Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України А.Й.Осетинського від 16.02.2009 року у зв’язку з виходом судді Муравйова О.В. з відпустки, для розгляду касаційної скарги у справі № 16/298-08 господарського суду Сумської області, утворено колегію суддів у складі: головуючий – Муравйов О.В., судді: Полянський А.Г., Фролова Г.М.

У травні 2008 року Міністерство оборони України звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до Казенного підприємства Шосткинський казенний завод "Зірка" про стягнення з відповідача на користь Міністерства оборони України штрафу в розмірі 194955,67 грн. за невиконання умов договору № 256/Т/15-07 від 27.12.2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності з умовами договору № 256/Т/15-07 від 27.12.2007 року, укладеного між Міністерством оборони України та Казенним підприємством Шосткинський казенний завод "Зірка", відповідач мав виконати роботи по комплексній утилізації боєприпасів у терміни вказані в Календарному плані, та у кількості відповідно Специфікації. Оскільки, має місце часткове виконання робіт, позивач просить застосувати до відповідача штрафні санкції на підставі пункту 5.3 договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) .

Рішенням господарського суду Сумської області від 07.07.2008 року (суддя Моїсеєнко В.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2008 року (судді: Істоміна О.А. –головуючий, Білоусова Я.О., Пуль О.А.) у справі № 16/298-08 господарського суду Сумської області в задоволенні позовних вимог Міністерства оборони України щодо стягнення з Казенного підприємства Шосткинський казенний завод "Зірка" 194955,67 грн. штрафу –відмовлено.

Мотивуючи судові рішення господарські суди з посиланням на умови договору зазначають про те, що вимоги позивача про стягнення штрафу на підставі пункту 5.3 договору є безпідставними та необґрунтованими, оскільки з акта про виконані роботи № 1 від 27.12.2007 року вбачається, що позивач не має претензій до відповідача щодо якості виконаних робіт.

Не погоджуючиcь з постановою суду, Міністерство оборони України звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2008 року по справі № 16/298-08 господарського суду Сумської області, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 231 Господарського кодексу України. Зокрема, заявник зазначає про те, що судами не повно з'ясовано всі обставини, які мають значення для справи та прийнято рішення, які мають бути скасовані.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Позивач подав заперечення на відзив, в якому просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача за неналежне виконання умов контракту №256/Т/15-07 від 27.12.2007 року на користь позивача штраф у розмірі 194955,67 грн.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, 27.12.2007 року між Міністерством оборони України та Казенним підприємством Шосткинський казенний завод "Зірка" було укладеного договір № 256/Т/15-07 на виконання робіт з комплексної утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання (за кошти Державного бюджету України, за результатами проведення процедури закупівлі в одного учасника з комплексної утилізації 47417од. 125мм боєприпасів та їх елементів), за умовами якого, відповідач взяв на себе зобов’язання виконати роботи по комплексній утилізації боєприпасів у термін вказаний в календарному плані (додаток №2) та у кількості відповідно до специфікації (додаток № 1) до договору (пункти 1.1, 2.2.2, 3.1 договору).

В розділі 5 договору передбачена відповідальність сторін, зокрема, за порушення строків виконання зобов’язання по договору, встановлених Календарним планом, з відповідача стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості невиконаних робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення кінцевого строку виконання робіт понад 30 діб за даним договором з відповідача додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання зобов’язання (пункти 5.1, 5.2 договору).

Крім того, пунктом 5.3 договору за порушення умов зобов’язання щодо якості робіт (односторонньої зміни умов договору або інше неналежне виконання зобов'язань), сторони передбачили, що з відповідача стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості робіт, що виконані неякісно (виконано неналежно).

Судом встановлено, що відповідач виконав частково взяті на себе зобов’язання та виконав роботи з комплексної утилізації боєприпасів, а саме, пострілів ВОФ -36 утилізовано 24707шт., пострілів ВКБ 10 утилізовано 21270 шт., вартість яких становить 4351396,07грн., що підтверджується актом про виконані роботи № 1 від 27.12.2007 року.

Позивач вказані роботи прийняв та оплатив, відповідно до платіжних доручень від 28.12.2007 року №№256/79, 256/80.

При цьому, судом відзначено, що будь-яких заперечень стосовно якості виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань Міністерством оборони України в акті про виконання робіт № 1 від 27.12.2007 року не зазначено.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, як зазначено судом, позивачем не надано доказів стосовного неякісного виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань, а відтак суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача щодо стягнення штрафу згідно пункту 5.3 договору є безпідставними і задоволенню не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова у справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.