Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Палій В.В.) від 14.10.2008 року, залишеною без змін постановою Київського апеля ційного господарського суду (головуючий суддя –Григорович О.М., судді –Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) від 10.12.2008 року, позовні матеріали передано за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти, посилаючись на порушення норм процесуального права, а саме: ст.ст. 15, 17 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідачі не надіслали.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2008 року на підставі частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України справу № 20/298 передано за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Колегія суддів не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для передачі позовних матеріалів за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області та вважає оскаржувану ухвалу незаконною і прийнятою з порушенням норм чинного законодавства з огляду на таке.

Предметом спору в даній справі є визнання недійсним договору про надання овердрафтового кредиту №О-467 від 22.08.2005 року, предметом якого, в свою чергу, є зобов’язання Банку (відповідача-2) при наявності вільних грошових ресурсів здійснювати овердрафтове обслуговування (позивача) що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку позивача (п.1.1. договору від 22.08.2005 року № О-467).

Згідно ч.1 ст. 15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов’язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Згідно частини четвертої ст. 15 ГПК України, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої –третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Приписами ч.4 ст. 15 ГПК України, ще до подачі позову позивач вже наділений процесуальним законом правом реалізувати належним чином свої процесуальні права, надані нормою про територіальну підсудність заявленого ним спору. Отже, фразу "юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ", слід розуміти так, що позивачу має бути про таке представництво відомо не із даних довіреності на представництво в суді, яка не обов’язково повинна існувати на момент звернення особи з позовом до суду за місцезнаходженням філії, а із факту представлення відособленим підрозділом юридичної особи в конкретному матеріальному правовідношенні. При цьому, Положення про філію, а також матеріали справи (укладений сторонами договір з додатками) свідчать про те, що у філії є право здійснювати від імені Банку свою діяльність, зокрема по веденню поточних рахунків клієнтів (п.1.4, 2.1 Положення про філію), і договір був укладений від імені банку в особі повноважного представника філії (а.с.8-14).

Колегія суддів не погоджується з тим, що позов заявлено до філії, яка не є юридичною особою і не має права бути відповідачем у справі, оскільки вважає, що, з урахуванням вищевикладеного, позов заявлено саме до юридичної особи - ЗАТ КБ "ПриватБанк", як єдиного відповідача, але за місцезнаходженням філії, з діяльності якої випливає спір. Той факт, що в позові зазначено помилково в якості відповідача-1 філію відповідача-2, яка в силу приписів законодавства ніколи не може мати прав юридичної особи, не є підставою для висновку, що закон забороняє звертатися до суду з позовом до самої юридичної особи за місцезнаходженням цієї філії.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що звертаючись з позовом до Господарського суду м. Києва, позивач, який знаходиться у місті Києві, також керувався приписами ч.1 ст. 15 ГПК України, яка дає йому право обрати територіальну підсудність за своїм місцезнаходженням як зобов’язаної за Договором сторони, оскільки в силу пункту 2.2. договору він має певне коло зобов’язань, зокрема, сплатити банку винагороду, відсотки, певним чином використати кредит та надавати банку фінансову інформацію тощо.

За таких обставин ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - передачі на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.3 ч. 1 ст. 111-9, ч.1 ст. 111-10, ч.1 ст. 111-10, ст.ст. 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ЗАТ "Торговий Дім "Продмайстер" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2008 року у справі

№ 20/298 задовольнити

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2008 року та ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.10.2008 року у справі №20/298 –скасувати.

Справу № 20/298 направити на розгляд до Господарського суду м. Києва.