Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.12.2007 у справі №17/923/07 позов Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1(надалі позивач) до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (надалі відповідач) про визнання угоди дійсною задоволений повністю; за рішенням визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 27.11.2007, предметом якого є двокімнатна квартираАДРЕСА_1і, укладений між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2; визнано право власності за Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1на квартиру АДРЕСА_1

До Вищого господарського суду України з касаційним поданням на вказане судове рішення звернувся Перший заступник прокурора Миколаївської області в порядку ст. 107 ГПК України, в якому просить рішення від 14.12.2007, ухвалене у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Відзиви від сторін у справі на касаційне подання не надходили, що не є в розумінні ст. - 111-2 ГПК України перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в порядку касації оскаржуване рішення.

Сторони у справі належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (v0075600-02) .

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оспорюваного судового акту, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій України" усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем і в статті 12 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Стаття 29 ГПК України передбачає, що прокурор може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Відповідно до ст. - 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізовувати процесуальні повноваження.

Згідно зі ст. 107 ГПК України особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків, мають право подати касаційну скаргу на ці судові рішення.

Перший заступник прокурора Миколаївської області подав до Вищого господарського суду України касаційне подання на рішення господарського суду Миколаївської області від 14.12.2007 у справі №17/923/07 в порядку, зокрема, ст. 107 ГПК України в інтересах громадянки ОСОБА_3.

Касаційне подання в частині обґрунтування вступу у справу прокуратури на стороні громадянки ОСОБА_3. обґрунтовується наступними доводами: підставою для представництва інтересів громадянки ОСОБА_3. є те, що вказана громадянка є психічно хворою, не має можливості самостійно захищати свої інтереси в суді та відноситься до категорії соціально незахищених людей, які потребують захисту з боку держави.

В обґрунтування порушення оскаржуваним рішенням господарського суду прав громадянки ОСОБА_3. Перший заступник прокурора Миколаївської області зазначає, що: при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було визнано дійсним договір купівлі-продажу, укладений між позивачем та відповідачем, який не був нотаріально посвідчений, проте, суд, прийшовши до висновку, що відбулося повне виконання сторонами за вказаним договором своїх обов'язків за цим договором, на підставі ст. 220 ЦК України задовольнив позовні вимоги щодо визнання вказаної угоди дійсною та визнав право власності на спірне майно (двокімнатну квартиру) за Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1. При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції послався на договір купівлі-продажу від 20.11.2007, згідно з яким ФОП ОСОБА_2. (відповідач) придбав спірне майно (двокімнатну квартиру) у громадянки ОСОБА_3.; проте, суд першої інстанції залишив поза увагою, що вказаний договір є нікчемним, оскільки він не посвідчувався нотаріально як це передбачено законодавством та не визнавався у судовому порядку дійсним, а лише підписаний ФОП ОСОБА_2. та ОСОБА_3. 13.01.2008 слідчим відділом Миколаївського управління УМВС України в Миколаївській області порушено кримінальну справу за фактом заволодіння шахрайським шляхом квартири, належної ОСОБА_3., в ході якої було встановлено, що ОСОБА_3. з 30.09.2007 по теперішній час знаходиться в Новосвітлівському психоневрологічному інтернаті, з інтернату вона не відлучалася, до неї ніхто не приходив та жодних документів на відчуження квартири вона не підписувала, що свідчить про те, що вона не підписувала будь-яких договорів купівлі-продажу на спірне майно (двокімнатну квартиру) в тому числі і з ФОП ОСОБА_2. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення, в основу якого покладено нікчемний договір від 20.11.2007, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а також не залучив до участі у справі ОСОБА_3., права та інтереси якої безпосередньо зачіпаються оскаржуваним рішенням.

Відповідно до ст. - 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням; касаційна інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Стаття - 111-7 ГПК України встановлює межі перегляду справи в касаційній інстанції, згідно з якою переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, наведені норми, які регулюють порядок та повноваження господарського суду касаційної інстанції не наділяють останнього повноваженнями стосовно дослідження та оцінки правомірності доводів особи, яка не приймала участі в розгляді справи щодо наявності у неї матеріального права, яке підлягає захисту, оскільки така оцінка пов'язана з необхідністю встановлення та перевірки фактичних обставин, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, але якими скаржник обґрунтовує підставність власних вимог.

Відповідно до вимог статті - 111-10 Господарського процесуального кодексу України прийняття рішення, що стосується прав і обов'язків осіб, яких не було залучено до участі в справі, є підставою для скасування судового рішення і передачі справи на новий розгляд, при якому суду належить залучити до участі у справі осіб, права і обов'язки яких стосуються предмету спору, достовірно встановити істинні права та обов'язки осіб щодо предмету спору, дослідити та встановити факт наявності у Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 права на відчуження Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1спірної квартири, вжити заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи та ухвалення відповідного рішення.