Розпорядженням №02.03-10/70 від 17.02.2009р. у зв'язку із поверненням з відрядження судді Першикова Є.В. та лікарняним судді Ходаківської І.П. змінено склад колегії суддів у справі №8/64пн призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя –Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Кравчук Г.А., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя –Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В.

У квітні 2008 року відкрите акціонерне товариство "Артемівське племпідприємство" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Артемівської районної державної адміністрації Донецької області про визнання недійсним та неправомірним розпорядження голови Артемівської районної державної адміністрації Донецької області від 30.04.2005р. №267 та зобов'язання Артемівську районну державну адміністрацію Донецької області задовольнити вимогу відкритого акціонерного товариства "Артемівське племпідприємство", шляхом відміни розпорядження від 30.04.2005р. №267 та усунути порушення.

В обґрунтування своїх позовних вимог відкрите акціонерне товариство "Артемівське племпідприємство" посилалось на відсутність у голови правління Самбулова Ю.Є. повноважень щодо подання до компетентних органів державної влади клопотання про припинення права постійного користування частиною земельних ділянок.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.08.2008р. (суддя Ємельянов А.С.) залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.10.2008р. (судді Старовойтова Г.Я., Волков Р.В., Запорощенко М.Д.) у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відкрите акціонерне товариство "Артемівське племпідприємство" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що позивач звернувся із клопотанням від 18.02.2005р. №18 на ім'я голови Артемівської районної державної адміністрації, яке підписане головою правління Самбуловим Ю.Є., про зменшення площі земельної ділянки, наданої у постійне користування відкритому акціонерному товариству "Артемівське племпідприємство", та залишенні у користуванні земельної ділянки загальною площею 91,81га. Клопотання надійшло до Артемівського районного відділу Артемівської районної державної адміністрації 15.03.2005р.

На підставі зазначеного клопотання, з посиланням на ст. 141 Земельного кодексу України, Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999р. №586-ХІV (586-14) було прийнято розпорядження Артемівської районної адміністрації від 30.04.2005р. №267 "Про припинення ВАТ "Артемівське племпідприємство" права постійного користування частиною земельних ділянок" згідно до якого припинено ВАТ "Артемівське племпідприємство" право постійного користування частиною земельних ділянок загальною площею 102,12га згідно державного акту на право постійного користування землею серія І-ДН №000658 від 19.01.2000р. за №141 з передачею їх в землі запасу Красненської сільської ради.

Вимогами ст. 142 Земельного кодексу України встановлено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991р. №1576-ХП акціонерне товариство створюється і діє на підставі Статуту.

Згідно із ст. 47 Закону України "Про господарські товариства", ст. 161 Цивільного кодексу України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Приписами статті 82 Господарського кодексу України визначено, що установчим документом акціонерного товариства є Статут.

Згідно ст. 89 Господарського кодексу України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках –учасники товариства.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про господарські товариства" голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства. Інші члени правління також можуть бути наділені цим правом згідно із статутом.

Відповідно до пункту 8.4.4 Статуту відкритого акціонерного товариства "Артемівське племпідприємство" від 11.05.2001р. голова правління без довіреності вправі здійснювати дії від імені товариства.

Судами попередніх інстанцій встановлено право голови правління відкритого акціонерного товариства "Артемівське племпідприємство" Самбулова Ю.Є. вчиняти юридичні дії від імені товариства.

Також судами визнано необґрунтованим посилання позивача відносно того, що Самбулов Ю.Є. не мав повноважень заявляти клопотання про припинення права постійного користування землею, оскільки оціночна вартість спірної частини земельної ділянки складає 1 000 000,00грн., тобто перевищує статутний фонд підприємства, тому питання про припинення права постійного користування земельною ділянкою відноситься до компетенції загальних зборів акціонерів товариства та не прийнято його до уваги, оскільки пунктом 8.2 Статуту відкритого акціонерного товариства "Артемівське племпідприємство" передбачений перелік питань, які відносяться до компетенції вищого органу правління підприємства –загальних зборів акціонерів. Повноваження щодо прийняття рішення стосовно припинення права користування земельною ділянкою у вказаному переліку відсутнє.

Земельна ділянка площею 202,3256га не входила у статутний фонд відкритого акціонерного товариства "Артемівське племпідприємство", а була передана у користування на підставі державного акту на право постійного користування землею від 07.01.2000р. І-ДН №000658.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що голова правління Самбулов Ю.С. мав право згідно до наданих йому Статутом повноважень звернутися із клопотанням до Артемівської районної державної адміністрації щодо зменшення розміру земельної ділянки та правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним та неправомірним розпорядження голови Артемівської районної державної адміністрації Донецької області від 30.04.2005р. №267, оскільки позивачем не наведено законних підстав, які б свідчили про неправомірність прийняття відповідачем вказаного розпорядження.

Заявою №31/0288вих від 14.07.2008р. відповідач –Артемівська районна державна адміністрація Донецької області визнала позовні вимоги з посиланням на погашення позивачем боргу по заробітній платі, податкам та виплатам до пенсійного фонду, не оформлення земельної ділянки іншому користувачу.

Однак, відповідно до ч.5 ст.78ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позовних вимог за умови, що дії відповідача не суперечать чинному законодавству.

Підставою для визнання спірного Розпорядження Артемівської районної державної адміністрації від 30.04.2005р. №267 недійсним може бути наявність порушень норм чинного законодавства при його прийнятті, а такі порушення у заяві про визнання позову не вказані, і судами попередніх інстанцій наявність підстав для визнання вказаного Розпорядження недійсним не встановлено, тому судами обґрунтовано не враховано визнання відповідачем позовних вимог.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача задовольнити вимогу позивача шляхом відміни розпорядження голови Артемівської районної державної адміністрації Донецької області від 30.04.2005року №267 та усунення порушення, то судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно статті 16 Цивільного кодексу України, аналогічні положення містяться у ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 152 Земельного кодексу України передбачає способи захисту прав на земельні ділянки. Так, відповідно до вимог вказаної статті держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За таких обставин, суди дійшли висновку про залишення без задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача задовольнити вимогу позивача шляхом відміни розпорядження голови Артемівської районної державної адміністрації Донецької області від 30.04.2005р. №267, оскільки вищенаведені норми матеріального не передбачають такого захисту цивільних прав та інтересів.

Судами попередніх інстанцій також залишено без задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача усунути порушення, оскільки позивачем не вказано, які саме порушення підлягають усуненню в судовому порядку.

Також господарськими судами правомірно залишено без задоволення клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони проводити будь-які дії відносно частини земельної ділянки площею 102,12га, оскільки відповідно до ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відкритого акціонерного товариства "Артемівське племпідприємство", оскільки судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.