державної акціонерної компанії "Хліб України" Стегній Л.М., товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні програми" Дріги О.С., Сніжка О.Ю.,

Рішенням господарського суду міста Києва від 27 травня 2008 року (суддя Власов Ю.Л.) відмовлено у задоволенні позову державної акціонерної компанії "Хліб України" (далі –ДАК "Хліб України") до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні програми" (далі –ТОВ "Інвестиційні програми") про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 20 серпня 2007 року № 10742.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 9 вересня 2008 року у справі № 38/69 (колегія суддів у складі: Дикунської С.Я. - головуючого, Сотнікова С.В., Дзюбка П.О.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

В касаційній скарзі ДАК "Хліб України" просить прийняті у справі судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити .

При цьому заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст. 514 Цивільного України (далі – ЦК України (435-15) ), ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі – Закон № 2343-XII (2343-12) ), ст. 8 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі – Закон № 2181-III (2181-14) ).

Згідно розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України від 16 лютого 2009 року розгляд касаційної скарги здійснено колегією суддів у складі: головуючий суддя –Панова І.Ю., судді – Заріцька А.О., Продаєвич Л.В.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Обґрунтовуючи позов ДАК "Хліб України" вказала, що 2 жовтня 2006 року по відношенню дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" –"Кролевецький комбінат хлібопродуктів" (далі –ДП "Кролевецький КХП") порушено провадження у справі 7/166-06 про банкрутство, кредиторські вимоги ДАК "Хліб України" були визнані і включені до реєстру кредиторських вимог, а ТОВ "Інвестиційні програми" процедури набрання статусу кредитора не дотримано, оскільки його вимоги до боржника виникли після строку, встановленого для виявлення кредиторів.

Вказані обставини щодо порушення провадження у справі і затвердження реєстру у справі 7/166-06 стверджені матеріалами справи.

Вирішуючи спір суди встановили, що за договором від 20 серпня 2007 року ДАК "Хліб України" відступає ТОВ "Інвестиційні програми" право вимоги до ДП "Кролевецький КХП" за договорами укладеними між ДАК "Хліб України" та його дочірнім підприємством на загальну суму у розмірі 5 272 798, 64 грн.

Пунктом 2 оспорюваного договору визначено, що товариство має провести з позивачем розрахунки шляхом сплати протягом року з моменту підписання договору 20% від суми боргу –1 054 559, 73 грн. грошовими коштами, перерахувавши їх на поточний рахунок позивача; 80% від суми боргу у сумі 4 218 238, 91 грн. –протягом 30 днів з моменту підписання договору шляхом передання у власність ДАК "Хліб України" векселів, емітованих АТЗТ "Промкомбінат" вчинивши на них індосамент "платити проти наказу ДАК "Хліб України", при цьому із збереженням на векселях безперервного ряду індосаментів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд встановив, що договір з боку позивача підписано головою правління Бондаренком В.В., а тому зробив висновок, що позивач вільно, за власним волевиявленням уклав з відповідачем спірний договір.

Чинне законодавство не вимагає згоди боржника на уступку кредитором вимоги іншій особі.

Судом також встановлено, що на підставі ч. 9 п. 81 Статуту позивача голова правління приймає рішення про вчинення правочину у разі, коли ринкова вартість майна або послуг становить до 5% вартості активів за даними останньої річної звітності компанії, проте даних про останню річну звітність матеріали справи не містять. При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано послався на положення ст. 92 ЦК України про те, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала, чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Суди вірно зазначили у своїх рішеннях, що позивач не довів того, що відповідач знав чи не міг не знати про будь-які статутні обмеження голови правління ДАК "Хліб України".

В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що на момент укладення спірного договору існувала заборона на відчуження належного йому майна, оскільки майно перебувало в податковій заставі і було описане актом опису активів від 13 жовтня 2006 року № 62/24-630 (далі –Акт).

На підставі зазначеного позивач вважає, що укладення договору відступлення права вимоги мало бути погоджено з податковим органом.

Згідно із приписами п.п. "б" п. 8.6.1 ст. 8 Закону № 2181-III платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, зокрема, щодо відступлення вимоги та переведення боргу.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відхиляючи довід позивача щодо відсутності порушення в результаті укладення спірної угоди приписів норм Закону № 2181-III (2181-14) і оцінивши Акт опису майна господарський суд міста Києва вказав, що до активів, на які поширюється заборона, віднесено рухоме майно позивача, а на відступлене за спірним договором право вимоги до дочірньої компанії податкова застава не поширюється (а.с. 49).

З аналізу п. 8.6 ст. 8 Закону № 2181-III "узгодження операцій з заставними активами", а саме: підпункту "б" п. 8.6.1 вбачається, що погодження податкового органу необхідне у разі здійснення операцій стосовно відступлення права вимоги саме щодо активів, які перебувають у заставі.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оспорюваним договором відповідачу було відступлено право вимоги за договорами позивача з третьою особою, а не обумовлювалась передача товариству майна ДАК "Хліб України".

Тому суди правомірно вважали не достатньо обґрунтованим посилання заявника касаційної скарги на неврахування факту дії податкової застави та порушення п. 8.6.1 ст. 8 Закону № 2181-III.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Позивач, вважаючи своє право порушеним, зобов'язаний довести наявніть підстав, з якими закон пов'язує недійсність правочину.

Посилання судів попередніх інстанцій на недоведеність позовних вимог доводами касаційної скарги не спростовані.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 20 вересня 2007 року у справі № 7/166-06 про банкрутство ДП ДАК "Хліб України" "Кролевецький КХП" замінено первісного кредитора у справі на суму кредиторських вимог 5 272 798, 64 грн. на ТОВ "Інвестиційні програми"; визнано грошові вимоги від суми боргу –до боржника в розмірі 5 272 798, 64 грн.; включено ТОВ "Інвестиційні програми" до реєстру кредиторських вимог з вимогами у розмірі 5 272 798, 64 грн.

Судами встановлено, що вказану ухвалу у встановленому законом порядку не скасовано, тому на час вирішення спору вона набрала законної сили та є обов'язковою для виконання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правильно відхилили доводи позивача про порушення відповідачем ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки вказаною ухвалою ТОВ "Інвестиційні програми", визнано кредитором ДП ДАК "Хліб України" "Кролевецький КХП" у справі про банкрутство, а предметом даного спору є визнання недійсним договору відступлення права вимоги, яким лише підтверджуються вказані зобов'язання.

Інших доводів в обґрунтування вимог касаційної скарги заявником не наведено.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про те, що відступлення позивачем відповідачу вимоги до ДП "Кролевецький КХП" не суперечить, ст.ст. 512, 514 ЦК України, якими врегульовуються спірні

правовідносини, і не порушує прав позивача, а тому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані судові акти прийняті у відповідності з вимогами закону та матеріалами справи і підстав для їх скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу державної акціонерної компанії "Хліб України" залишити без задоволення

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 вересня 2008 року та рішення господарського суду міста Києва від 27 травня 2008 року у справі № 38/69 залишити без змін.