Відповідно до розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 17.02.2009 №02(02-10)66, розгляд справи №8/92-38 господарського суду Волинської області здійснюється у складі колегії суддів: Губенко Н.М. –головуючий суддя, судді Барицька Т.Л., Шевчук С.Р.

У серпні 2008 року Відкрите акціонерне товариство "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" (далі –позивач) звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Приватного підприємства "Торговий дім "Укр-Петроль" (далі –відповідач) про стягнення з останнього 16483,32 грн. за договором оренди та надання послуг №73/71-5/1026 від 01.11.2005 та судові витрати: 165,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Волинської області від 02.10.2008 у справі №8/92-38 (суддя Кравчук А.М.) у позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.2008 у справі №8/92-38 (колегія суддів у складі: Новосад Д. –головуючий суддя, судді Михалюк О., Мельник Г.) рішення господарського суду Волинської області від 02.10.2008 залишено без змін, апеляційну скаргу позивача –без задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх судових інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неповне з'ясування судами попередніх судових інстанцій обставин справи, неприйняття до уваги належних доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, наявних у матеріалах справи, невідповідність висновків судів, обставинам справи, у зв'язку з чим були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача не надходив, що відповідно до ч. 2 ст. 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, зобов'язання між сторонами у справі виникли на підставі укладеного між ними договору оренди та надання послуг №73/71-5/1026 від 01.11.2005.

Проаналізувавши умови договору №73/71-5/1026 (п.п. 1.1, 2.1, 4.1, 4.2, 4.3) суди встановили, що позивач зобов'язався по акту приймання-передачі передати відповідачу у тимчасове використання ємкості, що знаходяться на території ливарно-механічного комплексу позивача, для зберігання паливно-мастильних матеріалів, що належать відповідачу, а відповідач –здійснити попередню оплату до 20 числа поточного місяця та оплатити впродовж 3-х банківських днів з дня виставлення рахунку; плата за оренду та надання послуг транспортування цистерни встановлена в розмірі 1,5% від кількості ПММ, що зберігається; плата за користування під'їзною колією становить 811,48 грн. за проходження одного вагону; за користування автомобільними дорогами –600,00 грн. в місяць.

Однак, позивачем під час розгляду спору судами першої та апеляційної інстанцій не було надано в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України документу, передбаченого п. 2.1 договору №73/71-5/1026, – акту приймання-передачі ємкостей для зберігання світлих нафтопродуктів.

Місцевий господарський суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, не прийняв в якості належного доказу зберігання відповідачем паливно-мастильних матеріалів у ємкостях позивача довідку Південно-західної залізниці станції Бердичів про надходження вагонів на адресу ПП "Торговий дім "Укр-Петроль" з подачею на ливарно-механічний комплекс ВАТ "БМЗ "Прогрес", оскільки з даної довідки можна лише встановити факт прибуття в період з 30.10.2005 по 21.11.2005 на адресу відповідача цистерн зі станції Кагамликська Південної залізниці.

Також судами обох судових інстанцій не прийняті в якості доказу користування відповідачем ємкостями позивача акти прийняття робіт (надання послуг) №№1581, 1602, 598-606 від 31.10.2005 та від 29.11.2005, оскільки дані акти завірені не печаткою відповідача у справі, а печаткою Дочірнього приватного підприємства "Укр-Петроль Б", яке є самостійною юридичною особою (що підтверджується довідкою управління статистики); крім того, судами встановлено, що акти прийняття робіт (надання послуг) №№1581, 1602, 598-606 датовані 31.10.2005, тобто раніше дати укладення сторонами у справі договору №73/71-5/1026 від 01.11.2005.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність позивачем з поданням належних доказів факту надання відповідачу у тимчасове користування ємкостей для зберігання паливно-мастильних матеріалів, так само і факту надання відповідачу інших послуг, обумовлених укладеним між сторонами договором №73/71-5/1026 від 01.11.2005.

При цьому, суд касаційної інстанції вважає принциповим моментом для наявності або відсутності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, є встановлення настання у відповідача обов'язку здійснити розрахунки.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

При досліджені умов договору №73/71-5/1026 від 01.11.2005, судами встановлено, що сторонами була погоджена умова, відповідно до якої орендар (відповідач) зобов'язався здійснити оплату впродовж 3-х банківських днів з дня виставлення рахунку (п. 4.2).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій в матеріалах справи наявні відповідні рахунки, однак, доказів їх надсилання відповідачу позивачем не надано, що в будь-якому випадку унеможливлює задоволення позовних вимог через непідтвердження позивачем факту настання у відповідача зобов'язання здійснити розрахунок за договором №73/71-5/1026 від 01.11.2005.

Разом з тим доводи позивача щодо неповного з'ясування судами попередніх судових інстанцій обставин справи, неналежної оцінки наявних у матеріалах справи доказів, не можуть бути підставами для задоволення вимог касаційної скарги, оскільки відповідно до статті 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, усі доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

Таким чином, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 02.10.2008 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.2008 у справі №8/92-38 –без змін.