Рішенням Господарського суду м. Києва (суддя Ващенко Т.М.) від 07.10.2008 року по справі №30/304 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ИССО" до Міністерства оборони України та Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" задоволено; визнано дійсним договір купівлі-продажу, укладений 22.03.2005 року на Першій Євпаторійській товарній біржі між членом біржі Вернігором В.А., що діяв від імені Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів", яка діяла від імені Міністерства оброни України на підставі договору комісії

№ 258/18 від 30.12.2004 року та протоколу проведення аукціону з продажу військового нерухомого майна № 1 від 24.02.2005 року, і членом біржі Карнаухової А.В., що діяла від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "ИССО", зареєстрований 22.03.2005 року реєстратором на першій Євпаторійській товарній біржі за № 46, нерухомого майна –комплексу: будівлі "№ 1" дитячий сад, загальною площею 425,5кв.м, в підвалі пом. 1-4; на 1 поверсі пом. 1-11; І –сходовий проліт, на 2 поверсі пом. 1-10; ІІ –сходовий проліт. В літ. "№ 12" - склад, загальною площею 37,2кв.м, пом. 1, 2; у літ. "№ 3" - кухня, загальною площею 96,00кв.м –пом. 1-4; пральня –пом. 1-7, розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, пр. Леніна, 7.

Республіканський комітет з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 07.10.2008 року, посилаючись на порушення судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, а також зазначаючи про прийняття судом рішення щодо прав та обов’язків Республіканського комітету з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим без залучення його до участі у справі.

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Відповідачі не скористались правом на участь представника у судовому засіданні, письмового відзиву на касаційну скаргу не надили.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника скаржника, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Республіканський комітет з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції в порядку ст. 107 Господарського процесуального кодексу України. За приписами вказаної норми касаційну скаргу мають право подати не лише сторони у справі, а й особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов’язків. Звертаючись із касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції, Республіканський комітет з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим посилається на те, що рішення у справі стосується об’єкта культурної спадщини, що прямо зачіпає інтереси скаржника.

У відповідності до ст. 107 ГПК України касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав в обов’язків. Тобто, особи, які не є сторонами по справі (ст. 21 ГПК України) та третіми особами (ст.ст. 26, 27 ГПК України) повинні доводити той факт, що оскаржуване рішення стосується їх прав та обов’язків.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов’язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов’язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов’язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов’язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов’язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов’язків.

Будь-який інший правовий зв’язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Крім того, в силу приписів статті 111-7 ГПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями стосовно дослідження та оцінки правомірності доводів особи, яка не приймала участі в розгляді справи щодо наявності у неї матеріального права, яке підлягає захисту, оскільки така оцінка пов’язана з необхідністю встановлення та перевірки фактичних обставин, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, але якими скаржник обґрунтовує підставність власних вимог.

Предметом позову у даній справі є нематеріальна вимога ТОВ "ИССО" про визнання дійсним договору від 22.03.2005 року купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого у м. Євпаторія, пр. Леніна, 7, укладеного на Першій Євпаторійській товарній біржі між Державною акціонерною компанією "Національна мережа аукціонних центрів" - уповноважена організація, що діяла від Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ИССО" за правилами частини 2 статті 220 ЦК України.

Судом позов задоволено та встановлено факти неодноразових звернень Товариства з обмеженою відповідальністю "ИССО" до Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" та Міністерства оборони України для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.03.2005 року, ухилення від нотаріального посвідчення даного договору, а також те, що сторонами за договором купівлі-продажу від 22.03.2005 року, підписаним і скріпленим печатками, досягнуто згоди за усіма істотними умовами та відбулось повне виконання умов договору.

Відповідно до ч.2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Отже, вищенаведена норма дає суду право визнати дійсним нотаріально не посвідчений договір, якщо сторони домовилися про усі його істотні умови, що підтверджується письмовими доказами, відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін - недобросовісна, ухилилася від нотаріального посвідчення такого договору. Таке рішення може бути прийняте судом на вимогу іншої сторони договору - добросовісного учасника цивільних правовідносин.

Республіканський комітет з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим відповідно до п.п. 1, 2 Положення, затвердженого Постановою Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 11.07.2006 року №379 (rb0379001-06) , ст.ст. 3, 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини", є спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини в АРК, яким здійснюється державне управління у сфері охорони культурної спадщини в межах законодавчо встановленої компетенції.

Отже, рішення про визнання договору дійсним за правилами ч.2 ст. 220 Цивільного кодексу України не стосується права і обов’язків скаржника, оскільки: по-перше, останній не є суб’єктом спірних цивільних правовідносин; по-друге, судове рішення у даному спорі не впливає на здійснення ним державного управління у сфері охорони культурної спадщини в межах законодавчо встановленої компетенції відносно предмету спірної угоди.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду м. Києва.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Республіканського комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим на рішення Господарського суду м. Києва від 07.10.2008 року у справі № 30/304 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 07.10.2008 року у справі № 30/304 –без змін.