ТОВ госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс" у червні 2008 року звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 52964, 00 грн основного боргу на підставі Договору № 08/11/07-1 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 08.11.07 та 30072,00 грн основного боргу на підставі Договору № 27/11/07-1 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 27.11.07. Позов вмотивований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірними договорами, що є порушеннями вимог статей 525- 527, 530 Цивільного кодексу України та є підставою для стягнення з останнього заборгованості, що виникла внаслідок неоплати за надані позивачем послуги перевезення.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.08.08 (суддя Жирнов С.М.) у позові відмовлено у зв'язку з недоведеністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.08 (колегія суддів у складі: Л. Гарник - головуючого, О. Євсікова, Я.Іваненко) перевірене рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено. Постанова вмотивована посиланнями на статті 525, 526, 530, 538, 629 Цивільного кодексу України, на підставі яких суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови спірних договорів в частині оплати наданих позивачем послуг, що є підставою для задоволення позову і стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. заборгованості за вказаними договорами.

Не погоджуючись з винесеною апеляційним господарським судом постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга вмотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Скаржник вказав, що даний спір розглянутий судами обох інстанцій за участю неналежних сторін, без залучення до справи у якості відповідачів одержувачів вантажу за спірними договорами. Крім того, відповідач зазначив про те, що він був позбавлений права захищати свої інтереси у суді апеляційної інстанції позаяк не був повідомлений про час і місце судового засідання.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма "Камаз-транс-сервіс" просить касаційну скаргу СПД-фізичної особи ОСОБА_1. повернути скаржнику без розгляду.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 08.11.07 між ТОВ госпрозрахунковою фірмою "Камаз-Транс-Сервіс" (далі - виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1(далі -експедитор) було укладено Договір № 08/11/07-1 про перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі -Договір-1). 27.11.07 між тими ж сторонами було укладено Договір №27/11/07-1 про перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі -Договір-2). Відповідно до п.1 вказаних договорів виконавець зобов'язався виконати перевезення вантажу, переданого експедитором, а експедитор - оплатити виконавцю встановлену договором суму фрахту. Пунктом 3.1 Договорів 1, 2 сторони передбачили, що експедитор сплачує виконавцю суму фрахту та платежі, які виникли по даному перевезенню, протягом 14 днів по оригіналам документів.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ госпрозрахункова фірма "Камаз-транс-сервіс" до ФОП ОСОБА_1. про стягнення 52, 964,00 грн основної заборгованості на підставі договорів перевезення вантажів автомобільним транспортом №№ 08/11/07-1, 27/11/07-1.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в силу статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено належними засобами доказування виконання ним договірних зобов'язань щодо надання відповідачу оригіналів документів, визначених п. 3.1. спірних Договорів, а відтак останнім не доведено факту порушення відповідачем зобов'язань в частині оплати наданих йому позивачем послуг.

Скасовуючи рішення місцевого суду і задовольняючи позов, апеляційний суд дійшов висновку про фактичне виконання робіт позивачем, а відтак, і виникнення у відповідача зобов'язання розрахуватися за ці роботи. Цивільний кодекс України (435-15) , який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки. Приписами частини 1, 2 статті 67 Господарського кодексу України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Положеннями статей 144, 174 названого Кодексу унормовано, що майнові права, майнові обов'язки та господарські зобов'язання суб'єкта господарювання можуть виникати з угод, передбачених законом. При цьому, приписами статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими зобов'язаннями визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) . Як зумовлено приписами статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарськими судами попередніх інстанцій визнано та підтверджено матеріалами справи, що правовою природою укладених між сторонами договорів від 08.11.08 і 27.11.08, є договори транспортного експедирування. Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Виконання договору транспортного експедирування полягає у здійсненні сторонами всіх прав та виконанні ними всіх обов'язків, передбачених договором.

Судом апеляційної інстанції установлено, що позивачем на виконання умов Договору-1 були надані відповідачу послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом Італія -Україна двома автомобілями, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR № 0002931 та № 0001794 і на виконання умов Договору-2 - послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом Італія -Україна, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR № 0002318, № 02533, № 0002533/А. Апеляційний суд вказав, що надані позивачем оригінали документів на оплату наданих послуг відповідачем були отримані 26.11.07 за Договором -1 і 21.12.07 за Договором - 2, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 1150772 та № 1186246. Враховуючи положення п. 3.1 спірних Договорів, суд дійшов висновку про виникнення у ФОП ОСОБА_1. обов'язку щодо оплати наданих йому послуг протягом 14 днів після отримання вищезазначених оригіналів документів. В той же час, судом установлено, що відповідач за надані позивачем послуги з перевезення на загальну суму 83036,00 грн розрахунку не провів, а відтак у останнього виникла заборгованість на спірну суму. З матеріалів справи також вбачається та установлено апеляційним судом, що вмотивованої відмови, як і заперечень до прийняття наданих послуг відповідачем не заявлялось. Суд попередньої інстанції визнав, що ФОП ОСОБА_1не надано і відповідно матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про проведення ним розрахунків за надані позивачем послуги.

З огляду на встановлений судом факт порушення відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг, суд апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги. Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції.

Визнається необґрунтованим і твердження скаржника про порушення апеляційною інстанцією приписів процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.08 апеляційну скаргу ТОВ госпрозрахункова фірма "Камаз-транс-сервіс" прийнято і призначено її до розгляду на 15.10.08 о 15 год. 40 хв. Матеріалами справи підтверджується, що вказана ухвала надсилалася сторонам, в тому числі ФОП ОСОБА_1. рекомендованим листом за юридичною адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: місто Київ, вул. Драйзера, 8-б, кв. 40 і прийнята відповідачем особисто 07.10.08 (а.с.41), відтак відсутні підстави вважати, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду.