Справа розглядалась неодноразово. При новому розгляді рішенням від 16.05.2008 господарського суду Херсонської області позовні вимоги задоволено.

Визнано за Херсонською обласною федерацією з боротьби самбо і дзюдо право власності на нерухоме майно, розташоване у м. Херсоні по вул. Перекопській,4, яке складається з плавального басейну (літера А), площею забудови 2766,3 кв.м та загальною площею 5681 кв.м, будівлі, загальною площею 5681 кв.м., будівлі теплопункту (літера Б), площею забудови 394 кв.м., службової будівлі (літера В), площею забудови 114 кв.м.

Зобов?язано Херсонське державне бюро технічної інвентаризації зареєструвати за Херсонською обласною федерацією самбо і дзюдо право власності на нерухоме майно, розташоване у м.Харкові по вул.Перекопській,4, яке складається з плавального басейну (літера А), площею забудови 2766,3 кв.м та загальною площею 5681 кв.м, будівлі, загальною площею 5681 кв.м., будівлі теплопункту (літера Б), площею забудови 394 кв.м., службової будівлі (літера В), площею забудови 114 кв.м.

Припинено провадження у відношенні відповідача-1 –виконавчого комітету Херсонської міської ради.

Постановою від 30.10.2008 Запорізького апеляційного господарського суду рішення господарського суду Херсонської області від 16.05.2008 скасовано. В задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована тим, що відповідно ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки, право власності на спірне майно оспорює третя особа-1, а відповідачі на спірне майно не претендують, право позивача на це майно не оспорюють та не заперечують, то позовні вимоги до відповідачів заявлені позивачем безпідставно.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Херсонська обласна федерація з боротьби самбо та дзюдо звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить

Господарський суд встановив, що у 1992 році функції замовника на будівництво плавального зимового басейна передано управлінню капітального будівництва облдержадміністрації і протягом 1993-1994 років фінансування велось за рахунок бюджетних коштів. З огляду на важку ситуацію з фінансуванням капітального будівництва з другого півріччя 1994 року, будівництво об'єкта припинено і у 1995 році законсервовано, крім того, Указом Президента України №333/96 від 12.05.1996 (333/96) запроваджено мораторій на будівництво спортивних і видовищних споруд.

У зв?язку з цим розпорядженням голови обласної державної адміністрації №42 від 27.01.1997, функції замовника зі спорудження плавального басейну передано обласній раді "Динамо" з покладенням на неї витрат на будівництво.

Господарським судом також встановлено, що 25.09.1997 Херсонська обласна рада "Динамо" та Херсонська обласна федерація з боротьби самбо та дзюдо уклали договір про сумісну діяльність, відповідно до умов якого, Херсонська обласна рада "Динамо" передала Херсонській обласній федерації з боротьби самбо та дзюдо перший поверх лівого крила, спортивні зали, роздягальні та душові ІІ та ІІІ поверхів зимового плавального басейну по вул.Перекопській у м. Харкові для проведення учбово-тренувальних занять строком на 15 років, з покладенням на Федерацію обов'язку проведення ремонтних робіт об'єкта нерухомості площею 2025, 07 кв.м. та його повного утримання.

За умовами договору, до обов'язків Федерації також входило проведення учбово-тренувальних занять з боротьби самбо і дзюдо першочергово з членами товариства "Динамо" і населенням міста, проведення фізкультурно-оздоровчих заходів, надання допомоги спецпідрозділам органів і співпрацівникам УВС щодо володіння прийомами рукопашного бою.

За актом прийому-передачі, позивачу передано незавершене будівництво плавального басейну без оздоблюваних робіт та без підведених комунікацій.

Як встановлено господарським судом на даний час позивачем здійснені ремонтно-будівельні роботи, створено закінчений будівництвом об'єкт –зимовий плавальний басейн, літера А, площею забудови 2766,3 кв.м та загальною площею 5681кв.м., будівлі теплопункту (літера Б), площею забудови 394 кв.м, службової будівлі (літера В), площею забудови 114 кв.м., який використовується та утримується позивачем до цього часу. З моменту укладення договору про сумісну діяльність позивач сплачує витрати, пов'язані з функціонуванням об'єкта, що підтверджується договорами укладеними з комунальними службами міста.

При розгляді справи господарські суди не взяли до уваги, що відповідно до приписів Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно підприємства бюро технічної інвентаризації здійснюють державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що Херсонське державне бюро технічної інвентаризації відповідно до вищезазначеного положення здійснює лише реєстрацію прав власності на нерухоме майно і не може бути відповідачем щодо вимог Херсонської обласної федерації з боротьби самбо та дзюдо про визнання прав власності. У зв?язку з цим, відповідно до вимог ст. 24 Господарського процесуального кодексу України суду принагідно було вирішити питання про залучення до участі у справі іншого відповідача за цим позовом.

Господарські суди також неповно з'ясували обставини справи стосовно дійсних прав та обов'язків сторін, не врахували, що позов про визнання права власності –це позадоговірна вимога власника майна про констатацію факту приналежності йому права власності на спірне майно, а відповідачем у даній справі, повинна виступати інша особа, яка не визнає за позивачем речового права на це майно.

Відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином господарськими судами неповно з'ясовані обставини справи, що є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.3 ст. 1119 - ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову від 30.10.2008 Запорізького апеляційного господарського суду та рішення від 16.05.2008 господарського суду Херсонської області зі справи №10/138-ПН-06 скасувати.