розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.11.2008р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.07.2008р.

у справі №2-15/7285-2008 господарського суду АР Крим

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до відповідача Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз"

про стягнення 163 187грн.

за участю представників:

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" –Клімова С.В.;

ВАТ "Кримгаз" –не з’явилися

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просила суд стягнути з відповідача –Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" 163187грн., у т.ч. 152 214,28грн. збитків від інфляції та 10 972,72грн. процентів.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем строків, які визначені умовами договору від 05.07.2006р. №184-06/06-466, виконання зобов’язання з оплати поставленого йому у період з липня по вересень 2006р. природного газу (а.с.2-4).

Відповідач у справі – ВАТ "Кримгаз" у відзиві на позов заявлені вимоги визнав лише в частині стягнення 10 972,72грн. процентів та 136108,26грн. збитків від інфляції, а в іншій частині позову, а саме щодо стягнення 16 106,02грн. збитків від інфляції просить відмовити.

Вимоги відзиву мотивовані невірністю розрахунку збитків від інфляції позивачем, а саме здійснення такого розрахунку без врахування фактичних дат погашення заборгованості (а.с.29-30)

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.07.2008р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду з ВАТ "Кримгаз" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" стягнуто 10972,72грн. процентів, 136 108,26грн. інфляційних втрат, а в іншій частині позову –відмовлено (а.с.38-40).

Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено порушення строків виконання зобов’язання з оплати поставленого йому природного газу відповідно до умов договору №184-06/06-466 від 05.07.2006р., що є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України. При цьому, відмовляючи у задоволені частини вимог позову, суд першої інстанції виходив з неточності розрахунку позивача.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.11.2008р. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.07.2008р. залишено без змін (а.с.94-98).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ "Кримгаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати в частині відмови у позові, а вимоги у цій частині задовольнити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів (102-105).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 05.07.2006р. між сторонами у справі –ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ВАТ "Кримгаз" підписано договір №184-06/06-466 на постачання природного газу. Даний договір підписано відповідачем з протоколом розбіжностей, які врегульовано сторонами шляхом підписання протоколу узгодження розбіжностей від 20.07.2006р.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.

Так, ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За умовами даного договору, позивач взяв на себе зобов’язання передати у власність покупця у 2006р. природний газ, а відповідач –прийняти його та оплатити на умовах договору.

Спір у даній справі виник у зв’язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов’язань з оплати поставленого на умовах вказаного договору природного газу.

Як встановлено судами, на виконання умов вказаного договору, позивачем передано відповідачу у період з липня по вересень 2006р. природний газ на загальну суму 2 315 299,14грн., про що сторонами підписано акти прийому-передачі газу.

Відповідно до п.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором передбачено, що оплата за газ здійснюється відповідачем грошовими коштами в національній валюті України шляхом поточного перерахування на рахунок позивача протягом місяця поставки газу, а остаточний розрахунок здійснюється на підстав акта приймання-передачі газу не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки (п.5.1 договору).

Судами встановлено, що відповідач на момент прийняття рішення не має заборгованості по оплаті природного газу, поставленого у відповідний період, однак, розрахунок за природний газ здійснений відповідачем з порушенням строків оплати, встановлених вищевказаним пунктом договору.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо, зокрема, не виконав зобов’язання у строк, встановлений договором.

Обов’язок боржника, що прострочив виконання грошового зобов’язання, у вигляді сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних встановлений ч.2 ст. 625 ЦК України, яка правильно застосовувалась судами, оскільки, в силу ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Отже, судами вірно визнані обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів та збитків від інфляції, оскільки останній допустив порушення грошового зобов’язання.

Разом з тим, позивач вважає, що за спірний період відповідач зобов’язаний сплатити 152 214,28грн. в рахунок відшкодування збитків від інфляції, а згідно розрахунку відповідача, розмір таких збитків становить 136108,26грн.

Приймаючи рішення в частині вимог щодо відшкодування збитків від інфляції, суд першої інстанції виходив з розрахунку відповідача, що підтримано апеляційною інстанцією. Між тим, такий розрахунок здійснено без врахування Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.97р. (v2-97700-97) №362-97р. Так, у такому розрахунку не враховано, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. При цьому, у розрахунку збитків від інфляції, який наданий позивачем до суду першої інстанції, ним допущена арифметична помилка при додаванні сум збитків від інфляції за кожен місяць. Відповідно до розрахунку касаційної інстанції, розмір збитків від інфляції, які підлягають відшкодуванню за спірний період, складає 152 211,27грн.

Враховуючи зазначене постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.11.2008р. в частині залишення без змін рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.07.2008р. щодо розгляду позову в частині збитків від інфляції, а також розподілу судових витрат підлягає скасуванню, а вказане рішення у відповідній частині зміні.

При цьому, касаційна інстанція погоджується з правильністю висновків судів щодо задоволення заявлених вимог в частині стягнення процентів.

В силу ч.1 ст. 49 ГПК України, позивачу необхідно відшкодувати за рахунок відповідача частину судових витрат, понесених ним у зв’язку з оплатою касаційної скарги державним митом, а саме у сумі 80,51грн.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази оплати мита з апеляційної скарги. Так, ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.08.2008р. суд зобов’язав позивача надати оригінал платіжного доручення про сплату державного мита, що не виконано позивачем.

Також, у відповідності з ст. 47 ГПК України, п.1 ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", ДК Газ України" НАК "Нафтогаз України" з державного бюджету підлягає поверненню 0,13грн. державного мита, сплаченого з позовної заяви, та 0,47грн. державного мита, внесеного в рахунок оплати касаційної скарги, оскільки державне мито позивачем перераховано понад встановлений розмір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 49, 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, колегія суддів

1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2.Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.11.2008р. в частині залишення без змін рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.07.2008р. щодо розгляду позову в частині збитків від інфляції, а також розподілу судових витрат скасувати.

3.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.07.2008р. змінити, збільшивши розмір сум, що підлягають стягненню з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", в рахунок:

- відшкодування збитків від інфляції до 152 211,27грн.;

- витрат по сплаті державного мита до 1631,84грн., ;

- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до 117,98грн.

4. В іншій частині постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.11.2008р. у цій справі залишити без змін.

5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 80,51грн. в рахунок часткового відшкодування понесених судових витрат у зв’язку з оплатою касаційної скарги державним митом.

6. Повернути Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з державного бюджету 0,60грн. в рахунок повернення частини державного мита, перерахованого в рахунок оплати позову та касаційної скарги державним митом.