Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.06.2008 року порушено провадження у справі № 21/168/08 про банкрутство приватного підприємства "Витмас" (далі -Боржник, Підприємство) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Табол" в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі -Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.10.2008 року (суддя - Р.А. Ніколаєнко) визнані конкурсні кредитори Боржника із відповідними сумами вимог та затверджений реєстр вимог кредиторів Підприємства. При цьому, конкурсні вимоги ОСОБА_2. в сумі 3 879 060 грн. 00 коп. та ОСОБА_1 в сумі 1 293 020 грн. 00 коп. відхилені. Також визначені дати наступних судових засідань.

Не погодившись з прийнятою ухвалою судом першої інстанції, ОСОБА_2. та ОСОБА_1звернулися до Запорізького апеляційного господарського суду із апеляційними скаргами, в яких просили скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.10.2008 року та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги до Боржника на суму, відповідно, 3 879 060 грн. 00 коп. та 1 293 020 грн. 00 коп..

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 04.12.2008 року (головуючий суддя -В.А. Кричмаржевський, судді: Т.В. Мойсеєнко, В.М. Хуторной) апеляційні скарги залишені без задоволення, а ухвала господарського суду Запорізької області від 10.10.2008 року -без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою судом апеляційної інстанції, ОСОБА_2. та ОСОБА_1звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 04.12.2008 року та ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.10.2008 року, а також прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги до Боржника на суму, відповідно, 3 879 060 грн. 00 коп. та 1 293 020 грн. 00 коп..

Касаційні скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 8, 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", ст. 1 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що кредиторські вимоги до Підприємства ОСОБА_2. в сумі 3 879 060 грн. 00 коп. та ОСОБА_1 в сумі 1 293 020 грн. 00 коп. носять грошовий характер, але такі вимоги складаються із заборгованості Боржника, що виникла із зобов'язань останнього виплатити вартість майна, пропорційну часткам у статутному фонді Боржника у зв'язку із виходом визначених осіб у грудні 2007 року зі складу учасників Підприємства. Також, судами було встановлено, що такі вимоги кредиторів -ОСОБА_1 та ОСОБА_2., відповідають положенням ст. 54 Закону України "Про господарські товариства".

Заявники касаційних скарг, спростовуючи підстави для відмови у задоволенні їх кредиторських вимог до Боржника, посилаються на те, що їх вимоги носять грошовий характер та підтверджені рішеннями суду загальної юрисдикції, а тому підлягають задоволенню.

Між тим, заявники касаційних скарг невірно тлумачать норми діючого законодавства, у зв'язку з чим не враховують наступне.

Виникнення вимог означених кредиторів до Боржника обумовлені виходом із складу учасників Підприємства, якому передувала участь ОСОБА_1 та ОСОБА_2. у Підприємстві у якості його учасників. Виникнення ж права вимоги на частку у статутному капіталі Боржника, відповідно до положень ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", обумовлено участю відповідної особи (засновника, учасника) у юридичній особі через наявність у складі статутного капіталу частки такої особи, яка (частка) належить особі до моменту прийняття рішення про вихід зі складу учасників відповідної юридичної особи.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону про банкрутство до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відхилення вимог кредиторів до Боржника - ОСОБА_2. та ОСОБА_1.

Щодо посилання заявників касаційних скарг на те, що при вирішенні спірних відносин підлягають застосуванню загальні норми -ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, та приписи ст. 1 Закону про банкрутство щодо загального визначення грошового зобов'язання, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що за принципами загальної теорії права при вирішенні спірних відносин, які врегульовані, як загальними нормами права, так і спеціальними, слід керуватися приписами спеціальної норми права.

Враховуючи викладені обставини та аналіз положень діючого законодавства, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно підтримав обґрунтований та законний висновок суду першої інстанції про відхилення вимог кредиторів Боржника - ОСОБА_2. в сумі 3 879 060 грн. 00 коп. та ОСОБА_1 в сумі 1 293 020 грн. 00 коп.

За таких обставин справи, доводи касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" та ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 -- 111-11, - 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 04.12.2008 р. та ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.10.2008 р. у справі № 21/168/08-16/241/08 залишити без змін.