 27.04.1998р. орендодавець передає орендареві у користування частину нежитлових приміщень загальною площею 816,8 кв.м., балансовою вартістю 388209 грн., розташовану в будівлі колишнього ПФПКБ а саме:

(1) виробничі в осях А-Ж з правого боку загальною площею 36 x 9 =324кв.м.;

(2) механічна ділянка 112,8 кв.м.;

(3) слюсарна ділянка 56,4 кв.м.;

(5) приміщення енергетиків 54,2 кв.м. (с телефоном);

(17) приміщення інструментальної 56,4 кв.м.;

(19) побутові приміщення 72 кв.м.;

(20) санвузол 36 кв.м.;

(21) коридор 105 кв.м.

Згідно пункту 1.2. договору орендодавець також здає в оренду мостовий кран усередині виробничого прольоту, портальний кран на достроєчній набережній і причальній стінці завдовжки 75 метрів, територію прилеглу до орендованої будівлі площею 450 кв.м., достроєчну набережну площею 400 кв.м.

Відповідно до пункту 1.4 строк оренди встановлюється з 1 травня 1998 року до 1 травня 2008 року.

5 серпня 1998 року між сторонами підписаний акт прийому-передачі основних засобів відповідно до договору оренди від 27.04.1998 року.

1 вересня 1999 року між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору оренди від 27.04.1998 року, відповідно до якої орендодавець в доповнення до договору від 27.04.1998 року передає орендарю в користування частину нежитлових приміщень з комунікаціями загальною площею 649 кв.м. та основні засоби, в тому числі: інженерно-виробничий корпус, сарай, каналізація побутова, каналізація зливова, водопровід, цільова силова електромережа, трубоповітрепровод усередині 1 поверху будівлі, пункт розподільний ПР 9332-340, пункт розподільний ПР 9332-340, пункт розподільний ПР 9332-340.

Матеріалами справи також підтверджено, що між ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" та МПП "Кітей" 3 травня 2006 року був укладений договір оренди нежитлового приміщення №2/24.

Відповідно до пункту 3.1 договору оренди від 03.05.2006 року №2/24 майно передається в оренду строком на 11 місяців.

При цьому предметом цього договору оренди було майно, передане за договором оренди від 27.04.1998 року.

5 жовтня 2006 року орендодавець направив на адресу позивача лист №16/09, яким відмовляється від договору оренди №2/24 та розриває його з 5 листопада 2006 року.

Також судом встановлено, що відповідач в період дії договору від 27.04.1998 року, не розірваного відповідно до чинного законодавства, уклав з товариством з обмеженою відповідальністю "Інтрамар" договір оренди №2/43 01.01.2008.

Як встановлено апеляційним судом, відповідно до чинного законодавства орендодавець не направив на адресу орендаря листа про розірвання договору від 27.04.1998 року у зв'язку з закінченням строку його дії.

Таким чином, враховуючи, що з боку ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" на адресу МПП "Кітей" не надходило заперечень щодо продовження строку дії спірного договору, укладений між ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" та МПП "Кітей" договір оренди від 27 квітня 1998 року є поновленим на той самий строк, а саме з 01.05.2008 року по 01.05.2018 року.

Згідно з ч.1 ст. 26 та ст. 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається. Орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Відповідач у порушення вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) та умов договору оренди від 27.04.1998 року уклав з ТОВ "Інтрамар" договір оренди №2/43 від 01.01.2008, у зв'язку з чим зазначений договір підлягає визнанню недійсним, а орендоване майно - поверненню малому приватному підприємству "Кітей".

Також апеляційна інстанція визнала правильним висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог МПП "Кітей" про стягнення з ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" збитків, неустойки та сплаченої орендної плати, оскільки всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України вимоги позивача не були підтверджені належними доказами.

Позивач також просив суд визнати, що вартість майна, переданого за договором оренди від 27.04.1998 року, станом на 31.10.2007 року становить 565175 грн., вартість невід'ємних поліпшень виконаних позивачем на той же час - 82812 грн., а вартість від'ємних поліпшень станом на 30.10.2001 року становить 28213 грн. та визнати, що у період з 1 травня 1998 року до 1 травня 2008 року відповідач не мав права володіння та права оперативного управління майном, яке він передав у оренду по договору оренди від 27 квітня 1998 року.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З огляду на те що господарським судам України не підвідомчі спори, пов'язані з встановленням фактів, то в зазначеній частині провадження у справі підлягає припиненню.

ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" звернулось із зустрічною позовною заявою, в якій просить стягнути з МПП "Кітей" заборгованість по орендній платі за договором оренди №2/24 від 03.05.2006 за період з 11.12.2006р. по 19.11.2007р. у сумі 117724,44 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що між відкритим акціонерним товариством "Суднобудівний завод "Залів" та малим приватним підприємством "Кітей" 03 травня 2006 року був укладений договір оренди нежитлового приміщення №2/24.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 3.1 договору від 03.05.2006 №2/24 майно передається в оренду строком на 11 місяців.

Листом №16/69 від 05.10.2006 позивач за зустрічним позовом в односторонньому порядку відмовився від договору оренди №2/24 від 03.05.2006 та розірвав його з 05.11.2006 року.

Згідно з ч.3 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Оскільки право орендодавця на односторонню відмову від договору передбачено пунктом 6.2.1 договору оренди №2/24 від 03.05.2006, то зазначений договір вважається відповідно розірваним та не створює правових наслідків для сторін.

Враховуючи викладене, апеляційна інстанція дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в первісному позові в частині у зв'язку з недоведеністю збитків та безпідставністю заявленої до стягнення неустойки (штрафу), та про припинення провадження в частині первісних позовних вимог про визнання того факту, що вартість переданого майна за договором оренди від 27.04.1998 року станом на 31.10.2007 року становить 565175 грн., вартість невід'ємних поліпшень, виконаних позивачем на той же час, - 82812 грн., вартість від'ємних поліпшень станом на 30.10.2001 року становить 28213 грн., а також в частині позовних вимог про визнання того факту, що у період з 01.05.1998 року до 01.05.2008 року відповідач не мав права володіння та права оперативного управління майном, яке він передав у оренду за договором оренди від 27.04.1998, з огляду на таке.

Спір в частині первісних позовних вимог про встановлення вартості орендованого майна за договором від 27.04.98, вартості проведених орендарем невід'ємних та від'ємних поліпшень орендованого майна, та про встановлення відсутності у орендодавця в певний період (з 01.05.1998рю по 01.05.2008р.) права володіння та оперативного управління орендованим майном, що є по суті вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в силу вимог ст. 12 ГПК України непідвідомчий господарським судам та не може розглядатися в порядку господарського судочинства.

Окрім того, питання відшкодування (компенсації) орендарю вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна в разі виникнення відповідного спору можуть бути лише предметом іншого позовного провадження.

За вимогами ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. При визначенні н еодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

У відповідності з вимогами п.4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі №42/266 - 6/492).

Проте, всупереч вимогам ст.ст. 22, 623 ЦК України, ст. 224 ГК України та ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України МПП "Кітей" не доведено завдання йому орендодавцем (ВАТ "Суднобудівний завод "Залів") 398322,21 грн. збитків у вигляді неотриманого чистого прибутку та 579437 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди збитків у зв'язку зі зривом зовнішньоекономічного контракту від 30.05.2005 №023-4/2-333.

Колегія не може прийняти до уваги посилання МПП "Кітей" на те, що зрив зовнішньоекономічного контракту від 30.05.2005 №023-4/2-333 стався з вини орендодавця внаслідок дії наказу ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" №484 від 01.09.2004 про заборону заходу суден у ремонт на МПП "Кітей", а з 18.12.2006 року був припинений допуск працівників орендаря до орендованого майна (а.с.111 том 1), оскільки будучи заздалегідь обізнаним про дію наказу №484 від 01.09.2004 та відсутність, позивач на свій ризик через 10 місяців уклав з нерезидентом зовнішньоекономічний контракт від 30.05.2005 №023-4/2-333, не вживши перед цим заходів щодо запобігання виникненню збитків (ч.3 ст. 226 ГК України), зокрема, не звернувся до суду з позовом до орендодавця про усунення перешкод у користуванні орендованим майном.

Безпідставними визнаються також посилання позивача за первісним позовом на необхідність стягнення неустойки (штрафу) в сумі 1513538,65 грн. на підставі п.8.1 договору оренди від 27.04.98, оскільки хоча в цьому пункті договору в дійсності йдеться про відповідальність орендодавця у вигляді неустойки за ненадання орендарю об'єктів оренди в строк, обумовлений п.3.1 договору, проте, по-перше, пунктом 3.1 договору оренди від 27.04.98 конкретний строк передачі орендованого майна орендарю не визначено, а встановлений судом першої інстанції факт такої передачі підтверджується актом приймання-передачі основних фондів від 05.08.1998р. (а.с.28-30 том 1).

Слід також погодитися з відмовою апеляційного суду у задоволенні зустрічного позову в частині стягнення з МПП "Кітей" заборгованості по орендній платі за договором оренди №2/24 від 03.05.2006 за період з 11.12.2006р. по 19.11.2007р. у сумі 117724,44 грн., оскільки, як правильно встановив суд, на підставі ч.3 ст. 651 Цивільного кодексу України та п.6.2.1 договору оренди №2/24 від 03.05.2006 позивач за зустрічним позовом листом №16/69 від 05.10.2006 в односторонньому порядку відмовився від вказаного договору оренди та розірвав його з 05.11.2006 року.

При цьому касаційна інстанція вважає за необхідне додатково зазначити таке.

Згідно з ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, орендна плата може нараховуватися орендодавцем, сплачуватися орендарем чи стягуватися з нього в судовому порядку лише за період дії договору оренди аж до моменту його припинення, тобто в межах чинного договору оренди.

Відтак, з моменту припинення договору оренди №2/24 від 03.05.2006 (з 05.11.2006р.) припиненими слід вважати зобов’язання орендаря по сплаті орендної плати на майбутнє, а саме за час фактичного безпідставного користування майном до його повернення орендодавцю. Окрім того, договором оренди №2/24 також не передбачено обов’язок орендаря сплачувати орендну плату після припинення договору оренди.

Судами не враховано, що згідно з ч.2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної оплати за користування річчю за час прострочення. Тобто, чинним цивільним законодавством передбачено настання в разі неповернення орендованого майна орендарем такого правового наслідку як сплата неустойки, а не стягнення плати за час фактичного безпідставного користування майном аж до його повернення орендодавцю.

Проте, колегія не може погодитися з висновками судів в частині задоволених первісних позовних вимог та в частині зустрічної позовної вимоги про стягнення 120309,34 грн. неустойки з огляду на наступне.

Встановлюючи обставини пролонгації первісного договору оренди від 27.04.98, укладеного між ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" і МПП "Кітей" та не розірваного ними, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою положення ст.ст. 604, 795 ЦК України, які поширюються на спірні орендні правовідносини.

Зокрема, відповідно до ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, новація зобов'язання за договором оренди не заборонена чинним законодавством.

Новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.

Судами не надано належної правової оцінки як умовам укладених між ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" і МПП "Кітей" договору оренди від 27.04.98 (з врахуванням п.1.1 додаткової угоди до цього договору) та договору оренди №2/24 від 03.05.2006, так і актам приймання-передачі від 05.08.98 (а.с.28-30 том 1) та від 15.05.2006 (а.с.60 том 1) в частині складу та площі орендованого майна, які містять значні відмінності. Зокрема, договір оренди №2/24 від 03.05.2006 суттєво розширює склад та площу об'єктів оренди в порівнянні з договором оренди від 27.04.98, що вказує на інший предмет оренди за договором №2/24 між тими ж сторонами.

У зв'язку з цим помилковим є висновок апеляційного суду про те, що предметом договору оренди від 03.05.2006 №2/24 було майно, передане за договором оренди від 27.04.1998р.

В розрізі вимог ст. 604 ЦК України наведене не виключає наявність достатніх підстав вважати, що сторони хоча і не розірвали договір оренди від 27.04.98, проте, уклавши договір оренди від 03.05.2006 №2/24 з іншим предметом (об'єктом оренди), за взаємною згодою припинили зобов'язання за первісним договором від 27.04.98 новим зобов'язанням (договір від 03.05.2006), тобто внаслідок новації. Адже, на виконання своїх зобов'язань за договором оренди від 03.05.2006 №2/24 ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" передало МПП "Кітей" за актом приймання-передачі від 15.05.2006 майно, визначене вказаним договором, а МПП "Кітей", в свою чергу, прийняло це майно та приступило до його використання, відтак, договір оренди від 27.04.98 втратив чинність внаслідок новації зобов'язання.

Зважаючи на це, передчасними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про чинність первісного договору оренди від 27.04.98 в період дії договору оренди від 03.05.2006 №2/24 та після його припинення, і обумовлену цим пролонгацію договору оренди від 27.04.98 на підставі ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Недоречними визнаються також вміщені в рішенні від 31.10.2008 взаємовиключаючі висновки суду про те, що договір оренди від 03.05.2006 №2/24 підлягає визнанню недійсним, та водночас про те, що цей договір не визнано недійсним у зв'язку зі зміною МПП "Кітей" позовних вимог.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про розірвання договору оренди від 03.05.2006 №2/24 з 05.11.2006 року внаслідок односторонньої відмови орендодавця від договору, оформленої листом від 05.10.2006 №16/69, та право на яку передбачено п.6.2.1 вказаного договору. Підставою для такої відмови стали допущені орендарем (МПП "Кітей") порушення своїх зобов'язань (систематичне прострочення внесення орендної плати, часткове пошкодження орендованого майна), що кореспондується з вимогами ст. 611 ЦК України, згідно якої одним з правових наслідків порушення зобов'язання настають є припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Однак, безпредметними вважаються посилання апеляційного суду на ч.6 ст. 762 ЦК України в обгрунтування невикористання орендарем майна в якості підстави для відмови у стягненні з МПП "Кітей" заборгованості з орендної плати за договором оренди №2/24 від 03.05.2006 за період з 11.12.2006р. по 19.11.2007р. у сумі 117724,44 грн., оскільки у зв'язку з припиненням з 05.11.2006 року припинилося і зобов'язання щодо нарахування та внесення орендної плати за вищевказаний період.

Більше того, непослідовний висновок суду про недійсність договору оренди від 01.01.2008, укладеного між відповідачами в подальшому стосовно майна, що раніше перебувало в оренді у МПП "Кітей", суперечить вимогам ч.2 ст. 795 ЦК України, згідно якої повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Адже, факт підписання керівниками МПП "Кітей" (орендар) та ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" (орендодавець) наявного у справі акту приймання-передачі (повернення) майна від 19.11.2007 (а.с.105 том 3), переданого за договором оренди від 03.05.2006 №2/24, та до складу якого входить також майно, яке було предметом первісного договору оренди від 27.04.98, переконливо свідчить про фактичне припинення дії як договору оренди від 27.04.98 так і договору оренди від 03.05.2006 №2/24 в розумінні ч.2 ст. 795 ЦК України, а значить і про наявність у ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" після 19.11.2007 року права на власний розсуд розпоряджатися своїм майном, а тому числі шляхом його передачі в оренду другому відповідачу за оспорюваним договором від 01.01.2008.

Помилковими також вважаються посилання судів першої та апеляційної інстанцій в обгрунтування своїх висновків на ч.1 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (недопустимість односторонньої відмови від договору), оскільки зазначений закон регулює правовідносини оренди об'єктів права державної та комунальної власності, до яких належне ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" на праві приватної власності спірне орендоване майно не відноситься.

Тим більше, що такі посилання судів протирічать висновку апеляційного суду про розірвання договору оренди від 03.05.2006 №2/24 внаслідок односторонньої відмови орендодавця від договору, як це передбачено п.1 ст. 611, ч.3 ст. 651 ЦК України та п.6.2.1 вказаного договору.

Разом з тим, відмовляючи в зустрічному позові в частині стягнення 120309,34 грн. неустойки, нарахованої на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України внаслідок прострочення повернення орендарем орендованого майна, судами залишено поза увагою обставини підтвердження такого факту актом приймання-передачі (повернення) майна від 19.11.2007. Проте, при новому розгляді справи слід надати позивачу за зустрічним позовом можливість на підставі ст. 22 ГПК України уточнити розмір позовних вимог в частині стягнення неустойки з врахуванням граничного 6-місячного терміну її нарахування, встановленого ч.6 ст. 232 ГК України.