розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_1на постанову Київського апеляційного господарського суду від 8 липня 2008 року у справі № 2-397/1 Дніпровського районного суду міста Києва за позовом ОСОБА_2, м. Київ, до ОСОБА_3, м. Київ, та ОСОБА_1, м. Київ, за участю третьої особи -Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Телеком", м. Київ, про визнання правочину недійсним,

за участю представників:

позивача -ОСОБА_4. (дов. від 03.07.2007)

відповідача 1-не з'явився

відповідача 2 -ОСОБА_5( дов. від 12.07.2006)

третьої особи -не з'явився

У вересні 2006 року позивач -ОСОБА_2пред'явив у господарському суді позов до відповідачів -ОСОБА_3. та ОСОБА_1. про визнання правочину недійсним.

Вказував, що він є учасником ТОВ "Сервіс Телеком" з часткою у статутному капіталі товариства -25 %.

01.03.2004 учасник ТОВ "Сервіс Телеком" ОСОБА_3. підписала заяву про вихід з учасників товариства та передачу належної їй частки у статутному капіталі товариства (10%) ОСОБА_1.

01.03.2004 між відповідачами у справі укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді ТОВ "Сервіс Телеком", відповідно до умов якого ОСОБА_3. (продавець) передає у власність ОСОБА_1. (покупець) свою частку у статутному фонді ТОВ "Сервіс Телеком" в розмірі 1 000 грн., що становить 10 % від статутного фонду ТОВ, а покупець приймає та оплачує її.

Посилаючись на порушення його корпоративних прав, а саме: переважного права на купівлю частки учасника пропорційно до розміру своєї частки, -позивач просив визнати недійсним правочин про відчуження частки у статутному фонді ТОВ "Сервіс Телеком", укладений між ОСОБА_3. та ОСОБА_1.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 4 липня 2007 року (суддя Кулікова С.В.), яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 8 липня 2008 року ((колегія суддів у складі: Кондес Л.О. - головуючий, Куровський С.В., Михальська Ю.Б.) позов задоволено.

Постановлено визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ "Сервіс Телеком" від 01.03.2004, укладений між ОСОБА_3. та ОСОБА_1. та повернути сторони у попередній стан.

Судові рішення мотивованы посиланнями на ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України та порушення відповідачами встановленого законом порядку відчуження частки учасника у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю.

У касаційній скарзі відповідач -ОСОБА_1., посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 147 ЦК України, просив рішення та постанову скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова зазначеним вимогам не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.03.2004 учасник ТОВ "Сервіс Телеком" ОСОБА_3. підписала заяву про вихід з учасників товариства та передачу належної їй частки у статутному капіталі товариства (10%) ОСОБА_1.

01.03.2004 між ОСОБА_3. (продавець) та ОСОБА_1. (покупець) укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді ТОВ "Сервіс Телеком", відповідно до умов якого продавець передав у власність покупця свою частку у статутному фонді ТОВ "Сервіс Телеком" в розмірі 1 000 грн., що становить 10 % від статутного фонду ТОВ, а покупець прийняв та оплатив її.

Відповідно до ст. 9 Установчого договору ТОВ "Сервіс Телеком" учасник товариства може з дозволу решти учасників продати свою долю (частину долі) одному або декільком учасникам. За домовленістю учасників доля може бути продана учасником третій особі. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі долі (частини долі) учасника пропорційно їх частки у статутному фонді або в іншому розмірі, як домовились учасники.

Вказані положення установчого договору узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини сторін.

Статтею 53 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинної на момент укладення спірного правочину) встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.

Згідно ч.1,2 ст. 147 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Неправильно застосувавши вказані норми матеріального права, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про порушення права позивача на переважну купівлю части у статутному фонді товариства та визнання спірного правочину недійсним.

За змістом наведених положень законодавства, учасники товариства користуються переважним правом купівлі не один перед одним, а лише у випадку відчуження частки учасника третім особам.

Частина 2 статті 147 ЦК України, на яку посилались господарські суди, як на підставу задоволення позову, регулює порядок продажу частки учасника третім особам і метою її законодавчого встановлення є дотримання переважного права учасників товариства на купівлю частки у разі її продажу третім особам.

Тому, суди помилково вважали, що відповідачі порушили порядок пропонування частки іншим учасникам товариства, оскільки він не застосовується у разі відчуження частки одному або кільком учасникам товариства.

Крім того, судам слід мати увазі, що Пленум Верховного Суду України у п.31 постанови від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) з метою забезпечення правильного та однакового застосування корпоративного законодавства роз'яснив господарським судам, що продаж учасником частки з порушенням переважного права купівлі інших учасників не зумовлює недійсність такого правочину. У цьому разі будь-який учасник товариства має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця за аналогією з нормою частини четвертої статті 362 ЦК.

Згідно ст.9 установчого договору та ст.53 ЗУ "Про господарські товариства (в редакції чинній на момент укладення договору) відповідач -ОСОБА_3. мав право відчужити свою частку у статутному фонді ОСОБА_1 (учаснику ТОВ) лише за згодою решти учасників товариства.

Висновок господарських судів про неотримання відповідачем 1 згоди решти учасників на продаж його часки відповідачу 2 не ґрунтується на повно, всебічно та об'єктивно досліджених обставинах справи і має характер припущення, що суперечить ст. 43 ГПК України.

Так, суди попередніх інстанцій не надали належної юридичної оцінки наявним в матеріалах справи протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Сервіс Телеком" №14 від 07.04.2004, новій редакції статуту ТОВ "Сервіс Телеком" від 21.01.2004, яка підписана позивачем та спірному договору, який також без будь-яких застережень підписаний позивачем.

За таких обставин та враховуючи межі перегляду справи касаційною інстанцією, що передбачені ст. - 111-7 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і залежно від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне та обгрунтоване рішення.