ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2009 р.
№ 30/109-08-2036
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді
Дерепи В.І.,
суддів :
Грека Б.М. –(доповідача у справі), Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Малинівської районної адміністрації Одеської міської ради
на рішення
господарського суду Одеської області від 27.05.08
у справі
№ 30/109-08-2036
господарського суду
Одеської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівське госпрозрахункове об'єднання"
до
Приватного підприємства "Півден-ЗахідРембуд"
про
визнання права власності
за участю представників від:
скаржника
Сироциянц С.О., Мамедова С.О. (дов. від 17.02.09)
сторін
не з'явилися, були належно повідомлені
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Малинівське госпрозрахункове об'єднання" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Півден-ЗахідРембуд" про розірвання договору будівельного підряду та про визнання права власності на нерухоме майно: нежитлові споруди, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської Дивізії, 9-а.
Рішенням господарського суду Одеської області від 27.05.08 (суддя Рога Н.В.) позов задоволено з підстав його обґрунтованості.
Не погоджуючись із цим рішенням, Малинівська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, справу направити до господарського суду Одеської області на новий розгляд. Касаційна скарга мотивована тим, що справа розглянута без участі скаржника, хоча визнання права власності на будівлю, побудовану без землевідведення, зачіпає його права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Місцевим господарським судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 05.08.07 укладений договір будівельного підряду, за умовами якого відповідач, як підрядник, зобов'язався виконати роботи щодо розробки проекту реконструкції нежитлових приміщень та узгодження цього проекту у відповідних державних органах, а також виконання робіт по реконструкції. За умовами договору, підрядник повинен був закінчити виконання робіт до 25.03.08, але вчасно зобов'язання не виконав, що стало підставою для розірвання судом договору та для визнання права власності за позивачем.
Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки передчасними з огляду на наступне.
Відповідно до статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій", фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво). Фізичні та юридичні особи, зацікавлені у здійсненні будівництва об'єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.
Але визнаючи за позивачем право власності на нерухоме майно, суд не досліджував питання про те, чи є воно новозбудованим, чи вже перебувало у власності, якщо так, то хто був власником приміщення, на якій підставі позивач набув право власності на спірне майно. Також суд не досліджував питання про те, чи виділялася позивачу земельна ділянка під цю нерухомість та на яких умовах. Так, в матеріалах справи відсутні як державний акт на земельну ділянку, так і договір оренди, тому неможливо зробити висновок щодо належності землекористування. А відтак при вирішенні позову про визнання права власності, залишилися невстановленими питання щодо правомірності набуття позивачем права власності на ці будівлі.
Враховуючи, що скаржник посилається на те, що земельна ділянка позивачу не надавалася взагалі, суду слід також мати на увазі, що відповідно до положень ст. 376 Цивільного кодексу України, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
За таких обставин Вищий господарський суд України позбавлений можливості ухвалити рішення по суті спору, так як не всі обставини справи є з'ясованими, а відтак, спір стосується не правозастосування, а встановлення обставин справи, що не відноситься до компетенції Вищого господарського суду України. Тому рішення підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.
При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5 (1798-12|111-5) -111-7 (1798-12|111-7) –111-11 (1798-12|111-11) Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Малинівської районної адміністрації Одеської міської ради задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 27.05.08 у справі № 30/109-08-2036 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Головуючий - суддя В. Дерепа Судді Б. Грек Л. Стратієнко