Рішенням господарського суду Харківської області від 11.08.2008 (О.Мамалуй) в позові про стягнення заборгованості за оренду, неустойки та моральної шкоди відмовлено.

Рішення суду мотивовано тими обставинами, що нежитлова будівля є власністю СТ "Діана", якому відповідачем сплачена орендна плата, і позивачем не доведено, що він є власником нежитлового приміщення, а тому позовні вимоги необгрунтовані.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2008 (судді: В.Сіверін, Н.Білоконь, Л.Камишева) рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2008 скасовано частково. Позовні вимоги в частині стягнення орендної плати за період 04.01.-04.04.2007 та неустойки у зв'язку із затримкою повернення майна за період 05.04.07-05.04.2008 задоволені. В іншій частині рішення залишено без зміни.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач всупереч умов договору оренди від 04.10.2006 № 20 не виконав обов'язок з повернення орендованого майна, а тому повинен сплатити неустойку відповідно до с. 785 Цивільного кодексу України (435-15) .

Щодо вимог про стягнення орендної плати, то оскільки договір закінчився 04.04.2007 правомірним є стягнення орендної плати за заявлений позивачем період з врахуванням закінчення договору до 05.04.2007.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди позивач всупереч приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не довів в чому полягає завдана йому моральна шкода, не обґрунтував її суми, тому вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

Скаржник вказує на те, що позивач не є власником майна, тому судом невірно застосовано ст.ст. 525, 526, 551, 629 Цивільного кодексу України. Висновки апеляційної інстанції в порушення вимог процесуального закону не ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи. В основу своїх висновків суд поклав лише судове рішення у справі № 22-А-4549, яким однак не спростовано право власності СТ "Діана" на орендоване відповідачем майно.

Судом не залучено до участі у справі власника орендованого відповідачем майна СТ "Діана" чим порушено вимоги ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів скаржника заперечує, просить скаргу відхилити, а постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представника скаржника, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Підставами звернення позивача з вимогами про стягнення заборгованості з орендної плати, неустойки та моральної шкоди є надання відповідачу нежитлового приміщення за договором оренди № 20 від 04.10.2006 та порушенням відповідачем взятих на себе обов'язків з оплати користування майном, а також обов'язків щодо повернення орендованого майна.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що 04.10.2006 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди строком дії до 04.01.2007.

Факт передачі майна встановлено актом приймання-передачі від 04.10.2006.

За умовами договору відповідач зобов'язувався своєчасно не пізніше 5-го числа поточного місяця вносити позивачу орендну плату у розмірі 350 грн. По закінченню строку договору відповідач зобов'язаний повернути орендоване майно.

Судом встановлено, що договір було пролонговано до 04.04.2007.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи наведені норми права, касаційна інстанція вважає правильними висновки апеляційного господарського суду щодо правомірності вимог позивача про стягнення орендної плати за період 04.01.2007 по 04.04.2007.

Оскільки строк договору закінчився 04.04.2007, отже відсутні підстави для стягнення орендної плати за період з 05.04.2007 по 05.04.2008, оскільки договором та законом передбачені правові наслідки несвоєчасного повернення орендованого майна. Обов'язок відповідача сплачувати орендну плату по закінченню строку договору не передбачено. Таким чином висновки апеляційної інстанції в цій частині відповідають встановленим обставинам та нормам права.

Так як зобов'язання з повернення орендованого майна відповідач у встановленому порядку, тобто шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі не виконав, тому, згідно ст. 785 ЦК України, з нього додатково підлягає стягненню неустойка

Таким чином правомірними є вимоги про стягнення з відповідача неустойки у зв'язку із затримкою повернення майна за період з 05.04.2007 по 05.04.2008.

Правомірною є також відмова у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди, так я к позивач у відповідності з вимогами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не довів відповідних обставин, а саме щодо суті завданої моральної шкоди та її грошового розміру.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо існування між сторонами спору договірних відносин з оренди майна, неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати користування майном та обов'язку повернення майна орендодавцю, апеляційний господарський суд вірно встановив всі обставини, що стосуються предмета спору та підлягали встановленню та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи скаржника про невідповідність висновків суду з посиланням на інші обставини щодо того, хто є власником майна до уваги не приймаються з огляду на таке.

Згідно ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи.

Касаційна інстанція зазначає на межі перегляду справи касаційною інстанцією, встановлені ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України згідно яких суд касаційної інстанції перевіряє дотримання норм матеріального права відносно вже встановлених обставин справи.

Твердження касаційної скарги відхиляються, оскільки встановлених апеляційною інстанцією фактичних обставин та правильності правових висновків апеляційного господарського суду не спростовують, зводяться до намагання встановити інші обставини щодо власника майна, надати іншу оцінку доказам, зокрема судовому рішенню апеляційного суду Харківської області у справі № 22-А-4549.

Також є неправильним посилання скаржника на порушення судом ст. 27 Господарського процесуального кодексу України в частині незалучення до участі у справі СТ "Діана", оскільки обставини щодо прав власності судом в даному спорі не з'ясовувалися, а обставини заборгованості відповідача за договором оренди не впливають на права та обов'язки СТ "Діана", тому судове рішення у даному спорі не стосується СТ "Діана".

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-8, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2008 у справі № 27/103-08 господарського суду Харківської області залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.