розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційне подання Заступника прокурора Рівненської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08 жовтня 2008 року у справі № 5/45 Господарського суду Рівненської області за позовом Приватної фірми "Мастранс", м. Луцьк, до: 1) Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області, м. Рівне; 2) Державного казначейства України в Рівненській області, м. Рівне, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Компанія "Ліонекс інтернаціонал транспорт", м. Рівне, про стягнення 80 775,81 грн.

за участю представників сторін:

прокуратури -Сахно Н.В.;

позивача -ОСОБА_1. (директор);

відповідача 1 -Олешкевич С.В. (дов. № 105 від 09.01.09);

відповідача 2 -не з'явився;

третьої особи -не з'явився,

У квітні 2008 року позивач -ПФ "Мастранс" -пред'явив у господарському суді позов до відповідачів -1) Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області та до 2) Державного казначейства України в Рівненській області про стягнення 80 775,81 грн.

Вказував, що 05.10.01 проти нього, як директора ПФ "Мастранс", було порушено кримінальну справу та накладено арешт на вантажний автомобіль-сідловий тягач "Сканія Р-113 НК" державний НОМЕР_1та напівпричіп "КРОНЕ-SDP-24" державнийНОМЕР_2, які відповідачем-1 було передано на зберігання Компанії "Ліонекс інтернаціонал транспорт".

Зазначав, що 17.12.01 скасовано постанову про накладення арешту та зобов'язано слідчого повернути йому транспортний засіб.

Посилаючись на ту обставину, що 25.12.01 належний йому транспортний засіб вивезено зі стоянки Компанії "Ліонекс інтернаціонал транспорт" та місцезнаходження його не встановлено, позивач просив стягнути з відповідача-1 80 775,81 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10 липня 2008 року (суддя Войтюк В.Р.) в позові відмовлено.

Рішення мотивоване посиланнями на пропуск позивачем встановленого ст. 71 ЦК УРСР (ст. 257 ЦК України) трирічного строку позовної давності.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08 жовтня 2008 року (колегія суддів у складі: Новосад Д. -головуючого, Михалюк О., Мельник Г.) рішення скасовано, постановлено нове рішення про задоволення позову.

Постановлено стягнути з Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області на користь ПФ "Мастранс" 80 775,81 грн.

Постанова мотивована посиланнями на ту обставину, що строк позовної давності переривався розглядом цивільних справ № 2-1664/05 за заявою ОСОБА_1 до УМВС України в Рівненській області, Державного казначейства України в Рівненській області, Компанії "Ліонекс інтернаціонал транспорт" про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої незаконними діями органів попереднього слідства та № 2-791/2007 за позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Рівненській області, Управління державного казначейства України в Рівненській області, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів попереднього слідства, а також документальною доведеністю підстав для стягнення заявленої суми.

У касаційному поданні Заступник прокурора Рівненської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі рішення та постанову та постановити нове рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційне подання задовольнити частково, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідають.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 05.10.01 слідчим Рівненського МВ УМВС України Якубцем М.К. проти директора ПФ "Мастранс" ОСОБА_1 порушено кримінальну справу № 1-1542-01 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 192 КК України.

12.11.01 вказаним слідчим було винесено постанову про накладення арешту на вантажний автомобіль - сідловий тягач "Сканія Р-113 НК" та напівпричіп "КРОНЕ-SDP-24", на підставі якої 25.11.01 вказаний автомобіль та напівпричіп затримано та передано на зберігання Компанії "Ліонекс інтернаціонал транспорт".

17.12.01 першим заступником прокурора м. Рівне скасовано постанову слідчого Рівненського МВ УМВС України від 12.11.01 та зобов'язано останнього повернути вилучені автомобіль та напівпричіп ОСОБА_1

25.12.01 вилучений транспортний засіб та напівпричіп було вивезено зі стоянки Компанії "Ліонекс інтернаціонал транспорт" та на момент звернення позивача з позовом його перебування не встановлено. По факту незаконного заволодіння зазначеним майном 29.01.02 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

29.12.04 кримінальну справу № 1-1542-01 проти ОСОБА_1 закрито у зв'язку з відсутністю складу злочину.

Місцевим судом встановлено, що позивач дізнався про порушення свого права власності на транспортний засіб та напівпричіп 25.11.01, а за захистом свого порушеного права звернувся до господарського суду 11.04.08.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , який набрав чинності 01.01.04, правила ЦК України (435-15) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки строк пред'явлення позову на момент набрання чинності новим ЦК України (435-15) не сплив, до спірних правовідносин застосовуються правила про позовну давність, встановлені ЦК України (435-15) .

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій" встановлено, що суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та законами прав і законних інтересів юридичних осіб.

Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України (254к/96-ВР) та законами.

Відповідно до ст. 6 цього ж Закону, усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 (v015p710-02) визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Суб'єкти правовідносин, у тому числі, юридичні особи, у разі виникнення спору, можуть звертатися до суду за його вирішенням.

Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) . Держава має право забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

В порушення вище викладеного, відмовляючи в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, місцевий суд не встановив дійсні обставини справи та фактично позбавив ПФ "Мастранс" гарантованого Конституцією України (254к/96-ВР) та іншими нормативно-правовими актами права на захист свого порушеного права у суді.

Відповідно до ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1., як власник ПФ "Мастранс", якому належить на праві власності майно фірми (п. 3.3 статуту ПФ "Мастранс") звертався до Луцького міськрайонного суду Волинської області з заявами про відшкодування матеріальної шкоди у 2003 році та 2005 році, проте, ухвалами від 01.08.03 у справі № 2-3476/03 та від 08.07.05 у справі № 2-1664/05 Луцького міськрайонного суду Волинської області у задоволенні заяв відмовлено.

При цьому, ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 09.11.05 ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.07.05 у справі № 2-1664/05 скасовано у зв'язку з порушенням норм процесуального права, а справа направлена на новий розгляд.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Всупереч зазначених вимог, суд першої інстанції не дав оцінки наявним в матеріалах справи ухвалам у цивільних справах за заявами ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди та не з'ясував чи переривався вказаними заявами строк позовної давності, а суд апеляційної інстанції не з'ясував результат розгляду цивільної справи № 2-1664/05, що призвело до постановлення незаконного рішення та постанови.

Проте, факти, встановлені судовим рішенням у зазначеній цивільній справі можуть мати значення для правильного вирішення даного господарського спору.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, на підставі ст. 35 ГПК України, посилався на те, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.11.07 у справі № 2-791-2007 за позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Рівненській області, Управління державного казначейства України в Рівненській області, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів попереднього слідства, встановлено факт вилучення у позивача вантажного автомобіля-сідлового тягача "Сканія Р-113 НК" державний НОМЕР_1та напівпричіпа "КРОНЕ-SDP-24" державнийНОМЕР_2, які відповідачем-1 було передано на зберігання Компанії "Ліонекс інтернаціонал транспорт", а також факт зникнення вказаного майна зі стоянки Компанії.

Проте, вказаним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області зазначені факти не встановлювались, що свідчить про не повне з'ясування судом апеляційної інстанції всіх обставин справи в їх сукупності.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити з якого моменту почався перебіг строку позовної давності та чи пропущений він позивачем, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9 - - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

1. Касаційне подання Заступника прокурора Рівненської області задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08 жовтня 2008 року та рішення Господарського суду Рівненської області від 10 липня 2008 року у справі № 5/45 скасувати.