Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена" звернулося до суду з позовом, в якому просило перевести на нього права та обов'язки покупця по договору купівлі-продажу від 11.11.1997р. приміщення літера 1-8 загальною площею 254,7кв.м. –цеху лозоплетіння в основній частині будівлі (А-2): що знаходяться у будинку № 28, розташованому на вул. Толстого у м. Чернігові з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Зірка плюс".

Позовні вимоги вмотивовано порушенням переважного права позивача на купівлю частки у спільній власності, статтями 112, 114 Цивільного кодексу Української РСР, статтею 362 Цивільного кодексу України.

Закрите акціонерне товариство "Чернігівська фабрика лозових виробів" визнало позов, вказавши, що позивач з моменту отримання нерухомого майна ніс всі витрати на утримання адміністративної будівлі в цілому, що підтверджується договором від 02.01.2008р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Зірка плюс" відхилило позов, пославшись на відсутність передбачених законодавством ознак спільної часткової власності щодо реалізованого майна, звернення з позовом поза межами строку, встановленого статтею 114 Цивільного кодексу Української РСР.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 16.09.08р. (суддя Лавриненко Л.М.) у задоволенні позову відмовлено; визначено про необхідність повернення на розрахунковий рахунок позивача після набрання рішенням суду законної сили сплачених позивачем 16500грн.

Судове рішення вмотивовано тим, що предметом договору купівлі-продажу від 11.11.1997р. була частина майнового комплексу –індивідуально визначене майно, правовстановлюючі та технічні документи на яке не містять відомостей про знаходження цього майна у спільній частковій власності; водночас судом відхилено надані позивачем докази у підтвердження його спільної участі у володінні, користуванні, утриманні спірних приміщень, як неналежні; суд дійшов висновку, що приміщення площею 15,7кв.м., придбане позивачем, та приміщення, придбані за договором від 11.11.1997р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Зірка плюс", не є частками у праві спільної часткової власності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2008р. (судді: Пашкіна С.А. - головуючий, Смірнова Л.Г., Алданова С.О.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів належної юридичної оцінки обставин справи та правильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вказав, що хоча спірні приміщення є складовими частинами однієї будівлі, однак вони належать на праві власності конкретно визначеним особам і не є спільною власністю сторін; відтак право позивача на спірні приміщення відсутнє.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати, а справу повернути на новий розгляд.

Касаційну скаргу вмотивовано порушенням норм матеріального та процесуального права, порушенням принципів рівності та змагальності господарського судочинства, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Скаржник зазначає, що судами не було на підставі належних та допустимих доказів встановлено здійснення оплати придбаного відповідачем майна, з чим за умовами договору купівлі-продажу пов'язано момент набуття ним права власності на майно; судами не враховано, що відчужене позивачу майно входило до складу цілісного майнового комплексу, і не змінювало свого статусу; висновки судів про статус майна, як такого, що не знаходиться у спільній частковій власності, не ґрунтуються на належних доказах; судом не було розглянуто клопотання позивача про перенесення розгляду справи.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Зірка плюс" відхилив доводи касаційної скарги, пославшись на законність та обґрунтованість судових рішень; інші учасники спору не надали відзив на касаційну скаргу, не скористалися правом на участь представників сторін у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; також згідно статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за його захистом відповідно до встановлених способів захисту цивільних прав та інтересів судом.

Розглядаючи спір, господарський суд повинен встановити об'єктивну наявність цивільного права позивача, за захистом якого він звернувся, та його порушення, невизнання чи оспорювання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вважає порушеним його право співвласника будівлі на переважне придбання частки у спільній частковій власності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.12.1996р. Закритим акціонерним товариством "Чернігівська фабрика лозових виробів" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю приміщення на другому поверсі основної частини адміністративної будівлі за літ. "А-2" –1-31 загальною площею 15,7кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Толстого, 28, а покупець зобов'язується прийняти зазначений об'єкт та сплатити продавцеві договірну ціну; право власності продавця на об'єкт підтверджується договором купівлі-продажу від 11.08.1995р.

За умовами договору право власності переходить від продавця до покупця з моменту передання об'єкту; на виконання договору купівлі-продажу сторонами підписано акт приймання-передачі від 18.12.1996р., а на виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.03.2008р. комунальне підприємство "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" зобов'язано зареєструвати право власності позивача на придбане приміщення; реєстрація права власності на придбане приміщення підтверджується витягом № 18929087 від 23.05.2008р. з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

11.11.1997р. Закритим акціонерним товариством "Чернігівська фабрика лозових виробів" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Зірка плюс" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив приміщення літера 1-8 загальною площею 254,7кв.м. –цех лозоплетіння в основній частині будівлі (А-2), яке знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Толстого, 28; приміщення, що відчужуються, належать продавцеві на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально 11.08.1995р.

Право власності покупця на придбані приміщення зареєстровано 17.11.1997р. за відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Зірка плюс", а 28.09.2004р. між Товариством та Чернігівською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки у м. Чернігові по вул. Толстого, 28.

На підставі вказаних вище договорів судами встановлено, що предметом договору купівлі-продажу від 11.11.1997р. була частина майнового комплексу, а саме індивідуально визначене майно: приміщення літера 1-8 загальною площею 254,7кв.м. –цех лозоплетіння в основній частині будівлі (А-2), що знаходиться у будинку № 28 по вул. Толстого в м. Чернігові. Після здійсненої відповідачем реконструкції придбаного приміщення було змінено літерацію приміщень: замість літери 1-8 загальною площею 254,7кв.м. наявна літера 2-12 загальною площею 175,8кв.м., літера 2-13 загальною площею 48,6кв.м.. літера 2-14 загальною площею 12,0кв.м., літера 2-15 загальною площею 16,8кв.м., а всього 253,2кв.м.

За довідкою-характеристикою Чернігівського МБТІ № 1272 від 07.03.2002р. ТОВ "Фірма "Зірка плюс" є власником приміщення магазину площею 51,4кв.м., А-2 частини приміщення 180,4кв.м., А-2 частина приміщення 253,2кв.м., крім того в спільному користуванні літ "2-16" пл. 14,6кв.м., тобто, дане приміщення, що знаходиться у спільному користуванні, не входить до приміщення площею 253,2кв.м.

Судами встановлено, що довідка-характеристика не містить посилань на знаходження приміщення площею 253,2кв.м. у спільній частковій власності та не містить визначення розміру частки.

При цьому власник спірного приміщення самостійно уклав договори на забезпечення придбаного ним приміщення електроенергією, теплоенергією, послугами зв'язку та самостійно проводив розрахунки з виконавцями даних послуг; водночас надані позивачем договори від 15.06.2006р., від 15.05.2005р., від 02.01.2008р. відхилені судами як належні та допустимі докази у даній справі, оскільки з актів виконаних робіт вбачається їх виконання за адресою вул. Толстого, 78 у м. Чернігові.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з недоведеності позивачем його права спільної часткової власності на спірні приміщення, а відтак недоведеності наявності порушеного права, що підлягає судовому захисту.

Відповідно до статті 112 Цивільного кодексу Української РСР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим громадським організаціям, або двом або кільком громадянам. Кожний учасник спільної часткової власності відповідно до своєї частки має право на доходи від спільного майна, відповідає перед третіми особами по зобов'язаннях, пов'язаних з спільним майном, та повинен брати участь у витратах по утриманню та зберіганню спільного майна; аналогічні положення містяться у статтях 355- 372 Цивільного кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, а скаржником не спростовано, що власником спірного майна на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 11.09.1995р. стало товариство покупців членів трудового колективу організації орендарів "Чернігівська фабрика лозових виробів", а предметом договору купівлі-продажу від 11.11.1997р. було індивідуально визначене майно: приміщення літера 1-8 загальною площею 254,7кв.м. –цех лозоплетіння, що знаходиться у будинку № 28 по вул. Толстого в м. Чернігові.

Наявні у справі документи не містять доказів у підтвердження виникнення права спільної часткової власності на реалізоване за спірним договором приміщенням, а також щодо участі позивача у витратах на утримання цього приміщення.

Наведені позивачем у касаційній скарзі доводи не може бути прийнято до уваги, оскільки вони не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача порушеного права, що підлягає захисту в межах даного позову.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111- 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, всебічно, повно та об’єктивно розглянули у судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, та дійшли законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги.

Як наслідок, прийняті господарськими судами рішення та постанова відповідають вимогам статей 84, 105 Господарського процесуального кодексу України та Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.76 р. "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Доводи скаржників не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України та з підстав їх суперечності обставинам справи.

Твердження скаржників про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, з огляду на що підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2008 року у справі № 12/144 господарського суду Чернігівської області та рішення господарського суду Чернігівської області від 16.09.2008р. залишити без змін.