У судовому засіданні 12.02.09 відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядала справу в касаційному порядку, не заявлено. 12.02.09 було розпочато розгляд справи, заслухано пояснення представників сторін, проте розгляд справи по суті не завершено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 3 ст. 77 та ч. 1 ст. - 111-5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12.02.09 було оголошено перерву до 19.02.09 10 год. 40 хв. з метою надання сторонам додаткового часу для належної підготовки до судового засідання.

У зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. на лікарняному, розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 16.02.09 для розгляду справ, призначених до розгляду на 19.02.09 колегією суддів у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., створено колегію суддів у складі: головуючий -Першиков Є.В, судді -Данилова Т.Б., Муравйов О.В.

У зв'язку з зазначеними обставинами, з метою дотримання принципу неперервності судового процесу, у судовому засіданні 19.02.09 представників сторін повідомлено про те, що касаційний перегляд справи починається спочатку.

Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. - 111-5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.02.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 02.08.07 господарського суду Івано-Франківської області (суддя Фанда О.М.) позовні вимоги Товариства задоволено.

Поновлено строк позовної давності для звернення Товариства до суду.

Визнано відсутність у ОСОБА_1 права на частку у розмірі 4,66% статутного капіталу Товариства та права на одержання вартості частини майна Товариства пропорційно до частки у розмірі 4,66% статутного капіталу Товариства у зв'язку з його виключенням з Товариства 18.12.04.

З ОСОБА_1 на користь Товариства стягнуто 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 5 800,00 грн. витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Постановою від 24.10.07 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Процика Т.С., суддів -Галушко Н.А., Юрченко Я.О.) рішення від 02.08.07 господарського суду Івано-Франківської області залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 -без задоволення.

Постановою від 07.02.08 Вищого господарського суду України рішення від 02.08.07 господарського суду Івано-Франківської області та постанову від 24.10.07 Львівського апеляційного господарського суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 17.04.08Товариству відмовлено у порушення касаційного провадження з перегляду постанови від 07.02.08 Вищого господарського суду України.

Під час нового розгляду справи рішенням від 03.07.08 господарського суду Івано-Франківської області (суддя Максимів Т.В.) позов вимоги Товариства задоволено.

Постановою від 10.11.08 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Марко Р., суддів -Бонк Т., Бойко С.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення від 03.07.08 господарського суду Івано-Франківської області частково змінено. Доповнено резолютивну частину рішення від 03.07.08 пунктом "Поновити строк позовної давності". В решті рішення від 03.07.08 господарського суду Івано-Франківської області залишено без змін.

Вказані рішення, прийняті під час нового розгляду справи, мотивовані тим, що відповідно до ст.ст. 4, 41, 59 Закону України "Про господарські товариства" ОСОБА_1. у встановленому порядку не набув права на одержання часток учасників Товариства, які вибули, а отже не вправі отримати вартість частини майна Товариства в розмірі 4,66%, яку належить виплатити у зв'язку із виключенням його з учасників Товариства.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій,

ОСОБА_1. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 03.07.08 господарського суду Івано-Франківської області та постанову від 10.11.08 Львівського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального права, а саме: ст.ст. 256, 257, 267 Цивільного кодексу України щодо поновлення строку позовної давності,оскільки відсутні поважні причини для його поновлення.

Також, скаржник вказує на порушення вимог ст.ст. 58, 62 Закону України "Про господарські товариства" щодо прав та повноважень директора і компетенції зборів Товариства.

Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що судовими інстанціями при розгляді справи не було належним чином враховано надані докази по справі щодо відшкодування витрат по сплаті адвокатських послуг.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення -без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що загальними зборами учасників Товариства, які оформлені Протоколом № 8 від 18.11.02, прийнято рішення про вихід з числа учасників Товариства ОСОБА_4., частка якої складала 1,56% статутного капіталу, ОСОБА_5частка якої складала 1,55% статутного капіталу та ОСОБА_6., частка якої складала 1,55% статутного капіталу, та затверджено зміни до установчого договору, у зв'язку із виходом вказаних учасників Товариства.

Попередні судові інстанції прийшли до висновку, що внаслідок вказаних змін частка, що належала учаснику Товариства ОСОБА_1., у якого до затвердження та реєстрації змін частка складала 4,92% статутного капіталу, збільшилась на 4,66% статутного капіталу, що становить 14 822,00 грн., та склала 9,37% статутного капіталу.

При винесенні рішень по суті спору місцевим та апеляційним судами враховано, що в мотивувальній частині рішення від 30.05.05 Богородчанського районного суду Івано-Франківської області у справі № 2-233/2005, яке набрало законної сили та залишене без змін ухвалою від 06.09.05 Апеляційного суду Івано-Франківської області та ухвалою від 22.03.06 Верховного Суду України, вказано про порушення порядку передачі частки Товариства, яка належала членам Товариства ОСОБА_5ОСОБА_6. та ОСОБА_4, ОСОБА_1. без згоди учасників Товариства, а тому допущено порушенням вимог ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", оскільки збільшення розміру частки ОСОБА_1 в статутному фонді здійснено без винесення на розгляд зборів учасників, що є порушенням вимог діючого законодавства.

З врахуванням вказаного та вимог п. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України попередні судові інстанції дійшли до висновку про доведеність факту безпідставності набуття ОСОБА_1. частки у розмірі 4,66% статутного капіталу Товариства. Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вказаний висновок зроблено без врахування того, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що носіями корпоративних прав у товариствах з обмеженою відповідальністю є учасники Товариства.

Разом з тим, як встановлено попередніми судовими інстанціями, спір у справі № 2-233/2005 Богородчанського районного суду Івано-Франківської області виник щодо прийняття рішення про виключення ОСОБА_1 з членів Товариства та відшкодування моральної шкоди.

Стаття 116 Цивільного кодексу України передбачає право учасника господарського товариства здійснити відчуження належної йому частки у статутному (складеному) капіталі товариства. Порядок відчуження частки у статутному капіталі залежить від виду господарського товариства.

Перехід прав на частку у статутному капіталі товариств з обмеженою відповідальністю врегульовано ст. 147 Цивільного кодексу України та ст. 53 Закону України "Про господарські товариства".

Так, згідно з ч. 1 ст. 147 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариств з обмеженою відповідальністю мають право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Закон не обмежує це право необхідністю отримання згоди інших учасників товариства на передачу частки.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що аналіз чинного законодавства свідчить, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право на відчуження частки (її частини) у статутному капіталі третім особам за умови дотримання переважного права інших учасників товариства на придбання відчужуваної частки, оскільки абз. 1 ч. 2 ст. 147 Цивільного кодексу України передбачає переважне право учасників товариств з обмеженою відповідальністю на купівлю частки (її частини) у статутному капіталі товариства, що відчужується.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що попередніми судовими інстанціями при винесенні рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було керуватися вказаними нормами в комплексі.

Зокрема суди мають надати правову оцінку рішенню від 18.11.02 зборів учасників Товариства, яким затверджено зміни в установчого договору Товариства у зв'язку із вибуттям трьох учасників Товариства, оскільки вказаним рішення затверджено зміни до установчого договору Товариства та збільшено частку ОСОБА_1 до 30 499 грн., що відповідає 9,57% відсотків статутного фонду Товариства на момент прийняття рішення зборів.

Також, при розгляді справи не було враховано, що відповідно до ст.ст. 41, 58- 60 Закону України "Про господарські товариства" лише на підставі рішення зборів учасників Товариства можуть бути внесені зміни до статуту Товариства, у тому числи зміна розміру його статутного капіталу. Рішення зборів є локальною нормою регулювання відносин між учасниками Товариства, а тому його наявність має враховуватися при виникненні спорів між учасниками корпоративних відносин, але цим обставинам судові інстанції не надали належної правової оцінки.

Крім того судові інстанції не розглянули та не надали юридичної оцінка наявним у справі висновкам аудита, які містять різні визначення часток ОСОБА_1 у статутному фонді Товариства.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові інстанції не в повному обсязі надали правову оцінку питанню відшкодування витрат за послуги адвоката.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом ОСОБА_7(свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 210 від 12.07.96.) укладено договір про надання правової допомоги від 01.06.07.

Згідно п. 4.1 та п. 4.5 вказаного договору про надання правової допомоги сторони домовилися, що оплата наданої адвокатом правової допомоги проводиться погодинно з розрахунку 200 гривень за 1 годину роботи адвоката. Оплата проводиться готівкою або в безготівковому порядку на банківський рахунок адвоката ОСОБА_7

Вартість послуг з надання адвокатських послуг сплачена Товариством у розмірі 5 800,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 46 від 02.08.07.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком попередніх судових інстанцій, що відповідно до ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що задоволення позовних вимог щодо стягнення коштів за надані послуги адвоката здійснено без надання належної правової оцінки судами першої та апеляційної інстанцій питанням фактичного обсягу виконаних робіт, у зв'язку з відсутністю актів виконаних робіт (наданих послуг), а питанням витрати часу на підготовку позовної заяви, складності справи та затраченого адвокатом часу.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір розглянуто судами першої та апеляційної інстанцій без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття рішення з помилковим застосуванням норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-10 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1б/н від 08.12.08 задовольнити частково.

Рішення від 03.07.08 господарського суду Івано-Франківської області та постанову від 10.11.08 Львівського апеляційного господарського суду у справі № К-9/173-19/31 господарського суду Івано-Франківської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.