Відповідно до розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 17.02.2009 № 02(02-10)66, розгляд справи № 5020-4/140 господарського суду м. Севастополя здійснюється у складі колегії суддів: Губенко Н.М. -головуючий суддя, судді Барицька Т.Л., Шевчук С.Р.

У травні 2008 року фізична особа -підприємець ОСОБА_1(далі -позивач) звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморверф" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 139 354,19 грн., у тому числі: 112 669,00 грн. суми основного боргу, 18 770,66 грн. інфляційних, 2 281,08 грн. відсотків річних, 5 633,45 грн. пені.

Заявою від 16.09.2008 позивач збільшив позовні вимоги в частині розміру інфляційного відшкодування та відсотків річних та просив суд стягнути з відповідача 152 052,17 грн., з яких: 112 669,00 грн. основного боргу, 30 240,36 грн. інфляційних, 3 509,36 грн. відсотків річних, 5 633,45 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за укладеним між сторонами договором на виконання робіт по виборці зауважень представників DNV та підготовці, здачі під фарбування конструкцій цистерн траулера по технології відповідача № 01/07-2007 від 01.07.2007.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 16.09.2008 у справі № 5020-4/140 (суддя Остапова К.А.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 152 052,17 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.11.2008 у справі № 5020-4/140 (колегія суддів у складі: Голик В.С. -головуючий суддя, судді Борисова Ю.В., Черткова І.В.) апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення господарського суду м. Севастополя від 16.09.2008 -без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі № 5020-4/140 судові рішення, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильну оцінку судами попередніх судових інстанцій обставин справи, внаслідок чого судові рішення прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 526, ч. 1 ст. 530, 837, 852, 855, 858 ЦК України, ст. 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 56, 57 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у касаційній скарзі, та просить оскаржувані рішення залишити без змін, а вимоги касаційної скарги -без задоволення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пославшись на загальні норми чинного законодавства про виконання зобов'язань -ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, та, встановивши, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, у зв'язку із чим до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню положення глави 61 ЦК України (435-15) (Підряд), суди встановили наступні обставини справи та прийшли до таких висновків.

01.07.2007 між позивачем, за договором виконавець, та відповідачем, за договором замовник, був укладений договір № 01/07-2007 на виконання робіт по виборці зауважень представників DNV та підготовці, здачі під фарбування конструкцій цистерн № № 2.1, 2.2, 2.3, 1.2 траулера пр. 3602-Н по технології відповідача.

Відповідно до пункту 5.1 договору замовник взяв на себе зобов'язання оплатити роботи в розмірі договірної ціни після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Пунктами 6.1, 6.2 договору № 01/07-2007 сторонами обумовлено, що приймання виконаних робіт здійснюється представником відділу технічного контролю замовника (відповідача) сумісно з представником DNV у присутності відділу технічного контролю виконавця (позивача); остаточну здачу-приймання робіт сторони оформлюють актом здачі-приймання робіт після 100% виконання робіт та їх приймання представником DNV.

Строк дії договору встановлений від моменту підписання його сторонами до моменту повного виконання сторонами своїх обов'язків та проведення розрахунків.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань за договором № 01/07-2007 від 01.07.2007 в частині здійснення розрахунків за виконану позивачем роботу у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 112 669,00 грн., оскільки сторони 03.08.2007 підписали акт здачі-приймання виконаних робіт за договором № 01/07-2007 від 01.07.2007 без заперечень, зауважень, що підтверджує належне виконання позивачем прийнятих на себе обов'язків, та відповідно до якого, заборгованість відповідача перед позивачем складає 112 669,00 грн.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 852 ЦК України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Статтею 857 ЦК України встановлено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Відповідно до ст. 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій та вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, акт здачі-приймання робіт від 03.08.2007 за договором № 01/07-2007 від 01.07.2007 був підписаний сторонами без заперечень, що відповідає умовам договору підряду та підтверджує належне виконання позивачем підрядних робіт.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що акт № 17 здачі-приймання виконаних робіт від 03.08.2007 не може бути підставою для здійснення розрахунків між сторонами, оскільки він не підписаний представниками DNV, є безпідставними з огляду на те, що згідно з досліджених судами попередніх судових інстанцій умов договору № 01/07-2007 від 01.07.2007 (пункти 6.1, 6.2) саме замовник повинен був забезпечити явку і здійснити приймання виконаних робіт спільно з представником DNV. Недотримання замовником (відповідачем) даної умови договору не може мати наслідком визнання юридично-неспроможними його дій з підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися із доводами скаржника стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень ст. 530 Цивільного кодексу України, тому як: згідно із пунктом 5.1 договору замовник взяв на себе зобов'язання оплатити роботи в розмірі договірної ціни після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт; відповідно до пункту 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; акт здачі-приймання виконаних робіт підписаний сторонами 03.08.2007; при цьому в тексті акту сторони зазначили, що даний акт є підставою для взаєморозрахунків; отже, оплату виконаних робіт відповідач повинен був здійснити 04.08.2007.

Разом з тим доводи відповідача щодо неналежної оцінки місцевим господарським судом наявних у матеріалах справи доказів не можуть бути підставами для задоволення вимог касаційної скарги, оскільки відповідно до статті - 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, усі доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

Посилання скаржника на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права - в порушення вимог ст. 56 ГПК України позивач не надіслав відповідачу заяву про збільшення позовних вимог, не може бути підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень, оскільки остання не міститься серед переліку підстав, наведених у ч. 2 ст. - 111-10 ГПК України, наявність яких є в будь-якому випадку підставою для скасування судового рішення.

Таким чином, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморверф" залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Севастополя від 16.09.2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.11.2008 у справі № 5020-4/140 -без змін.