касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі в Донецькій області, м. Маріуполь Донецької області (далі –відділення виконавчої дирекції Фонду)

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2008

зі справи № 24/118пн

за позовом Управління

до відділення виконавчої дирекції Фонду

про звільнення нежитлового приміщення,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Маріупольська міська рада, м. Маріуполь Донецької області (далі –Міська рада).

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –Ракульцевої С.О.,

відповідача –не з’яв.,

третьої особи –не з’яв.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий господарський суд України

Позов було подано про зобов’язання відділення виконавчої дирекції Фонду звільнити займане приміщення у зв’язку з закінченням строку, на який було укладено договір оренди від 01.03.2007 № 4795-Ж (далі –Договір) нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Маріуполь, вул. Зелинського, 27 "а", загальною площею 130, 48 кв. м (далі –Приміщення).

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.08.2008 (суддя Ломовцева Н.В), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2008 (колегія суддів у складі: Мирошниченко С.В. – головуючий, судді Шевкова Т.А. і Скакун О.А.), у задоволенні позовних вимог відмовлено. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції виходили з того, що в зв’язку з продовженням дії Договору до 01.03.2009 підстави для задоволення позову відсутні. Крім того, апеляційний господарський суд стягнув з відділення виконавчої дирекції Фонду на користь державного бюджету України штраф у сумі 170 грн. на підставі пункту 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Управління просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов про звільнення займаного відділенням виконавчої дирекції Фонду Приміщення у зв’язку з закінченням строку, на який було укладено Договір, та про "зобов’язання здати вказане приміщення за актом прийому-передачі", стягнувши з відповідача судові витрати. Скаргу з посиланням на приписи статей 203, 205, 387, 526, 764, 785 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), статті 284 Господарського кодексу України, статей 17, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" мотивовано прийняттям оскаржуваної постанови апеляційної інстанції з порушенням норм матеріального права.

Відділення виконавчої дирекції Фонду у касаційній скарзі до Вищого господарського суду України просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції в частині накладення на назване відділення штрафу в сумі 170 грн. "та припинити провадження".

Відзиви на касаційні скарги не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень, прийнятих по суті даної справи, та передачі останньої на новий розгляд до господарського суду першої інстанції з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- Управлінням (орендодавцем) і відділенням виконавчої дирекції Фонду (орендарем) укладено Договір оренди Приміщення;

- відповідно до умов Договору:

орендна плата визначається на підставі рішення Міської ради. За перший місяць плата вноситься в розмірі 106, 08 грн. з розрахунку 0, 81 грн. за 1 кв. м; згідно з рішенням Міської ради від 27.01.2007 встановлено пільгову орендну плату, яка перераховується на рахунок отримувача не пізніше 20 числа поточного місяця, з урахуванням індексу інфляції (пункти 4.1, 4.2);

плата проводиться щомісячно, на підставі рахунка на оплату, виданого з 11 по 29 число кожного місяця (пункт 4.3);

Договір вступає в силу з 01.03.2007 і діє по 01.03.2008 (пункт 7.1);

у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення його строку протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий "термін" і на тих самих умовах, які були ним передбачені (пункт 7.5);

- Управління листом від 21.03.2008 № 07-4/317 повідомило відділення виконавчої дирекції Фонду про закінчення строку Договору і про те, що Договір продовжено не буде; цього листа названим відділенням отримано;

- водночас у березні 2008 року Управління направило відділенню виконавчої дирекції Фонду рахунок на оплату й вимагало сплати орендної плати саме за березень 2008 року; відділенням виконавчої дирекції Фонду цей рахунок було оплачено, і орендна плата названому відділенню не поверталася;

- відділення виконавчої дирекції Фонду продовжувало вносити орендну плату, що підтверджується платіжним дорученням від 30.07.2008 № 348, призначенням платежу в якому визначено плату за оренду приміщень за Договором за квітень-травень 2008 року;

- в згаданому рахунку від 18.03.2008 зазначено, що його пред’явлено саме на оплату "орендної плати приміщень", а також вказано конкретний період та розрахунок оплати з урахуванням індексу інфляції, як це передбачено пунктом 4.2 Договору;

- згідно з Положенням про Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі в Донецькій області, затвердженим 30.07.2007, це відділення є неприбутковою установою, що створена органами державної влади, утримується за рахунок коштів відповідного бюджету і здійснює на території м. Маріуполя Донецької області державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання і реалізацію державної політики у сфері страхування від нещасного випадку.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено, що він ухвалою від 20.10.2008 з даної справи зобов’язав сторони подати суду рахунок від 17.07.2008 № 351/1; відділенням виконавчої дирекції Фонду цю вимогу виконано не було, а представник названого відділення в судовому засіданні пояснила, що цей рахунок "підшитий у товсту папку", яку не було можливості привезти. Наведену причину неподання документа суд розцінив як неповажну та застосував до відділення виконавчої дирекції Фонду штраф у зазначеній сумі.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для зобов’язання відповідача звільнити займане ним Приміщення, що орендувалося ним за Договором.

Згідно з частиною першою статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до частини першої статті 785 названого Кодексу у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" також передбачено, що у разі, зокрема, закінчення строку дії договору оренди орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно зі статтею 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У прийнятті рішень по суті даної справи суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний господарський суд, виходив з того, що позивач (Управління) "вчинив конклюдентні дії, направлені на продовження строку" Договору. Відповідного висновку названі судові інстанції дійшли з огляду на виставлення Управлінням відділенню виконавчої дирекції Фонду рахунка на оплату від 18.03.2008 за березень 2008 року та на здійснення сплати орендної плати названим відділенням Управлінню за платіжним дорученням від 30.07.2008 № 348 за квітень-травень 2008 року. Однак при цьому попередні судові інстанції не перевірили належними засобами доказування, коли саме фактично здійснено оплату за зазначеним платіжним дорученням, що було необхідно з урахуванням доводів Управління про те, що таку оплату здійснено вже після прийняття рішення місцевого господарського суду від 07.08.2008. Не надали вони й відповідної оцінки доводам Управління про те, що згаданий рахунок від 18.03.2008 виставлявся ним не у зв’язку з існуванням договірних відносин між сторонами, а за фактичне користування відділенням виконавчої дирекції Фонду Приміщенням після закінчення дії Договору з 01.03.2008.

В оскаржуваних судових рішеннях згадується про один лист Управління щодо закінчення строку дії Договору, а саме –від 21.03.2008 № 07-4/317. Однак Управлінням зазначалося ще й про інший його лист з цього приводу –від 14.02.2008 № 07-4/165. Пов’язаних з цим фактичних обставин попередні судові інстанції також не з’ясували. При цьому ними не враховано, що, хоча частиною другою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" й установлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку, заінтересована сторона може подати таку заяву також і до закінчення строку дії договору оренди; відповідну правову позицію викладено в абзаці другому пункту 12 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 № 02-5/237 (v_237800-00) "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Не з’ясувавши вичерпно усіх обставин, що входять до предмету доказування в даній справі, не здійснивши належним чином оцінки усіх доводів сторін, пов’язаних із з’ясуванням таких обставин, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відтак у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про правильність застосування ними й норм матеріального права, в тому числі ЦК України (435-15) і Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З приводу касаційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду в даній справі Вищий господарський суд України вважає за необхідне відзначити також таке.

Згідно з пунктом 5 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Дійсно, наявною у матеріалах справи (а. с. 103) ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.10.2008 позивача і відповідача було, зокрема, зобов’язано "представити суду рахунок № 351/1 від 17.07.2008р." Водночас у цій ухвалі не зазначалося, що сторони, в тому числі відповідач, зобов’язані надати суду саме оригінал згаданого документа; копія ж його у суду була, про що свідчить, зокрема, формуляр (протокол) судового засідання апеляційного господарського суду від 19.11.2008 з цієї справи (а. с. 112, 113). До того ж цей рахунок не зазначається ні місцевим, ані апеляційним господарським судом у числі доказів зі справи, тобто з судових рішень не вбачається, яке взагалі відношення він мав до даної справи і з якою метою витребовувався судом.

За таких обставин апеляційний господарський суд не мав підстав для застосування до відділення виконавчої дирекції Фонду штрафу, передбаченого пунктом 5 статті 83 ГПК України, і припустився неправильного застосування даної норми процесуального права. Разом з тим скаржником –відділенням виконавчої дирекції Фонду – не наведено і з матеріалів справи не вбачається визначених законом, а саме частиною першою статті 80 ГПК України, підстав для припинення провадження у справі у відповідній частині.

У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, зокрема, зазначені в цій постанові, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, встановити дійсні права і обов’язки останніх і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального і процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 111-7 –111-12 (1798-12|111-12) ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційні скарги Управління міського майна Маріупольської міської ради та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі в Донецькій області задовольнити частково.