У липні 2004року позивач –ВАТ "Укрнафта" в особі структурного підрозділу –Полтавське тампонажне управління пред'явило у господарському суді позов до відповідача –Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Кримтур" про визнання права власності на будиночки №№25-30, які розташовані в с.Учкуївка м.Севастополя на території ТОК ім.Мокроусова та зобов'язати не чинити перешкод щодо володіння, користування, розпорядження зазначеним майном.

Згідно доповнень до позовної заяви (№19-2549 від 24.09.2004) ВАТ "Укрнафта" в особі структурного підрозділу –Полтавське тампонажне управління просило визнати право власності на будиночки №№25-30, 39, 40, 43, 44, які розташовані в с.Учкуївка м.Севастополя на території ТОК ім.Мокроусова та зобов'язати не чинити перешкод щодо володіння, користування, розпорядження зазначеним майном.

В грудні 2005 року ВАТ "Укрнафта" в особі структурного підрозділу –Полтавське тампонажне управління звернулося із заявою про збільшення розміру позовних вимог та просило доповнити позовні вимоги і стягнути з Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Кримтур" відшкодування завданих збитків у сумі 2 582 674 грн.

У жовтні 2007 року Кримське ЗАТ по туризму та екскурсіях "Кримтур" звернулося із зустрічною позовною заявою про визнання договору від 15.10.1988р. недійсним.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2007 у справі №2-5/3408-2006 (суддя Гаврилюк М.П.) щодо вимог ВАТ "Укрнафта" в особі його структурного підрозділу - Полтавського тампонажного управління про визнання права власності на будиночки № № 25-30, 39, 40, 43, 44, які розташовані у с. Учкуєвка, м. Севастополь на території ТОК ім. Мокроусова та зобов'язання не чинити перешкод щодо володіння, користування, розпорядження зазначеним майном - провадження у справі припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2007 року у справі №2-5/3408-2006 (суддя Гаврилюк М.П.) відмовлено у первісному позові щодо вимоги ВАТ "Укрнафта" в особі структурного підрозділу Полтавського тампонажного управління про стягнення з Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Кримтур" заподіяних збитків у розмірі 2 582 674,00 грн.

У задоволенні зустрічного позову Кримського ЗАТ по туризму та екскурсіях "Кримтур" до ВАТ "Укрнафта" в особі структурного підрозділу Полтавського тампонажного управління про визнання недійсним договору також відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.2008р. у справі №2-5/3408-2006 (судді: Борисова Ю.В., Гонтарь В.І., Сотула В.В.) апеляційну скаргу ВАТ "Укрнафта" в особі структурного підрозділу відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" - Полтавське тампонажне управління на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2007 та на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2007 задоволено частково, ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2007 скасовано, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2007 змінено, викладено у наступній редакції: "Щодо вимоги ВАТ "Укрнафта" в особі структурного підрозділу Полтавського тампонажного управління про визнання права власності на будиночки № № 25-30, 39, 40, 43, 44, які розташовані у с. Учкуєвка, м. Севастополь на території ТОК ім. Мокроусова - в позові відмовити. Щодо вимоги ВАТ "Укрнафта" в особі структурного підрозділу Полтавського тампонажного управління про зобов'язання Кримського ЗАТ по туризму та екскурсіях "Кримтур" не чинити перешкоди Полтавському тампонажному управлінню щодо володіння, користування, розпорядженнями будиночками № № № 25-30, 39, 40, 43, 44 - в позові відмовити. Щодо вимоги ВАТ "Укрнафта" в особі структурного підрозділу Полтавського тампонажного управління про стягнення з Кримського ЗАТ по туризму та екскурсіях "Кримтур" заподіяних збитків у розмірі 2 582 674,00 грн. - в позові відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити."

У касаційній скарзі ВАТ "Укрнафта" в особі структурного підрозділу –Полтавське тампонажне управління, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 10 закону України "Про підприємства", ст. 12 Закону України "Про господарські товариства", ст. 2 Закону України "Про власність", ст. 41 Конституції України, ст.ст. 86, 153 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 22, 321, 876, 1166, 1192 ЦК України та ст.ст. 47, 10 ГПК України (1798-12) , просить постанову в частині, яка стосується зміни рішення та відмови у задоволенні первісних позовних вимог скасувати, рішення суду першої інстанції також скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ВАТ "Укрнафта" в особі структурного підрозділу –Полтавське тампонажне управління у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, що 15.10.1988 року між Полтавським тампонажним управлінням та туристичною базою ім. Мокроусова (місто Севастополь) був укладений договір на організацію відпочинку працівників Полтавського тампонажного управління на туристичній базі ім. Мокроусова.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 вказаного договору Полтавське тампонажне управління зобов’язувалось здати в експлуатацію побудовані у 1988 році літні будиночки типу "Шалаш" у кількості 4 шт. в 4 кварталі 1988 року та прийняти дольову участь, об’єм якої повинен бути визначений протоколом за згодою сторін, у виконані робіт з благоустрою.

Згідно із пунктом 2.2 договору від 15.10.1988 туристична база ім. Мокроусова (місто Севастополь) зобов’язалась закріпити за Полтавським тампонажним управлінням 50% місць в побудованих будиночках на весь період їх експлуатації.

В подальшому, пунктом 1 протоколу погодження додаткових умов від 02.09.1993 до договору від 15.10.1988 було визначено, що Полтавське тампонажне управління передає зі свого балансу на баланс туристичної бази ім. Мокроусова (місто Севастополь) будиночки №№ 39,40,43, 44, а будиночки №№ 25-30 залишаються на балансі Полтавського тампонажного управління.

З тексту наявного в матеріалах справи договору від 15.10.1988 вбачається, що з боку Полтавського тампонажного управління він був підписаний з протоколом розбіжностей, але в матеріалах справи зазначений протокол розбіжностей відсутній.

Однак, матеріали справи підтверджують те, що зазначений договір сторонами виконувався про що свідчать, зокрема, зводні смітні розрахунки, акти виконаних робіт, протоколи, листи, тощо.

За таких обставин, касаційна інстанція не може погодитися з висновком суду апеляційної інстанції, що договір є неукладеним, а погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності визнання договору недійсним з огляду того, що сторони виконували свої зобов'язання за договором, що свідчить про відсутність намірів щодо відмови від нього або його зміни.

Крім того, касаційна інстанція підтримує висновок господарського суду Автономної Республіки Крим про те, що перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Як вже зазначалося вище, спірний договір було укладено на організацію відпочинку працівників Полтавського тампонажного управління на туристичній базі ім. Мокроусова і будиночки закріплювалися за Полтавським тампонажним управлінням лише на час їх експлуатації.

Згідно протоколу від 25.05.1995, станом на 25.05.1995, на підставі взаєморозрахунків ні одна із сторін не є боржником перед іншою у фінансових розрахунках і на оздоровчий сезон (червень-вересень) 1995р. Полтавське тампонажне управління купляло путівки на туристичній базі ім. Мокроусова за власні кошти.

За таких обставин, вимоги ВАТ "Укрнафта" в особі структурного підрозділу Полтавського тампонажного управління про визнання права власності на будиночки № № 25-30, 39, 40, 43, 44, які розташовані у с. Учкуєвка, м. Севастополь на території ТОК ім. Мокроусова, про зобов'язання Кримського ЗАТ по туризму та екскурсіях "Кримтур" не чинити перешкоди Полтавському тампонажному управлінню щодо володіння, користування, розпорядженнями будиночками № № № 25-30, 39, 40, 43, 44 та стягнення з Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Кримтур" заподіяних збитків у розмірі 2582674,00 грн. внаслідок знищення спірних будиночків безпідставні та негрунтуються на вимогах чинного законодавства.

За приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду того, що апеляційна інстанція прийшла до вірного висновку щодо відмови у задоволенні первісного та зустрічного позовів, касаційна інстанція погоджується з цим висновком з мотивів, наведених вище.

Касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційної інстанції щодо безпідставності прийняття судом першої інстанції ухвали від 19.12.2007 про припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України в частині визнання права власності на будиночки №№25-30, які розташовані в с.Учкуївка м.Севастополя на території ТОК ім.Мокроусова та зобов'язання не чинити перешкод щодо володіння, користування, розпорядження зазначеним майном з огляду того, що висновки господарського суду не ґрунтуються на доказах, наявних в матеріалах справи, та є помилковими.