Колективне підприємство "Білоцерківський домобудівельний комбінат" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання незаконним рішення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.04.2008р. (суддя С.Ю.Наріжний) у прийнятті позовної заяви відмовлено.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Київської області від 14.04.2008р., Колективне підприємство "Білоцерківський домобудівельний комбінат" подало апеляційну скаргу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.06.2008р. (судді: М.Л.Яковлєва, Л.М.Шкурдова, П.К.Міщенко) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Господарського суду Київської області від 14.04.2008р. скасовано та надіслано матеріали справи на розгляд до Господарського суду Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.07.2008р. (суддя Т.П.Карпечкін), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.10.2008р. (судді: М.Л.Яковлєва, П.К.Міщенко, К.В.Тарасенко), позовні вимоги задоволено, скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області №11 від 14.03.2008р. "Про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування", стягнуто з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області на користь Колективного підприємства "Білоцерківський домобудівельний комбінат" 85,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, перший заступник прокурора Київської області вніс касаційне подання, в якому просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2008р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.10.2008р., та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Свою вимогу перший заступник прокурора Київської області мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.

Розглянувши касаційне подання, перевіривши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційне подання першого заступника прокурора Київської області підлягає задоволенню частково.

Правила щодо оскарження рішень у справах про правопорушення у сфері містобудування встановлені ст. 4 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування", згідно якої рішення у справах про правопорушення у сфері містобудування, передбачені цим Законом, може бути оскаржено до господарського суду. При цьому виконання постанови про накладення штрафу зупиняється до прийняття відповідного рішення або ухвали господарським судом.

Господарським судом встановлено:

13.03.2008р. Прокуратурою міста Біла Церква Київської області складено припис "Про усунення порушень вимог Законів України "Про архітектурну діяльність" (687-14) та "Про основи містобудування" (2780-12) № 2136, адресований Начальнику інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області на підставі перевірки прокуратурою додержання законодавства колективним підприємством "Білоцерківський домобудівельний комбінат" за період січень-лютий 2008 рік. В зазначеному приписі міститься вимога про негайне усунення порушення вимог Законів України "Про архітектурну діяльність" (687-14) та "Про основи містобудування" (2780-12) в діяльності Управління інспекції архітектурно-будівельного контролю Південного регіону, Інспекції архітектурно-будівельного контролю в Київській області, а також вимога про вирішення питання про застосування та стягнення з Колективного підприємства "Білоцерківський домобудівельний комбінат" штрафних санкцій за проведення будівельних робіт без дозволу Інспекції архітектурно-будівельного контролю на проведення будівельних робіт.

Після проведення прокуратурою перевірки 13.03.2008 року, відповідач 14.03.2208 року без проведення перевірки виносить протокол № 11 про правопорушення у сфері містобудування та того ж числа Постанову № 11 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування.

Як вже було зазначено, позивач вважаючи, що його право порушено відповідачем шляхом винесення відповідного рішення, яким позивача притягнуто до відповідальності, просить дане рішення скасувати.

Згідно преамбулі Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" (208/94-ВР) цей Закон встановлює відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій всіх форм власності за правопорушення у сфері містобудування і спрямований на посилення державного контролю за забудовою територій, розміщенням і будівництвом об'єктів архітектури, додержанням суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також на захист державою прав споживачів будівельної продукції.

Проте, господарським судом на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не було досліджено обставин, які є необхідними для вирішення даного спору, а саме: наявність здійсненого позивачем порушення.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" підприємства, їх об'єднання, установи та організації (далі - підприємства) незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту (далі - будівельні роботи), виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення:проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання або без затвердженої проектної документації - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості цих робіт. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що підприємства за проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання несуть відповідальність у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості цих робіт.

Отже, для вирішення даного спору господарський суд у встановленому законом порядку на підставі відповідних доказів був зобов’язаний дослідити обставини чи здійснював позивач будівельні роботи, чи був у позивача дозвіл на здійснення цих будівельних робіт та яка вартість здійснених позивачем будівельних робіт.

Згідно ст. 38 ГПК України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Господарський суд має право знайомитися з доказами безпосередньо в місці їх знаходження.

Проте, вирішуючи даний спір та зазначаючи, що наявні у справі докази є недостатніми не виконав вимоги ст. 38 ГПК України, що призвело до її порушення.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційне подання заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2008р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.10.2008р. у справі № 19/284-08 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.