Рішенням господарського суду Тернопільської області від 14 травня 2008 року у справі № 3/1-4 (суддя Турецький І.М.) задоволено позов відкритого акціонерного товариства "Скала-Подільське" (далі - ВАТ "Скала-Подільське") до державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" в особі Тернопільської філії "Тернопільський аукціонний центр" (далі –ДАК "Національна мережа аукціонних центрів"), відділу державної виконавчої служби Борщівського районного управління юстиції (далі –ВДВС), визнано недійсними, з моменту їх проведення, прилюдні торги з реалізації нерухомого майна –нежитлового приміщення будівлі консервного фруктопереробного цеху та складів сировини і тари, приміщення насосної станції, належного ВАТ "Скала-Подільське", яке знаходиться за адресою: смт. Скала-Подільське вул. Заводська, 2, Борщівського району Тернопільської області; визнано недійсним протокол прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна; визнано недійсним акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів та свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів з реалізації нерухомого майна; стягнуто з ВДВС на користь ВАТ "Скала-Подільське" 203 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду ДАК "Національна мережа аукціонних центрів", ВДВС Борщівського районного управління юстиції та власник майна - фізична особа Швець А.В. оскаржили його до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29 липня 2008 року фізичну особу Швеця А.В. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2008 року (колегія суддів у складі: Бонк Т.Б. –головуючий, Бойко С.М., Марко Р.І.) апеляційні скарги ДАК "Національна мережа аукціонних центрів" та ВДВС задоволено, апеляційну скаргу фізичної особи Швеця А.В. задоволено частково, рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення про відмову позивачу у позові та стягнення з ВАТ "Скала-Подільське" на користь ДАК "Національна мережа аукціонних центрів", ВДВС, фізичної особи Швеця А.В по 42, 50 грн. державного мита.

ВАТ "Скала-Подільське" не погоджуючись із зазначеною постановою подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2008 року скасувати і залишити в силі рішення господарського суду Тернопільської області від 14 травня 2008 року.

В обґрунтування касаційної скарги ВАТ "Скала-Подільське" послалося на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст. 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ч. 2 ст. 55, ст. 64 Закону України "Про виконавче провадження", на порушення норм Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) .

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 16 лютого 2009 року розгляд касаційної скарги здійснюється колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: судді Панової І.Ю. –головуючого, суддів Заріцької А.О., Продаєвич Л.В.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, фізичну особу Швеця А.В., оскільки прийняті у справі рішення можуть вплинути на його права, як переможця спірних торгів.

19 грудня 2007 року ДАК "Національна мережа аукціонних центрів" було проведено прилюдні торги з реалізації нерухомого майна позивача - будівлі консервного фруктопереробного цеху, складів сировини і тари, приміщення насосної станції, розташованого за вказаною вище адресою.

Судами попередніх інстанцій у даній справі встановлено, що з 30 січня 2004 року і по 3 вересня 2009 року ВАТ "Скала-Подільське" знаходилось в процедурі банкрутства.

27 серпня 2004 року між боржником та кредиторами було укладено мирову угоду, яка затверджена місцевим господарським судом ухвалою від 3 вересня 2004 року у справі № 11/Б-385.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з того, що вказана мирова угода на момент проведення прилюдних торгів з продажу майна належного позивачу була чинною, тому дійшов висновку про те, що у ВДВС не було підстав для поновлення виконавчого провадження з примусового стягнення з позивача заборгованості за вимогою управління Пенсійного фонду України у Борщівському районі (далі –УПФУ) та виконання наказів господарського суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції, вказав, що один з кредиторів ВАТ "Скала-Подільське" –УПФУ 5 червня 2006 року направив на примусове виконання до виконавчої служби вимогу № Ю-4у від 5 травня 2006 року про стягнення з боржника 40 710, 72 грн., при цьому суд виходив з того, що мирова угода була укладена з терміном виконання зобов'язання до 1 вересня 2005 року, боржнику надавалося право на погашення заборгованості у будь-який інший спосіб, не заборонений законодавством України, а згідно з п. 7.2.1 мирової угоди у разі допущення боржником боргу по даній мировій угоді, її дія автоматично припиняється.

Наведене свідчить, що суди попередніх інстанцій зробили суперечливі між собою висновки щодо обставин, які стосуються мирової угоди у справі про банкрутство позивача, при цьому - без належного дослідження відповідних доказів у справі.

Мирова угода ( її належно посвідчена копія) у матеріалах справи відсутня, тому, як доказ, вона господарськими судами попередніх інстанції не досліджувалась, а відтак, не могла бути належно оцінена, що призвело до прийняття передчасних і необґрунтованих висновків. Матеріали справи також не містять даних про те, чи не була мирова угода у справі про банкрутство ВАТ "Скала-Подільське" розірвана або визнана недійсною.

Суд першої інстанції, опираючись на обставини щодо дійсності мирової угоди, не перевірив за який період виникла спірна заборгованість по виконавчих документах –до, чи після укладення мирової угоди та затвердження її судом. Судом апеляційної інстанції встановлено, що зведене виконавче провадження щодо боргів позивача об'єднувало 15 виконавчих проваджень на загальну суму 52 989, 32 грн. При цьому суди не перевірили і, відповідно, не встановили чи охоплювалася спірна заборгованість (повністю або частково) умовами мирової угоди.

Згідно із п. 1 ст. 39 Закону України "Про відновлення платоспро- можності боржника або визнання його банкрутом" за заявою будь-кого із конкурсних кредиторів мирова угода, за наявності передбачених цивільним законодавством України підстав, може бути визнана господарським судом недійсною; п. 5 ст. 39 вказаного Закону передбачено розірвання мирової угоди судом за умов її невиконання боржником.

Не з'ясування судом наведених вище обставин перешкоджало судам попередніх інстанцій зробити належні висновки щодо правомірності проведення прилюдних торгів з реалізації майна позивача у справі.

В обґрунтування рішення господарський суд першої інстанції також послався на те, що ВДВС порушено приписи Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , оскільки не повідомлено боржника про здійснення опису і арешту майна ВАТ "Скала-Подільське" та про реалізацію цього майна. Однак, матеріалами справи це спростовано, про що обґрунтовано вказав у постанові суд апеляційної інстанції.

Також колегія суддів суду касаційної інстанції вважає вірним висновок Львівського апеляційного господарського суду про відсутність порушення ВДВС норм Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) , оскільки, як вбачається з матеріалів справи, на момент реалізації спірне майно знаходилось у власності позивача, а належний державі пакет 95 % акцій ВАТ "Скала-Подільське" у вересні 2007 року було відчужено (т. 1 а.с. 66).

Доводи заявника касаційної скарги про відсутність повноважень директора Шеремета О.В. на надання згоди ВДВС на реалізацію спірного майна, підлягають перевірці судом першої інстанції, оскільки вказане судами не досліджувалось (т.1 а.с. 73).

При вирішенні даного спору зазначені положення чинного законодавства судовими інстанціями враховані не були, мирова угода не досліджувалась, а також поза увагою суду залишилася та обставина, що предметом судового розгляду в даній справі є визнання недійсними прилюдних торгів, які були проведені в процесі виконання вимоги УПФУ по стягненню заборгованості з позивача.

Обґрунтованими колегія суддів визнає доводи касаційної скарги, щодо порушення виконавчою службою вимог ст. 64 Закону України "Про виконавче провадження" щодо принципу черговості арешту та реалізації майна боржника

Оскільки постанова апеляційного суду не ґрунтується на матеріалах справи і суперечить вимогам закону, вона не може залишатися без змін.

Колегія суддів визнає обґрунтованими доводи касаційної скарги і вважає необхідним постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2008 року скасувати, разом з тим, з наведених вище підстав не може залишатися в силі рішення суду першої інстанції, оскільки воно прийняте без дотримання вимог закону, зокрема приписів ст. 43 ГПК України.