У липні 2008 року відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" звернулось до господарського суду з позовом до Запорізького державного науково-виробничого підприємства "Система" про визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 01.02.2006 року до договору № 345 від 01.02.2001 року на виконання робіт з модернізації, реконструкції та технічного переозброєння основних фондів.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що додаткова угода № 3 від 01.02.2006 року до договору № 345 від 01.02.2001 року суперечить вимогам статей 1, 3 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.09.2008 року (суддя: Яцун О.В. ) позов задоволено. Визнано недійсною з моменту укладення додаткову угоду № 3 від 01.02.2006 року до договору № 345 від 01.02.2001 року на виконання робіт з модернізації, реконструкції та технічного переозброєння основних фондів. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції застосував ст.ст. 1, 3, 33 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 115, 121 ГПК України, ст.ст. 203, 215 ЦК України і мотивував його тим, що спірна угода не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки шляхом її укладення сторони фактично змінили передбачений законом порядок примусового виконання наказів суду.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 06.11.2008 року (судді: Шевченко Т.М. - головуючий, Колодій Н.А., Хуторной В.М.) рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2008 року залишено без змін з тих же підстав.

У касаційній скарзі Запорізьке державне науково-виробниче підприємство "Система" просить рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01.02.2001 року між відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (замовник) та Запорізьким державним науково-виробничим підприємством "Система" (виконавець) укладено договір № 345 на виконання робіт з реконструкції, модернізації та технічного переозброєння основних фондів (надалі - Договір), згідно умов якого виконавець зобов’язався виконати для замовника роботи з модернізації автоматизованої системи диспетчерського управління, а замовник зобов’язався прийняти і оплатити виконані роботи.

В листопаді 2004 року у зв’язку з неналежним виконанням замовником умов Договору щодо оплати виконаних етапів робіт перший заступник прокурора Запорізької області подав позов про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на користь Запорізького державного науково-виробничого підприємства "Система" заборгованості.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.02.2005 року у справі № 26/363, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.04.2005 року позов задоволено: стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на користь Запорізького державного науково-виробничого підприємства "Система" 885114,53 грн., в т.ч. 708510 грн. боргу, 119029,68 грн. втрат від інфляції та 57574,85 грн. – 3% річних (а. с. 47-49, 52-55).

26.04.2005 р. на виконання рішення суду видано наказ № 26/363, який було пред’явлено Запорізьким державним науково-виробничим підприємством "Система" до виконання.

Постановою ВДВС Орджонікідзевського РУЮ м. Запоріжжя від 17.06.2005 року виконавче провадження з примусового виконання наказу № 26/363 від 26.04.2005 року закінчено у зв’язку зі сплатою боржником боргу.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2005 року у справі № 26/363 рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції скасовано, а позов прокурора залишено без розгляду.

18.08.2005 року господарським судом Запорізької області за заявою Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" було видано наказ про поворот виконання рішення у справі № 26/363.

24.10.2005 року ВДВС Орджонікідзевського РУЮ м.Запоріжжя було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу про поворот виконання рішення суду у справі № 26/263.

У зв’язку з тим, що за результатами касаційного перегляду справи №26/363 позов прокурора було залишено без розгляду, Запорізьке державне науково-виробниче підприємство "Система" самостійно звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" заборгованості за Договором, а також інфляційних втрат та річних (але за більш тривалий строк).

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 08.12.2005 року скасовано рішення суду першої інстанції у справі № 9/266, позов Запорізького державного науково-виробничого підприємства "Система" частково задоволено: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на його користь 979491,54 грн., в тому числі 708510,00 грн. основного боргу, 192714,72 грн. втрат від інфляції та 63676,33 грн. –3% річних, а також судові витрати по справі.

На виконання постанови апеляційної інстанції у справі № 9/266 господарський суд Запорізької області 21.06.2006 року видав наказ, за яким Орджонікідзевським ВДВС Запорізького МУЮ відкрито виконавче провадження.

01.02.2006 року сторони уклали додаткову угоду № 3 до Договору (надалі –Додаткова угода). Згідно п. 1.1 Додаткової угоди, сторони домовились "визнати кошти в сумі 885114,53 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 147519,09 грн., як сплачені на поточний рахунок Запорізького державного науково-виробничого підприємства "Система", в якості попередньої оплати (авансу) за договором № 345 від 01.02.2001 року за виконання етапів робіт 2.5. та 4.5. Технічної програми та календарного плану (у редакції додаткової угоди № 1 від 01.08.2001 року), які є невід’ємною частиною договору № 345.

Пунктом 1.2 Додаткової угоди сторони встановили обов’язок відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" відкликати з ВДВС Орджонікідзевського РУЮ м. Запоріжжя наказ господарського суду Запорізької області від 18.08.2005 року у справі 26/363.

Предметом позовних вимог у даній справі є визнання недійсною вищевказаної Додаткової угоди.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Виходячи зі змісту ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 3 Закону накази господарського суду є окремим видом виконавчих документів, що підлягають примусовому виконанню органом державної виконавчої служби.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

З матеріалів справи вбачається, що Запорізьке державне науково-виробниче підприємство "Система" є стягувачем у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення господарського суду по справі № 9/266 і боржником у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення господарського суду по справі № 26/363, а відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", навпаки, є стягувачем у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення господарського суду по справі № 26/363 і боржником у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення господарського суду по справі № 9/266.

Господарські суди встановили, що за умовами Додаткової угоди було повністю припинено обов’язок Запорізького державного науково-виробничого підприємства "Система" виконати наказ суду у справі № 26/363, а також частково припинено обов’язок відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" щодо виконання наказу суду у справі № 9/266.

Зміна способу і порядку виконання рішень господарського суду регулюються ст. 33 Закону та ст. 121 ГПК України. При цьому, жодна з зазначених правових норм не передбачає можливості зміни способу або порядку виконання рішення суду про стягнення заборгованості за господарським договором шляхом укладення сторонами додаткової угоди до цього договору.

Права і обов'язки сторін у виконавчому провадженні визначені статтею 11 Закону. Зокрема, згідно ч. 3 вказаної статті сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом.

Господарські суди прийшли до висновку, що сторони не скористалися своїми процесуальними правами, натомість, в порушення вимог вказаних законодавчих актів, уклали Додаткову угоду № 3 від 01.02.2006 року до договору № 345 від 01.02.2001 року, якою фактично змінили передбачений порядок примусового виконання наказів суду.

Враховуючи викладене, господарські суди визнали недійсною додаткову угоду № 3 від 01.02.2006 року до договору № 345 від 01.02.2001 року на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності та прийняв постанову, яка відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Посилання скаржника на порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом при винесенні постанови норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильного висновку суду і не заслуговують на увагу.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Запорізького державного науково-виробничого підприємства "Система" залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 06.11.2008 року у справі № 28/285д/08 залишити без змін.