У червні 2008 року ТОВ "Дайвіс" звернулося з позовом до Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" і, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив визнати за ТОВ "Дайвіс" право на укладення договору експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних і пляжних споруд і фінансування робіт по їх капітальному ремонту і відновленню, договору про надання послуг з нагляду за берегоукріплювальними спорудами, договору про надання послуг підводному обстеженню берегоукріплювальних споруд з Кримським республіканським підприємством "Протизсувне управління" і зобов'язати відповідача укласти з ТОВ "Дайвіс" договору експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних і пляжних споруд і фінансування робіт по їх капітальному ремонту і відновленню, договору про надання послуг з нагляду за берегоукріплювальними спорудами, договору про надання послуг підводному обстеженню берегоукріплювальних споруд на ділянці пляжу від буни № 32 до буни № 35 по вул. Набережна у м. Алушта.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 14 липня 2008 року (суддя Соколова І.О.) позовні вимоги задоволено частково, визнано за ТОВ "Дайвіс" право на укладення договору експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних і пляжних споруд і фінансування робіт по їх капітальному ремонту і відновленню, договору про надання послуг з нагляду за берегоукріплювальними спорудами, договору про надання послуг підводному обстеженню берегоукріплювальних споруд з Кримським республіканським підприємством "Протизсувне управління" і зобов'язано відповідача укласти з ТОВ "Дайвіс" вищезазначені договори. В іншій частині провадження припинено. Приймаючи рішення місцевий суд виходив з того, що позивач є належним землекористувачем спірної земельної ділянки та розташованих на ній споруд. Рішення вмотивоване посиланнями на статі 179, 180 Господарського кодексу України (436-15) і статтю 648 Цивільного кодексу України.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2008 року (колегією суддів у складі: Котлярової О.Л. –головуючого, Антонової І.В., Градової О.Г.) перевірене рішення місцевого суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення і постанову у даній справі скасувати і прийняти нове рішення про відмову у позові. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо порушення судами обох інстанцій приписів статей 179 –181 Господарського кодексу України (436-15) , статті 627 Цивільного кодексу України і статті 58 Земельного кодексу України. Скаржник зазначив, що укладення договору можливе у випадку досягнення між сторонами згоди по всіх його істотних умовах, при цьому сторони є вільними у виборі контрагентів. Крім того, на думку скаржника суди порушили приписи земельного законодавства, оскільки не врахували положень згідно з якими, гідротехнічні споруди не включені до переліку земель, які можуть надаватися громадянам та юридичним особам в оренду.

На адресу Вищого господарського суду України надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ "Дайвіс", в якому позивач вказав на те, що між сторонами даного спору 10 грудня 2008 році було укладено договір експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних і пляжних споруд і фінансування робіт по їх капітальному ремонту і відновленню, договір про надання послуг з нагляду за берегоукріплювальними спорудами і договір про надання послуг підводному обстеженню берегоукріплювальних споруд, що свідчить про відсутність спору між сторонами та є підставою для припинення провадження у справі в силу статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як установлено судами обох інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 24 лютого 2001 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим та товариством з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу "Пансіонату з лікуванням "Північна Двіна" строком на 49 років, згідно з умовами якого Фонд майна Автономної Республіки Крим передав у довгострокове користування ТОВ "Дайвіс" цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: місто Алушта, вул. 15- квітня, 4, на земельній ділянці, площею 4,7 га. На підставі Рішення 25 сесії IV скликання Алуштинської міської ради № 25/458 від 21.12.05, між Алуштинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" 27 лютого 2006 року був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 0,3000 га, розташованої між бунами №№ 32-35 по вул. Набережна у місті Алушта з метою розміщення пляжної зони пансіонату "Північна Двіна".

Відповідно до пункту 2 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим №110-1 від 29.06.92 "Про розмежування майна державної (Республіки Крим) власності і власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальною)", прийнятого на підставі Постанови Верховної Ради України від 26.03.91"Про введення в дію Закону України "Про власність" (885-12) , майновий комплекс Кримського протизсувного управління віднесено до загальнореспубліканської власності Автономної Республіки Крим, який відноситься до підприємств республіканського підпорядкування. До складу майна, що належить Автономної Республіки Крим, та знаходиться на балансі Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" (правонаступник державного підприємства "Кримське республіканське протизсувне управління"), віднесені берегоукріплюючі і берегозахісні споруди, починаючи від очисних споруд до Черновських Каменів (місто Алушта).

Згідно з Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим № 68 від 11.03.97 "Про заходи щодо інженерного захисту берегів Чорного і Азовського морів і територій, схильних до дії негативних природних процесів" Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" зобов'язане здійснювати акумуляцію засобів на відновлення, реконструкцію, і капітальний ремонт берегоукріплюючих споруд на підставі довгострокових договорів експлуатації цих споруд, унаслідок недоліку бюджетних коштів для цих цілей, шляхом укладення довгострокових договорів з організаціями на експлуатацію берегоукріплюючих споруд, що знаходяться у нього на балансі, і фінансування робіт по їх відновленню, реконструкції і капітальному ремонту, незалежно від джерела фінансування їх будівництва.

Судами також установлено, що Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" листом від 18.02.08 № 404 повідомило пансіонат "Північна Двіна" про необхідність укладення договору на експлуатацію протизсувних споруд, а також договору на технічний нагляд за цими спорудами. Листом від 04.03.08 № 45 позивач повідомив Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" про згоду на укладення договору на експлуатацію берегоукріплюючих, протизсувних, i пляжних споруд від очисних споруд до Черновських камней на ділянці від буни № 31 до буни № 34 місто Алушта, договору на технічний нагляд за вищевказаними спорудами, та про укладення договору оренди земельної ділянки, площею 0,3000 га у місті Алушта по вул. Набережна, між бунами № 32-35, і просив спрямувати на його адресу проекти договорів. В той же час, листом від19.03.08 № 732 Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" про те, що його лист № 404 від 18 лютого 2008 року підписаний не уповноваженою на це особою, а відтак просить вважати його недійсним. 26 березня 2008 року листом № 57 позивач просив відповідача упорядкувати господарські відносини, пов’язані з використанням протизсувних та берегоукріплювальних споруд, які обмежені бунами № 32-35 по вул. Набережна у місті Алушта та направив проекти договорів відповідачу. Позивач листом № 96 від 22.05.08 повторно направив відповідачу проекти договору на експлуатацію берегоукріплюючих, протизсувних, i пляжних споруд від очисних споруд до Черновських камней на ділянці від буни № 31 до буни № 34 місто Алушта, договору на технічний нагляд за вищевказаними спорудами і договору оренди земельної ділянки, площею 0,3000 га у місті Алушта по вул. Набережна, між бунами № 32-35, для їх підписання.

Предметом позову у даній справі є вимога ТОВ "Дайвіс" до Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" про визнання за ТОВ "Дайвіс" право на укладення договору експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних і пляжних споруд і фінансування робіт по їх капітальному ремонту і відновленню, договору про надання послуг з нагляду за берегоукріплювальними спорудами, договору про надання послуг підводному обстеженню берегоукріплювальних споруд з Кримським республіканським підприємством "Протизсувне управління" і зобов'язати відповідача укласти з ТОВ "Дайвіс" договору експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних і пляжних споруд і фінансування робіт по їх капітальному ремонту і відновленню, договору про надання послуг з нагляду за берегоукріплювальними спорудами, договору про надання послуг підводному обстеженню берегоукріплювальних споруд на ділянці пляжу від буни № 32 до буни № 35 по вул. Набережна у м. Алушта. Задовольняючи позов частково, суди обох інстанцій виходили з того, що позивач є належним землекористувачем зазначеної земельної ділянки та розташованих на ній споруд, що підтверджуються Паспортом № 15 (додаток № 5 до рішення виконавчого комітету № 75 від 22 лютого 2008 року) на відкриття та функціонування пляжу, виданим Міською комісією з приймання пляжів, а відтак дійшли висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права на укладення договорів експлуатації, нагляду за берегоукріплюючіми спорудами та надання послуг по підводному обстеженню берегоукріплюючих споруд з Кримським республіканським підприємством "Противозсувне управління" і необхідності зобов'язання Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" на укладання з позивачем вказаних договорів.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх передчасними, з огляду на наступне.

Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. В той же час, зобов'язуючи Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" укласти з позивачем договір експлуатації берегоукріплювальних, протизсувниих і пляжних споруд, фінансування робіт по їх капітальному ремонту і відновленню, договір про надання послуг з нагляду за берегоукріплювальними спорудами, а також договір на надання послуг підводному обстеженню берегоукріплювальних споруд на ділянці пляжу від буни № 32 до буни № 35 по вул. Набережна у м. Алушта, суди обох інстанцій не з'ясували правової природи правовідносин майбутніх договорів та не надали їм належної оцінки з огляду на приписи статті 627 Цивільного кодексу України. Судам слід було визначити до якого виду зобов’язань відноситься експлуатація (використання) берегозахисних, протизсувних та пляжних споруд, їх технічний нагляд та виходячи з цього надати оцінку змісту та меті укладення договорів, а також повноваженням сторін і порядку їх укладення.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що берегоукріплюючі, протизсувні i пляжні споруди від очисних споруд до Черновських камней на ділянці від буни № 31 до буни № 34, як встановлено судами обох інстанцій та підтверджено матеріалами справи, входять до складу майна, що належить АР Крим і знаходяться на балансі Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління, а відтак судам слід вирішити питання щодо необхідності залучення до участі у справі Фонду майна Автономної Республіки Крим.

Зазначене свідчить, що господарськими судами при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції визнає, що оскаржувані рішення та постанова не відповідають вимогам, передбачених постановою Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.76 № 11 (v0011700-76) , відповідно до яких, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. При цьому, обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що при розгляді справи як в першій, так і в апеляційній інстанціях були допущені порушення та неправильне застосування матеріального законодавства, що призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих судових рішень. У зв’язку з чим, рішення та постанова попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд, під час якого слід усунути всі зазначені порушення і прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.