Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Січ" звернулось в господарський суд Запорізької області з позовом про стягнення із Приватного підприємця ОСОБА_1. 14544,00грн. основного боргу, 189,07грн. втрат від інфляції та 71,12грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.09.08 (суддя Алейникова Т.Г.), залишеним без задоволення постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.10.08 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Коробки Н.Д., суддів: Колодій Н.А., Шевченко Т.М.), позов задоволено: стягнуто з Приватного підприємця ОСОБА_1. на користь ТОВ "Фоззі-Січ" 14544,00 грн. основного боргу. 189,07 грн. втрат від інфляції, 71,12 грн. 3% річних, 148,04 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу. Судові акти мотивовані тим, що у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору суборенди від 19.04.08, в частині сплати орендних платежів, позивачем правомірно заявлено до стягнення суму основного боргу, втрати від інфляції та річні.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, в позові відмовити, посилаючись на те, що відповідач не міг використовувати приміщення з вини позивача, бо він не надав підписаного екземпляру договору. Також скаржник посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи при апеляційному перегляді справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Фоззі-Січ" (орендар) та ПП ОСОБА_1 (суборендар) 19.04.08 укладений договір суборенди частини нежитлового приміщення, за умовами якого, орендар передав, а суборендар прийняв у тимчасове оплатне користування частину приміщення загальною площею 24 кв.м. у нежитловому приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, 30-А.

Відповідно до п. 3.1 договору, суборендар вступає у строкове платне користування об'єктом суборенди з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкту суборенди, який є невід'ємною частиною цього договору. Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і продовжує свою дію протягом двох календарних місяців (п. 4.1 договору).

Плата за суборенду по договору сплачується Суборендарем шляхом попередньої оплати щомісяця до 15 числа поточного місяця за наступний місяць шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендаря. Плата за перший та останній місяці суборенди сплачується суборендарем не пізніше наступного дня після підписання договору. Місячна плата за суборенду становить 7272,00грн.

На виконання умов договору, об'єкт оренди переданий суборендарю 19.04.08, що підтверджується актом приймання-передачі, який підписаний сторонами та скріплений печатками. Плата за суборенду відповідачем не сплачена, у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість всього на суму 14544,00грн.

На підставі цих обставин суди зробили висновок про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню. Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Пунктом 1 статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Тому суди правомірно стягнути заборгованість з орендної плати.

Не приймаються до уваги доводи скаржника про те, що він не використовував приміщення, спростовуються матеріалами справи, зокрема актом приймання-передачі приміщення від 19.04.08, який відповідно до розділу ІІІ договору, підписується лише в момент фактичної передачі приміщення.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні судами всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5 -111-7 -111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1. залишити без задоволення, постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16.10.08 у справі № 10/443/08 залишити без змін.