за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Херсоні, м. Херсон (далі –відділення виконавчої дирекції Фонду)

до: відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Херсона, м. Херсон (далі –відділ ДВС);

Управління

про стягнення збитків у розмірі 547, 79 грн.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий господарський суд України

Позов було подано про зобов’язання Державного казначейства України в особі Управління відшкодувати відділенню виконавчої дирекції Фонду шкоду, заподіяну Суворовським відділом ДВС, шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку державного бюджету України коштів у сумі 547, 79 грн., та перерахувати їх на розрахунковий рахунок названого відділення.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 24.09.2008 (суддя Ємленінова З.І.) у задоволенні позовних вимог до Управління відмовлено. У прийнятті зазначеного рішення суд з посиланням, зокрема, на приписи статей 170, 1166, 1174 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), статті 23 Бюджетного кодексу України, статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", статті 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", статті 46 Закону України "Про виконавче провадження", Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства (затверджений наказом Державного казначейства України від 05.10.2001 № 175 (z1001-01) ; далі - Порядок), статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) виходив з відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.11.2008 (колегія суддів у складі: Хуторной В.М. –головуючий, судді Колодій Н.А. і Кричмаржевський В.А.): задоволено апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано; позов задоволено; Управління зобов’язано відшкодувати названому відділенню шкоду, заподіну Суворовським відділом ДВС, та перерахувати кошти в сумі 547, 79 грн. на розрахунковий рахунок відділення виконавчої дирекції Фонду, провівши стягнення відповідно до статті 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3.5 Порядку. У прийнятті зазначеної постанови суд з посиланням, зокрема, на приписи статті 1174 ЦК України, статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", статті 86 Закону України "Про виконавче провадження", статті 25 Бюджетного кодексу України, Порядку, статті 35 ГПК України виходив з обґрунтованості позовних вимог та відповідності їх закону.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Управління просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи скасувати, а рішення місцевого господарського суду від 17.02.2009 залишити без змін. Скаргу з посиланням на статті 92 і 95 Конституції України, статтю 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", статті 4, 23 Бюджетного кодексу України, статей 1166, 1174, ЦК України (435-15) , Порядку, а також Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ (затверджений Кабінетом Міністрів України від 09.07.2008 № 609) мотивовано, тим, що "в частині відшкодування шкоди за рахунок державного бюджету через Головне управління Державного казначейства України у Херсонській області рішення винесено з порушенням норм матеріального права, що в свою чергу, призвело до неправильного вирішення справи та винесення рішення, що підлягає скасуванню повністю".

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін у судове засідання не з’явилися.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень, прийнятих по суті даної справи, та передачі останньої на новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:

- до відділу ДВС звернувся гр. Ковальчук Н.В. з заявою, в якій просив відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа Суворовського районного суду м. Херсона від 21.11.2006 № 2-4468 про стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду на його користь боргу в сумі 5327, 94 грн.;

- названим відділом 07.12.2006 було відкрито виконавче провадження та винесено відповідну постанову, в якій боржникові надавався 7-денний строк для добровільного виконання рішення (до 14.12.2006);

- відділенням виконавчої дирекції Фонду цю постанову було отримано 14.12.2006;

- назване відділення у 7-денний строк з дня отримання згаданої постанови добровільно виконало рішення суду, перерахувавши гр. Ковальчуку Н.В. суму боргу згідно з платіжним дорученням від 21.12.2006 № 901, а також повідомило про це відділ ДВС листом від 09.02.2007;

- незважаючи на добровільне виконання рішення, на адресу відділення виконавчої дирекції Фонду 14.03.2007 надійшли дві постанови державного виконавця від 26.02.2007 про стягнення з названого відділення виконавчого збору в сумі 532, 79 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 15 грн. у зв’язку з невиконанням судового рішення у 7-денний строк; ці суми було списано виконавчою службою в примусовому порядку з рахунку відділення виконавчої дирекції Фонду 12.03.2007;

- відділення виконавчої дирекції Фонду оскаржило дії виконавчої служби до Суворовського районного суду м. Херсона, ухвалою якого від 30.08.2007 скаргу задоволено, визнано дії державного виконавця виконавчої служби Процюк Н.В. неправомірними та останнього зобов’язано негайно вжити заходів для усунення порушень "діючого законодавства" шляхом скасування згаданих постанов;

- відділом ДВС не подано доказів скасування постанов, зазначених в ухвалі загального суду від 30.08.2007, так само як і доказів зарахування стягнутих з відділення виконавчої дирекції Фонду коштів на відповідний рахунок.

Зі змісту наявної в матеріалах справи позовної заяви (а. с. 2 - 5) вбачається, що відповідачами у справі є:

- відділ ДВС (відповідач - 1);

- Управління (відповідач - 2).

Водночас зміст судових рішень, прийнятих у даній справі, свідчить про те, що розгляд справи обома попередніми судовими інстанціями здійснено, по суті, лише стосовно другого з відповідачів – Управління. Посилання у зв’язку з цим у рішенні місцевого господарського суду на те, що "позивач позовні вимоги пред’явив тільки територіальному органу Держказначейства", безпідставне, оскільки в тексті позовної заяви, як вже зазначалося, вказано двоє відповідачів, порушення провадження у справі здійснено стосовно обох з них (ухвала місцевого господарського суду від 26.06.2008, а. с. 1), і в подальшому розгляді справи позивач не заявляв у порядку частини четвертої статті 22 ГПК України відмови від позову щодо відповідача –відділу ДВС.

У частині шостій статті 84 ГПК України зазначено: якщо у справі беруть участь кілька, зокрема, відповідачів, в рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них.

Попередні судові інстанції припустилися порушення наведеної норми процесуального права; касаційна ж інстанція не вправі здійснювати розгляд справи стосовно відповідача –відділу ДВС, оскільки це пов’язано з установленням обставин та оцінкою доказів у справі, що згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК України перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, здійснити розгляд справи відповідно до закону стосовно усіх відповідачів, належним чином оцінити доводи сторін та подані ними докази і прийняти законне та обґрунтоване рішення.