Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про виселення відповідача з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 149,4 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради заборгованості по орендній платі у сумі 3393,68 грн. та пені у розмірі 144,24 грн.

Доповідач Гоголь Т.Г.

За результатами розгляду наведених вимог господарським судом Одеської області було постановлено рішення, яким позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради були задоволені у повному обсязі, а саме: виселено Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 149,4 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та присуджено до стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 заборгованості по орендній платі у сумі 3393,68 грн. та пені у розмірі 144,24 грн.; 187 грн. витрат на оплату держмита; 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

На виконання рішення господарського суду від 29.10.2007 року господарським судом Одеської області 13.11.2007 року було видано відповідні накази.

Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось до господарського суду Одеської області з заявою про внесення виправлень до наказу про виселення Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 149,4 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, виданого на виконання рішення господарського суду Одеської області від 29.10.2007 року у справі № 16/254-07-6509 шляхом визначення стягувача в зазначеному наказі.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 06.08.2008 року ( суддя Желєзная С.П.) у задоволенні заяви Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради відмовив, з посиланням на те, що ухвалене у справі рішення не передбачає можливості зазначення у ньому стягувача, тобто згідно зі статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІУ від 21.04.1999 року фізичної або юридичної особи, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ.

Одеський апеляційний господарський суд постановою від 28.10.2008 року ( судді Воронюк О.Л., Єрмілов Г.А., Лашин В.В.) ухвалу господарського суду Одеської області від 06.08.2008 року залишив без змін, з тих самих підстав.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Одеської області від 06.08.2008 року та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2008 року Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить зазначені судові акти скасувати, а заяву Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про внесення виправлень до наказу задовольнити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме статей 19, 79 Закону України "Про виконавче провадження", статей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України .

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г, дослідивши матеріали справи, перевіривши обґрунтованість прийнятої Одеським апеляційним господарським судом постанови, судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.11.2007 року на виконання рішення господарського суду Одеської області від 29.10.2007року у даній справі господарським судом було видано наказ про виселення Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 з житлового приміщення першого поверху, загальною площею 149,4 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось до другого відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у місті Одесі із заявою про примусове виконання рішення господарського суду від 29.10.2007 року.

Державним виконавцем другого відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у місті Одесі 03.06.2008 року було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду від 13.11.2007 року у справі №16/254-07-6509 відповідно до пункту 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІУ від 21.04.1999 року з посиланням на невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону, а саме: у зв'язку з відсутністю у тексті наказу найменування стягувача та дати видачі виконавчого документу.

Як встановлено в ухвалі господарського суду Одеської області та вбачається з наявних матеріалів справи у наказі від 13.11.2007 року, що виданий господарським судом Одеської області на виконання рішення господарського суду Одеської області від 29.10.2007 року є дата видачі зазначеного наказу, однак відомості щодо стягувача відсутні.

Касаційна інстанція відзначає, що статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Згідно з вимогами статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом, видається на виконання рішення господарського суду та повинен точно відповідати змісту рішення, на виконання якого він був виданий.

Виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя. Право на стягнення заборгованості, підтверджене судовим рішенням і наказом господарського суду, повинне бути реалізоване в процесуальних формах, встановлених законодавством про виконавче провадження.

За приписами статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі. Наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Згідно з вимогами частини першої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі повинні бути зазначені: назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання чинності рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

За правилами статті 84 Господарського процесуального кодексу України резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Одеської області від 29.10.2007 року відповідає наведеній вимозі статті 84 Кодексу та змісту заявленої позовної вимоги, а наказ господарського суду від 13.11.2007 року у даній справі відповідає пункту 2 резолютивної частини рішення.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для зміни змісту наказу, виданого на виконання рішення, яке за своєю сутністю ( про виселення з приміщення) не передбачає можливості зазначення у ньому стягувача, а саме фізичної або юридичної особи, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ, що, в свою чергу, унеможливлює визначення у ньому особи стягувача та не перешкоджає виконанню судового наказу.

При цьому суд враховує, що у разі сумніву учасники виконавчого провадження не позбавлені можливості ознайомитися з повним текстом судового рішення на виконання якого виданий наказ.

Доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, тому підстави для скасування ухвали місцевого та постанови апеляційного господарського суду з даної справи відсутні.

Керуючись статтями - 111-5, - 111-7, пунктом 1 статті - 111-9, статтями - 111-10, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2008 року у справі № 16/254-07-6509 залишити без змін, а касаційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради - без задоволення.