Товариство з обмеженою відповідальністю "Перевальський торговий дім" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу № 1 від 31.07.2008р. дійсним, визнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання Перевальське БТІ зареєструвати за позивачем право власності на нерухоме майно-будівлю управління, яка розташована за АДРЕСА_1.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 02.10.2008р. (суддя В.В.Корнієнко), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 30.10.2008р. (судді: Т.Ф.Парамонтова, К.І.Бойченка, І.В.Семендяєва), позовні вимоги задоволено частково, визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 31.07.2008р. №1, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перевальський торговий дім" та приватним підприємцем ОСОБА_1, визнано право власності за ТОВ "Перевальський торговий дім" на об'єкт нерухомості -будівлю управління, загальною площею 2004,2м.кв., яка розташована за АДРЕСА_1, стягнуто з ТОВ "Перевальський торговий дім" на користь Державного бюджету України державне мито у розмірі 8253,48 грн., стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ "Перевальський торговий дім" витрати по сплаті державного мита у розмірі 8253,48 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Алчевська об'єднана державна податкова інспекція подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 02.10.2008р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 30.10.2008р., та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Свою вимогу Алчевська об'єднана державна податкова інспекція мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції підлягає задоволенню частково.

Господарським судом встановлено:

22.02.2002р. між АКБ "Форум" та третьою особою -ВАТ ДХК "Луганськвуглебуд" був укладений кредитний договір № 6, згідно якого АКБ "Форум" надав ВАТ ДХК "Луганськвуглебуд" кредит в сумі 70000,00 грн. За умовами даного договору ВАТ ДХК "Луганськвуглебуд" зобов'язалося повернути кредит в строк до 22.12.2002р. та сплатити АКБ "Форум" відсотки за користування кредитними коштами.

22.02.2002р. між вказаними особами був укладений договір застави, зареєстрований з реєстрі за № 319, предметом якого було нежитлове приміщення -будинок управління, загальною площею 2004,2м-2, що розташоване за АДРЕСА_1

Третя особа -ВАТ ДХК "Луганськвуглебуд" свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі не виконала.

16.05.2008р. між АКБ "Форум" та підприємцем ОСОБА_1 укладено договір поруки, відповідно до якого остання поручилася перед АКБ "Форум" за виконання ВАТ ДХК "Луганськвуглебуд" зобов'язань за кредитним договором від 22.02.2002р. № 6. Згідно умов договору поруки від 16.05.2008р. відповідач зобов'язався в разі невиконання та/або порушення боржником своїх зобов'язань за кредитним договором погасити заборгованість по кредитному договору, а саме: суму кредиту, нараховані проценти по кредиту, штраф, пеню.

На виконання договору поруки відповідачем були виконані вказані кредитні зобов'язання ВАТ ДХК "Луганськвуглебуд" перед АКБ "Форум" за кредитним договором в повному обсязі на суму 54243,82 грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 12.06.2008 у справі № 13/88, яке набрало законної сили, було звернено стягнення в сумі 54243,82 грн. на майно, що є предметом іпотеки, на вищевказаний будинок управління та визнано за відповідачем - приватним підприємцем ОСОБА_1 право на продаж предмету іпотеки та встановлено порядок його продажу (у порядку ст. 14 Закону України "Про іпотеку", тобто з урахуванням вимог закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) .

Відповідачем з Приватним підприємством "Аукціонний центр" був укладений договір на проведення аукціону з продажу майна ВАТ ДХК "Луганськвуглебуд" - будинку управління, який розташований за АДРЕСА_1

Майно, яке виставлялося на аукціон, було оцінено спеціалізованою організацією ТОВ "Оптіма-Консалт".

25.07.2008р. відбулися аукціонні торги з продажу майна ВАТ ДХК "Луганськвуглебуд", що є предметом іпотеки (будинок управління), переможцем яких став ТОВ "Перевальський торговий дім". За результатами проведеного аукціону був оформлений протокол № 1 проведення аукціонних торгів з продажу майна ВАТ "Державна холдингова компанія "Луганськвуглебуд" від 25.07.2008р..

31.07.2008р. між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ "Перевальський торговий дім" був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна №1, згідно якого вповідач продав позивачу об'єкт нерухомості - будівлю управління, площею 2004,2 м-2, яка розташована за АДРЕСА_1

Нерухоме майно, щодо якого заявлено позовні вимоги - будівля управління, з 06.04.2005 перебувала у податковій.

Листами від 25.07.2008р., 31.07.2008р., 05.08.2008р. позивач вимагав та нагадував відповідачу про необхідність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, проте, позивач зазначив, що відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Отже, відповідно до приписів вищенаведеної правової норми господарський суд встановлює наявність чи відсутність відповідних обставин на підставі доказів.

Проте, обставина щодо ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що є порушення господарським судом ст. 32 ГПК України.

Згідно ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (1490-14) , на вимогу замовника підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, приписами вищенаведених правових норм встановлено, даної правової норми встановлено, що нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору і відбулося повне або часткове виконання договору,але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Проте, вирішуючи даний спір суд не дослідив та дав оцінки наявним у матеріалах справи доказам щодо ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, не досліджував господарський суд і обставин щодо відповідності договору вимогам ст. 203 ЦК України.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Луганської області від 02.10.2008р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 30.10.2008р. у справі № 18/129пн скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.