ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2009 р.
№ 18/33
( Додатково див. постанову Львівського апеляційного господарського суду (rs2510278) )
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги
товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ" ЛТД, м. Івано-Франківськ
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2008р.
у справі
господарського суду Івано-Франківської області
за позовом
Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ
до
товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ" ЛТД, м. Івано-Франківськ
про
розірвання договору оренди нежитлових приміщень від 21.03.00 № ДО-1346 та виселення з нежитлових приміщень
за участю представників:
позивача: не з’явився,
відповідача: не з’явився
ВСТАНОВИВ:
Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ" ЛТД про розірвання договору оренди № ДО - 1346 від 21.03.00 нежитлових приміщень площею 18, 45 кв.м., розташованих за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 37, укладений між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та ТОВ "МІТ" ЛТД.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.08 у справі № 18/33, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2008р., позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, ТОВ "МІТ" ЛТД звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просять їх скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким зобов’язати виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради продовжити термін дії оренди займаного приміщення, мотивуючи скаргу тим, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Сторони у даній справі не реалізували своє процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, між сторонами у справі укладено договір оренди №ДО-1346 від 21.03.00 нежитлових приміщень площею 18,45 кв.м., розташованих за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 37, згідно якого відповідачу (орендарю за договором) надано у тимчасове платне користування нежитлові приміщення площею 18,45 кв.м., розташовані за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 37, під склад згідно рішення міськвиконкому № 168 від 25.05.97.
Згідно п. 8.1 договору № ДО-1346 від 21.03.00, орендар зобов’язаний за власні кошти відремонтувати фасад та водозливні елементи в дворі будинку на вул. Незалежності, 37, а також облаштувати територію у дворі будинку згідно вимогами управління архітектури і містобудування міськвиконкому в термін до 01.11.00 (угодою № УО-1346-2 від 19.06.01 термін виконання зобов’язання продовжено до 24.08.01).
У відповідності до п. 4.2 даного договору орендодавець має право контролювати наявність, стан, напрямки та ефективність використання приміщень, а також виступати з ініціативою щодо розірвання договору оренди у випадках, передбачених договором.
На виконання вказаного п. 4.2 договору № ДО-1346 від 21.03.00, позивачем на адресу відповідача направлена претензія № 1973/05-12/48 від 14.12.06, в якій запропоновано в термін до 13.12.06 виконати всі зобов’язання, передбачені умовами договору та здійснити заходи щодо використання орендованих приміщень за призначенням.
Вказану претензію відповідачем залишено без реагування, у зв’язку з чим позивачем проведено перевірку, за результатами якої складено Акт перевірки ефективності використання нежитлових приміщень в будинку по вул. Незалежності, 37, м. Івано-Франківську від 05.02.07, з якого вбачається факт неналежності виконання ТОВ "МІТ" ЛТД зобов’язань, передбачених п. 8.1 договору.
28.12.07 позивачем відповідачу направлено повідомлення про припинення договору оренди нежитлових приміщень у зв’язку із закінченням 26.12.07 терміну його дії та небажанням орендодавця поновлювати даний договір на новий термін. Відповідачу запропоновано звільнити та передати згідно акту прийому-передачі орендодавцеві об’єкт оренди в термін до 20.01.08.
Вказана претензія залишена відповідачем без реагування.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами, а зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Також згідно ч. 1, 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", термін договору оренди визначається за погодженням сторін; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Згідно п. 6.4 договору № ДО-134 6 від 21.03.00 припинення дії договору може мати місце у випадку закінчення строку, на який Договір оренди було укладено.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його подовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Таким чином, судом попередніх інстанцій встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким суд дав належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 111-7 ГПК України Вищий господарський суд України не наділений, з урахуванням чого висновок місцевого та апеляційного суду про задоволення позовних вимог колегія визнає правомірним та обгрунтованим.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення судами норм матеріального та процесуального права, і не заперечує правильність та законність оскаржуваних судових актів, які відповідають чинному законодавству України і обставинам справи, підстави для скасування яких відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2008р. у справі № 18/33 залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко