У травні 2008 року Хмельницький міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Новоушицької районної державної адміністрації та Управління з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до Зовнішньоекономічної асоціації "Новосвіт" про зобов’язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на території Глібівської сільської ради Новоушицького району за межами населених пунктів 20 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення статті 125 Земельного кодексу України, самовільно зайняв шляхом затоплення водою і використовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 20 га на території Глібівської сільської ради Новоушицького району, за межами населеного пункту.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.10.2008 року (суддя Радчення Д.І.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 року (судді: Іоннікова І.А. –головуючий, Веденяпіна О.А., Черпак Ю.К.) у справі № 11/3432 господарського суду Хмельницької області в задоволенні позову Хмельницького природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Новоушицької районної державної адміністрації та Управління з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області до Зовнішньоекономічної асоціації "Новосвіт" про звільнення самостійно зайнятої земельної ділянки на території Глібівської сільської ради Новоушицького району за межами населеного пункту 20 га. відмовлено.

Мотивуючи судові рішення господарські суди з посиланням на Водний кодекс України (213/95-ВР) та Земельний кодекс України (2768-14) зазначають про те, що відповідач не використовує земельну ділянку, зайняту водосховищем, а здійснює спеціальне водокористування та не має обов’язку оформляти державний акт на право користування чи власності на таку земельну ділянку.

Не погоджуючиcь з постановою суду Заступник прокурора Хмельницької області, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 року по справі № 11/3432 господарського суду Хмельницької області, в якому просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи касаційне подання доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник зазначає про порушення судами статей 124- 126 Земельного кодексу України.

Відповідач надав відзив на касаційне подання, в якому просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційне подання –без задоволення.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників Генеральної Прокуратури України та відповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, Зовнішньоекономічна асоціація "Новосвіт" є власником цілісного майнового комплексу гідроелектростанції, яка знаходиться на річці Ушиця в селі Велика Кужелова, Дунаєвецького району Хмельницької області, яку остання у 2002 році придбала у СВГК "Надія", що підтверджується договором купівлі-продажу будівель (споруд-приміщень) №1-34/02 від 17.06.2002 року та актом приймання-передачі № 1 від 18.06.2002 року.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що у травні 2005 року до Зовнішньоекономічної асоціації "Новосвіт" звернулася постійно діюча Комісія з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Дунаєвецької райдержадміністрації Хмельницької області, яка наполягала на негайному здійсненні необхідних відновлювальних робіт на Великокужелівській ГЕС з метою забезпечення життєдіяльності населення регіону при надзвичайних ситуаціях. Врахувавши викладене, відповідач приступив до виконання відновлювальних робіт на Великокужелівській ГЕС.

Великокужелівська ГЕС була задана в експлуатацію у 1961 році, а в квітні 1962 року був складений паспорт водосховища Кужелівської ГЕС на р. Ушиця. На картографічних матеріалах 1961 року дана земельна ділянка вказана як став.

Статтею 77 Водного кодексу України передбачено, що порядок експлуатації водосховищ визначається правилами, що затверджуються органами водного господарства для кожного водосховища окремо, а для каскаду або системи водосховищ - за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища та санітарного нагляду.

Відповідно до Правил експлуатації Кужелівського водосховища, затверджених Новодністровським регіональним управлінням водних ресурсів і експлуатації Дністровських водосховищ 20.06.2006 року, які є нормативним документом, і обов’язковим для всіх організацій і відомств, що мають чи будуть мати відношення до Кужелівського водосховища та регламентують режим використання водосховища всіма водокористувачами з урахуванням їх інтересів і безпеки, визначено, що призначення водосховища –енергетичне (пункт 5.1 Правил).

Пунктами 7.1, 7.2 Правил передбачено, що головним водокористувачем Кужелівського водосховища є Кужелівська ГЕС. Однак, дане водосховище може використовуватися для любительського риболовства, рекреації.

До земель водного фонду згідно статті 4 Водного кодексу України та частини 1 статті 58 Земельного кодексу належать землі, зайняті, зокрема, морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами.

Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством (стаття 85 Водного кодексу України).

Статтею 46 Водного кодексу України передбачено, що водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (стаття 48 вказаного вище кодексу).

Судами встановлено, що відповідач Зовнішньоекономічна асоціація "Новосвіт" використовує воду з зазначеного водного об’єкту, тобто здійснює спеціальне водокористування, передбачене статтями 48 –50 Водного кодексу України (213/95-ВР) .

22.11.2006 року відповідач звернувся до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області та до Хмельницького обласного виробничого управління меліорації і водного господарства з проханням надати дозвіл на поступове заповнення Великокужелівського водосховища водою, які не заперечували проти затоплення водосховища водою (листи № 08/2937 від 27.11.2006року та № 1037 від 23.11.2006 року).

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 13.03.2002 (321-2002-п) року.

Судами встановлено, що у зв’язку із здійсненням спеціального водокористування та на підставі порядку, встановленого чинним законодавством, відповідач отримав Дозвіл на спеціальне водокористування № 001703 від 07.06.2007 року, виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області.

Судом апеляційної інстанції також звернуто увагу на те, що комісією проведено обстеження земельної ділянки на території Глібівської сільської ради від 11.08.2008 року, про що складено відповідний акт, з якого вбачається, що Кужелівська ГЕС розпочала свою роботу у серпні 1961 року, а на початку 70-х років її робота була тимчасово припинена, в зв’язку з чим її споруда і гребля поступово руйнувались, водосховище –втрачало свою водність.

Комісією також було встановлено, що вказана земельна ділянка є порослою болотною рослинністю, чагарниками, є перезволоженою, місцями протікає вода, згідно планово-картографічних матеріалів обстежувана земельна ділянка є землями не наданими у власність і користування. По завершенню обстеження, комісія дійшла висновку, що вищезазначена земельна ділянка є непридатною для сільськогосподарського використання, а внаслідок об’єктивних природних факторів має використовуватись для функціонування водосховища.

Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Судом встановлено, що відповідач до жодного названого суб’єкта господарювання не відноситься.

Статтею 59 Земельного кодексу України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що Кужелівське водосховище займає земельну ділянку, частина якої знаходиться в межах населеного пункту села Велика Кужелева Дунаєвецького району, а інша частина –на території Глібівської сільської ради Новоушицького району поза межами населеного пункту.

Згідно довідки Управління земельних ресурсів у Дунаєвецькому районі Хмельницької області від 18.06.2008 року, яка базується на даних форми Державної статистичної звітності № 6 зем. "Про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності", станом на 17.06.2008 року на території Миньковецької сільської ради рахується 48,2 га земель водного фонду, з яких під штучними водосховищами –31,05 га (водосховище Великокужелівської ГЕС).

Врахувавши викладене, суд апеляційної інстанції відзначив, що площа 31,05 га значно перевищує 3 га, про які зазначено у статті 59 Земельного кодексу України. Крім цього, на території Глібівської сільської ради поза межами населеного пункту водосховище займає орієнтовно площу 9 га.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що Кужелівське водосховище не може перебувати у власності юридичної особи.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що відповідач не має обов’язку оформляти державний акт на право користування чи власності на земельну ділянку під водосховищем.

Відповідач здійснює спеціальне водокористування і його дії по заповненню Кужелівського водосховища водою є правомірними, оскільки здійсненні відповідно до зазначених вище дозволів та погоджень.

За таких обставин, суди дійшли висновку, що вимоги Хмельницького міжрайонного природоохоронного прокурора про зобов’язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку є безпідставними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова у справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційне подання Заступника прокурора Хмельницької області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 року у справі № 11/3432 господарського суду Хмельницької області залишити без змін.