Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Волкова С.О. (дов. від 07.05.2008 №№01-62юр/3022); - відповідача не з'явились;

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 17.02.2009 №02(02-10)66 для розгляду справи №33/267-07 сформований наступний склад суддів: головуючий суддя Губенко Н.М., судді Барицька Т.Л., Шевчук С.Р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.07.2008 у справі №33/267-07 у позові Акціонерної компанії "Харківобленерго" (надалі позивач) до Комунального підприємства "ТВО "Харківкомунпровод" (надалі відповідач) про стягнення 3 997 170,78 грн. відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2008 вказане рішення господарського суду залишено без змін.

Позивач, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Підстави касаційної скарги обґрунтовуються порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст.ст. 16, 625, глави 50 ЦК України (435-15) , ст.ст. 20, 198, 202 ГК України.

Відповідач відзив на касаційну скаргу позивача не надав, що не є для суду касаційної інстанції, в розумінні ст. 111-2 ГПК України, перешкодою для перегляду оскаржуваного судового рішення.

Сторони у справі №33/267-07 належним чином повідомлялися про час та місце проведення судового засідання згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від10.12.2002 № 75 (v0075600-02) .

Перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх судових інстанцій встановлені наступні обставини:

- відповідно до договору на користування електричною енергією №1, укладеного між позивачем та відповідачем 01.08.1999, позивач в період з 01.09.2001 по 30.09.2002 відпустив відповідачу електричну енергію;

- відповідач отриману від позивача електроенергію не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість по оплаті за спірний період в сумі 58 554 770,51 грн., що встановлено у рішенні господарського суду Харківської області від 11.02.2003 у справі №17/283-02; за вказаним рішенням стягнуто з відповідача 59 170 510,59 грн. основного боргу (в тому числі ПДВ та ЕКС), 93 461,62 грн. КРЕ, 1 000 000,00 грн. пені, 1700,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.;

- крім того, судом розстрочено виконання вказаного рішення; заборгованість підлягала погашенню протягом 6 років по 836 999,61 грн.;

- ухвалою господарського суду Харківської області від 25.01.2005 у справі №17/283-02, з урахуванням виправлень, внесених ухвалою від 01.04.2005, розстрочено виконання рішення суду відповідно до поданого сторонами графіку погашення заборгованості на період з 28.01.2005 по 29.12.2009;

- при дослідженні матеріалів справи суди встановили, що відповідач погасив утворений борг в розмірі 56 718 349,63 грн. в повному обсязі згідно з графіком реструктуризації, перерахувавши позивачу грошові кошти у вказаній сумі протягом 2005-2006 років; залишилась несплаченою сума 1153,11 грн., яка згідно з графіком має бути сплачена у грудні 2009 року;

- при ухваленні рішення від 11.02.2003 та ухвали від 25.01.2005 у справі №17/283-02, якою було встановлено порядок виконання рішення, судом було вирішено питання щодо стягнення всієї належної заборгованості на дату вирішення спору та строків стягнення, при цьому позивач при винесенні ухвали від 25.01.2005 не наполягав на стягненні коштів за прострочення виконання зобов'язання.

На підставі встановлених фактів, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що на час звернення позивача до суду із даним позовом грошове зобов'язання з оплати відповідачем заборгованості, розмір якої зафіксований у рішенні господарського суду у справі №17/283-02, було припинено у зв'язку з його виконанням, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, на підставі ст. 625 ЦК України; при розгляді господарської справи №17/283-02 позивач не наполягав на стягненні коштів за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, а тому суди попередніх інстанцій, керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, прийшли до висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних в даному провадженні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися із такими висновками судів з огляду на наступне.

Судами встановлено, що між сторонами був укладений договір на постачання електричної енергії, за яким позивач поставляв відповідачу електроенергію, а відповідач зобов'язався за неї сплачувати.

У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті за отриману ним від позивача електроенергію, рішенням господарського суду Харківської області від 11.02.2003 у справі №17/283-02, за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", стягнуто з КП "ТВО "Харківкомунпровод" основний борг у сумі 59 170 510,59 грн., виплату якого було реструктуризовано строком на 6 років; ухвалою суду від 25.01.2005 розстрочено виконання вказаного рішення про стгянення з відповідача грошових коштів згідно з поданим сторонами графіком погашення заборгованості.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) визначено у ст. 217 ГК України як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/ або правові наслідки; такими засобами є відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Предметом даного позову є стягнення з відповідача інфляційних втрат (період: жовтень, листопад, грудень 2004 року та січень, листопад 2005 року) та 3% річних (період: жовтень, листопад, грудень 2004 року та січень, листопад 2005 року) на підставі ст. 625 ЦК України; підставою даного позову є порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором на постачання електричної енергії укладеного між позивачем та відповідачем.

Частинами 1, 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

Нормами чинного законодавства не встановлено жодних обмежень щодо реалізації кредитором свого права на стягнення з боржника інфляційних втрат та 3% річних в іншому провадженні, окремому від провадження, в якому з боржника стягувалася сума основного боргу, у зв'язку з чим, висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач при розгляді справи №17/283-02 не просив стягнути з відповідача кошти за прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому у позивача відсутнє право вимагати стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, є юридично неправильним. Так само як і є передчасним та таким, що зроблений без належного дослідження матеріалів справи, висновок судів попередніх судових інстанцій, що на час звернення із даним позовом немає підстав для стягнення з відповідача інфляційних за період: жовтень, листопад, грудень 2004 року та січень, листопад 2005 року та 3% річних за період: жовтень, листопад, грудень 2004 року та січень, листопад 2005 року, нарахованих на суму основного боргу, оскільки відповідач сплатив основний борг, адже із оскаржуваних судових рішень не вбачається, що судами досліджувалося питання виконання відповідачем належним чином грошового зобов'язання (сплати основного боргу) саме у період, за який позивач просить стягнути з нього інфляційні та 3% річних; діюче ж законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Як оскаржувана у даній справі постанова суду апеляційної інстанції, так і рішення господарського суду першої інстанції даним вимогам не відповідають. Господарські суди попередніх інстанцій припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно ретельно та достовірно з’ясувати усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення даного спору, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, оцінити правовий зміст заявлених позовних вимог, з'ясувати виконання відповідачем грошового зобов'язання відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2003 у справі №17/283-02 та ухвали господарського суду Харківської області від 25.01.2005 у справі №17/283-02, якою затверджений графік погашення заборгованості відповідача перед позивачем, дослідити належність виконання відповідачем грошового зобов'язання у період, за який позивач просить стягнути інфляційні втрати та 3% річних і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 –111-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2008 у справі №33/267-07 та рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2008 скасувати і справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.