Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "КОРОНА-СЕРВІС" звернулося до господарського м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Агропромислова група" та Фонду комунального майна Чернігівської міськради і просило визнати недійсним протокол аукціону з продажу будівлі зі складськими приміщеннями розташованої за адресою: м. Чернігів, пр-т Миру, 32, який відбувся 29.08.2003 р., а також визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02.09.2003 року, укладеного між відповідачами за наслідками аукціону.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі укладеного з Фондом комунального майна Чернігівської міськради договору оренди з 1998року орендував приміщення за вказаною адресою, строк договору оренди встановлений на 10 років, однак 24.10.2003 року цей договір був розірваний, а 29.08.2003 року вказане майно було продано на аукціоні і його придбало ТОВ "Агропромислова група". Вказана в спірному договорі купівлі-продажу вартість зроблених позивачем поліпшень - 1030178 грн. є значно заниженою порівняно з реальною вартістю, яка за висновком спеціаліста з оцінки нерухомого майна становить –1250607,95 грн. Вказана обставина, на думку ТОВ "КОРОНА-СЕРВІС" є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Рішенням господарського суду м.Києва від 16.09.2008 року (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2008 року (судді: Мартюк А.І., Зубець Л.П., ЛосєвА.М.) в позові відмовлено з тих підстав, що невідшкодування або неповне відшкодування орендодавцем орендареві вартості невідокремлюваних поліпшень орендованого майна не є підставою для визнання недійсним укладеного в процесі приватизації договору купівлі-продажу; позивач не є учасником аукціону і не є стороною договору, тому не має права вимагати визнання його недійсним з наведених підстав; разом з тим, позов поданий поза межами позовної давності і наявні клопотання відповідачів про застосування позовної давності як підстави для відмови у позові.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ТОВ "КОРОНА-СЕРВІС" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 36, 43 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаржник зазначає про те, що ним було заявлене клопотання про призначення судової експертизи для визначення дійсної вартості зроблених ним поліпшень вищезазначеного майна, однак судом відмовлено в задоволенні цього клопотання, в результаті укладення спірного договору купівлі-продажу порушено право відповідача на отримання реальної вартості названих поліпшень, неправомірними є посилання судів на те, що скаржником пропущений строк позовної давності, оскільки про порушення свого права він дізнався лише в 2006 році.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлені у справі судові рішення –без зміни, як такі, що відповідають обставинам справи та чинному законодавству.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача-2, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі укладеного 30.09.1998 року між Фондом комунального майна Чернігівської міської ради (Орендодавцем) та ТОВ "КОРОНА-СЕРВІС" (Орендарем) договору оренди, останнє орендувало будівлю зі складськими приміщеннями по проспекту Миру, 32 в м. Чернігові та проводило за згодою Орендодавця реконструкцію і ремонт цього майна. Строк названого договору становив 10 років, однак, рішенням господарського суду Чернігівської області у справі №8/203 від 28.08.2003 року, що набрало законної сили, названий договір оренди був розірваний.

За планом приватизації на аукціоні, що відбувся 29.08.2003 року, на підставі договору-купівлі продажу від 02.09.2003 року вищезазначене майно придбане ТОВ "Агропромислова група". В цьому договорі купівлі-продажу визначена вартість компенсації, зроблених ТОВ "КОРОНА-СЕРВІС" поліпшень проданого майна, а саме: 1030178 грн.

В процесі підготовки до аукціону відповідно до Методики оцінки вартості майна під час приватизації, затв. Постановою КМУ від 12.10.2000 року №1554 (1554-2000-п) (чинної на той час), експертом ПП "Аксіома" проведена оцінка майна та визначена початкова ціна об'єкта приватизації, про що складений звіт, який затверджений власником об'єкта. У звіті встановлена вартість зроблених ТОВ "КОРОНА-СЕРВІС" поліпшень –1030178 грн.

Вважаючи визначену в договорі купівлі-продажу суму компенсації поліпшень недостатньою, ТОВ "КОРОНА – СЕРВІС" в листопаді 2007 року звернулась до господарського суду з позовом про визнання недійсним протоколу аукціону, та укладеного між відповідачами на його підставі договору купівлі-продажу будівлі зі складськими приміщеннями розташованої за адресою: м.Чернігів, пр-т Миру, 32.

За правилами ч. 2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Відповідно до пункту 6 Перехідних положень правила чинного Цивільного кодексу України (435-15) позовна давність, встановлена Кодексом, застосовується до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 ЦК України).

За правилами статті 267 названого Кодексу наслідком спливу строку позовної давності у разі наявності відповідної заяви зацікавленої сторони є відмова у позові.

Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності починається з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права,…за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

З встановлених господарськими судами обставин вбачається, що право вимагати у Орендодавця - Фонду комунального майна Чернігівської міськради компенсувати визначену в установленому законодавством порядку вартість зроблених ТОВ "КОРОНА-СЕРВІС" поліпшень орендованого майна, виникло у останнього з дня набрання законної сили рішенням господарського суду Чернігівської області у справі №8/203 від 28.08.2003 року про розірвання договору оренди. З вищезазначеного судового рішення вбачається, що представник ТОВ "КОРОНА-СЕРВІС" ( правонаступника відповідача у справі №8/203) був присутній в судовому засіданні 28.08.2003 року.

Викладеним спростовуються доводи скаржника про те, що про порушення свого права він дізнався лише у 2006 році, а відтак, з урахуванням наявних в матеріалах справи заяв відповідачів про застосування строку позовної давності, господарські суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог ТОВ "КОРОНА-СЕРВІС".

Разом з тим, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про те, що обраний позивачем спосіб захисту права –визнання недійсним протоколу аукціону, учасником якого він не був та визнання недійсним договору купівлі-продажу, стороною в якому він не є –не відповідає визначеному законом способу захисту права, що також є підставою для відмови у позові.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки господарських судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.