Рішенням господарського суду Луганської області від 13.10.2008 (суддя Яресько Б.В.) у справі № 13/134, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського18.11.2008 (колегія у складі головуючого судді Бойченка К.І., суддів Єжової С.С., Журавльової Л.І.), позовні вимоги Прокурора міста Луганська в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луганської міської ради до ТОВ "Наш дім" про стягнення заборгованості з орендної плати за землю в сумі 142951,64 грн. та пені в сумі 9218,12 грн. залишені без задоволення.

Рішення та постанова у справі мотивовані тим, що прокурор і позивач в порушення вимог ст. ст. 33, 43 ГПК України не довели за допомогою належних і допустимих доказів невиконання відповідачем на протязі періоду з квітня 2003 по травень 2008 зобов’язань за договором оренди землі від 06.03.2003 щодо сплати орендної плати відповідно до умов договору та на підставі даних земельного кадастру про розмір грошової оцінки земельної ділянки.

Виконавчий комітет Луганської міської ради з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 2 Закону України "Про плату за землю", ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ст. 18 Закону України "Про оцінку земель", оскільки судами не враховано, що в договорі оренди грошова оцінка земельної ділянки розрахована помилково з застосуванням занижених коефіцієнтів функціонального призначення орендованої земельної ділянки

ТОВ "Наш дім" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, як безпідставну та необґрунтовану, а рішення та постанову у справі залишити без змін. При цьому, відповідач зазначив, що посилання позивача на переоцінку земельних ділянок, відповідно до якої встановлюється нормативна грошова оцінка земельних ділянок, затверджена рішенням Луганської міської ради від 28.12.2007 № 28/10, яка набрала чинності 01.03.2008, не може застосовуватися до визначення нормативної грошової оцінки за період з 11.03.2003 до 01.03.2008.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача і Генеральної прокуратури, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 06.03.2003 між сторонами у справі укладено договір, зареєстрований 11.03.2003 за № 4294, оренди земельної ділянки, за умовами якого Виконавчий комітет Луганської міськради (орендодавець) передає ТОВ "Наш дім" (орендар) земельну ділянку площею 0,7188 га, розташовану за адресою: м. Луганськ, вул. Геологічна, 13 "а" (п. 1.1 договору), строком на 49 років під розміщені будівлі та споруди (п. 1.2 договору), річна оренда плата встановлена в розмірі земельного податку збільшеного на коефіцієнт 2,5 (п. 2.1 договору), на момент укладення договору річна орендна плата складає 10571,28 грн. (п. 2.1.1 договору), орендна плата може змінюватися (переглядатися) по узгодженню сторін (п. 2.1.2 договору), орендна плата сплачується за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, у грошовій формі щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 2.2.1 договору), щомісячна орендна плата розраховується відповідачем самостійно на підставі довідки Управління земельними ресурсами Луганської міської ради, яка свідчить про розмір орендної плати з урахуванням індексації грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України (п. 2.3 договору), у разі зміни земельного податку, пропорційно змінюється й розмір орендної плати без внесення змін до договору, про зміни земельного податку орендодавець письмово повідомляє орендаря або робить про це оголошення в місцевому засобі масової інформації (п. 2.4.1 договору), на момент укладання договору грошова оцінка земельної ділянки складає 422850,65 грн. (п. 2.10 договору), річний земельний податок складає 4228,51 грн. (довідка про розмір земельного податку, яка є додатком № 2 до договору), зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін (п. 4.2 договору).

Відповідно до ст. ст. 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Прокурор, пред’являючи даний позов в інтересах орендодавця за договором про стягнення 142951,64 грн. заборгованості з орендної плати за землю за період з 01.04.2003 по 31.05.2008 та 9218,12 грн. пені за період з 01.01.2008 по 30.07.2008, послався на невиконання орендарем своїх зобов’язань за договором щодо повного внесення орендної плати.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в позові, під час розгляду справи встановили, що позивач не надав доказів внесення змін до умов договору щодо розміру річної орендної плати у спірний період, факту зміни земельного податку у цей період, який би згідно п. 2.4.1 договору став підставою для пропорційної зміни розміру орендної плати тощо, натомість відповідач на виконання п. 2.3 договору, ст. ст. 14, 17 Закону України "Про плату за землю" самостійно розраховував і сплачував щомісячну орендну плату на підставі щорічних довідок Управління земельними ресурсами (Управління з питань регулювання земельних відносин) Луганської міської ради –даних державного земельного кадастру на відповідний рік для розрахунку орендної плати, в яких зафіксовано грошову оцінку земельної ділянки з урахуванням функціонального коефіцієнту та індексації.

Обґрунтування позовних вимог тією обставиною, що при проведенні Контрольно-ревізійним управлінням в Луганській області позапланової ревізії з питань законності та правильності нарахування орендної плати за використання земельних ділянок в Управлінні з питань регулювання земельних відносин Луганської міської ради (акт від 20.04.2006 № 08-21/029) було встановлено помилкове зазначення в договорі оренди розрахунку розміру земельного податку і грошової оцінки землі, виходячи з занижених коефіцієнтів функціонального призначення 0,5 (для земельної ділянки площею 0,5938 га) та 1,2 (для земельної ділянки площею 0,125 га), натомість цей коефіцієнт мав бути встановлений в розмірі 2,5 для всієї земельної ділянки площею 0,7188 га як для землі комерційного використання, що призвело до втрат загального фонду міського бюджету, колегія суддів не вважає підставою для покладення цих втрат на відповідача у вигляді заборгованості з орендної плати за договором оренди від 06.03.2003, адже, як встановлено судами попередніх інстанцій, ні умови зазначеного договору оренди, ані дані державного земельного кадастру на відповідний рік для розрахунку орендної плати, що надавались відповідачеві Управлінням земельних ресурсів (Управлінням з питань регулювання земельних відносин) Луганської міської ради, не зазнали своєчасних змін щодо розміру грошової оцінки землі, земельного податку і, відповідно, розміру орендної плати внаслідок встановлення належного, а не заниженого самим позивачем або органом земельних ресурсів, коефіцієнту функціонального призначення орендованих земель.

Посилання позивача в касаційній скарзі на рішення Луганської міськради від 28.12.2007 № 28/10, яким була затверджена нова нормативна грошова оцінка земель м. Луганська, яка набрала чинності 01.03.2008, колегією суддів касаційної інстанції не приймається до уваги, адже, в порушення вимог ст. ст. 33, 34, ч. 1 ст. 101 ГПК України на це рішення позивач в судах попередніх інстанцій як на підставу своїх вимог не посилався, що з врахуванням процесуальних обмежень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-7 ГПК України, унеможливлює застосування даного рішення для задоволення вимог касаційної скарги щодо прийняття судом касаційної інстанції нового рішення про задоволення позову повністю.

За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України фактичні обставини недоведеності і необґрунтованості позовних вимог, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим підстав для скасування постанови Луганського апеляційного господарського суду від 18.11.2008 у справі №13/134 колегія суддів не вбачає.