Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 11.12.2007р. (суддя Івашкович І.В.) відмовлено у задоволенні скарги обласного комунального підприємства "Закарпаттеплокомуненерго" на постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області від 19.06.2007р. №2-150/07 про звернення стягнення на майно боржника.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.2008р. (головуючий Галушко Н.А., судді Краєвська М.В., Орищин Г.В.) вказану ухвалу суду скасовано, а провадження по розгляду скарги відповідача припинено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення скарги.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, не надіслав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, який оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 17.02.2006р. стягнуто з Закарпатського обласного державного підприємства теплових мереж "Закарпаттеплокомуненерго" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 261115,16 грн., в т.ч. 228010,54 грн. основного боргу за спожитий природний газ, 20550,49 грн. пені, 8805,67 грн. інфляційних, 3748,46 грн. 3% річних, 2722,59 грн. судових витрат.

На виконання цього рішення видано наказ від 01.03.2006р., який пред’явлено стягувачем до виконання та на даний час знаходиться на виконання у підрозділі примусового виконання рішення відділу ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області в межах зведеного виконавчого провадження №2-150/7.

Під час вжиття заходів примусового виконання рішення та у зв’язку з відсутністю у боржника на рахунках відкритих у кредитних установах, коштів достатніх для погашення боргу, головним державним виконавцем ППВР ВДВС ГУЮ у Закарпатській області винесено постанову №2-150/07 від 19.06.2007р. про звернення стягнення на майно боржника.

Боржник, ОКП "Закарпаттеплокомуненерго" не погодився з постановою виконавчої служби та звернувся до суду із скаргою.

За результатами розгляду скарги місцевий господарський суд прийняв рішення про відмову в її задоволенні, з посиланням на відсутність будь-яких законодавчих заборон щодо звернення стягнення на майно комунальних підприємств та на те, що боржником не доведено порушення головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області вимог законодавства при здійсненні виконавчих дій.

Натомість Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про припинення провадження по розгляду скарги ОКП "Закарпаттеплокомуненерго" на постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області від 19.06.2007р. №2-150/07 про звернення стягнення на майно боржника, з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області не є юридичною особою.

Втім такий висновок суду апеляційної інстанції з посиланням на ст. 80 ГПК України є необґрунтованим, оскільки стаття 80 Господарського процесуального кодексу України регулює питання припинення провадження у справі, що є формою завершення справи, за результатами розгляду поданого до суду позову. В даному ж випадку, розглядається не позов, а скарга, подана в порядку ст. 121-2 ГПК України та ст. 85 Закону України "Про виконавче провадження", на дії органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, яке є невід'ємною частиною судового процесу по виконанню прийнятого у справі рішення.

Також необґрунтованого висновку дійшов і суд першої інстанції в частині відмови в задоволенні скарги, оскільки в ході виконання рішень судів або інших органів (посадових осіб) про звернення стягнення на майно боржників комунальної форми власності, державний виконавець здійснює виконавче провадження на загальних підставах у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Зокрема, статтею 64 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності або закріплене за ним, у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

У разі накладення арешту на майно третьої черги, що належить боржнику - юридичній особі, державний виконавець у 3-денний строк повідомляє власника або уповноважений ним орган, до сфери управління якого належить майно, та у разі необхідності Фонд державного майна України про накладення арешту на майно боржника - юридичної особи, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача (ч. 3 ст. 64 Закону України "Про виконавче провадження").

Таким чином, державний виконавець вправі звернути стягнення на майно підприємства-боржника комунальної форми власності, при цьому державний виконавець у 3-денний строк повідомляє про вчинені дії відповідний орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить комунальне підприємство, і забезпечує подальшу його реалізацію у встановленому законодавством порядку.

Натомість, листом начальника підрозділу примусового виконання рішення відділу ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області від 19.06.2007 року (а.с. 185) копію постанови №2-150/07 від 19.06.2007 року про звернення стягнення на майно боржника направлено сторонам виконавчого провадження, однак відповідний орган місцевого самоврядування, який здійснює управління арештованим майном, серед адресатів не значиться, що додатково підтверджується і листом заступника начальника управління з питань майна комунальної власності від 17.06.2008р. №356/01-13 (а.с. 231) про неотримання відповідного повідомлення.

Отже, невиконання обов’язкових дій щодо повідомлення відповідного органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить комунальне підприємство, робить постанову №2-150/07 від 19.06.2007 року про звернення стягнення на майно боржника по даній справі незаконною.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про скасування оскаржуваних судових актів та задоволення скарги ОКП "Закарпаттеплокомуненерго" на постанову №2-150/07 від 19.06.2007 року про звернення стягнення на майно боржника по даній справі.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

Касаційну скаргу обласного комунального підприємства "Закарпаттеплокомуненерго" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 11.12.2007 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.2008 року у справі №10/335 скасувати.

Скаргу обласного комунального підприємства "Закарпаттеплокомуненерго" у справі №10/335 на постанову №2-150/07 від 19.06.2007 року про звернення стягнення на майно боржника задовольнити.

Постанову №2-150/07 від 19.06.2007 року про звернення стягнення на майно боржника в частині виконавчого провадження по справі №10/335 скасувати.