Рішенням господарського суду Одеської області від 06.08.2008 (Г.Гуляк) позов про визнання права власності на земельну ділянку та зобов'язання зареєструвати право та видати державні акти задоволено.

Рішення суду мотивовано нормами ст.ст. 127, 151 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України та тими обставинами, що позивач має право власності на об'єкти нерухомості на спірних земельних ділянках, а отже за приписами зазначених норм права має право набути у власність, а відповідач обов'язок передати у власність позивачу за грошові кошти у встановленому порядку спірні земельні ділянки.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2008 (судді: Л.Поліщук, Л.Бандура, В.Туренко) рішення господарського суду Одеської області від 06.08.2008 скасовано. В позовних вимогах відмовлено.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що за нормами ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішується на пленарному засіданні ради, ст. 128 Земельного кодексу України надає право зацікавленій особі захистити своє право набути земельну ділянку у власність при прийнятті радою відповідного рішення про відмову, яке може бути оскаржено. Позивач не надав доказів виконання ним вимог Одеського міського управління земельних ресурсів щодо підготовки та подачі визначених документів, а також документів про експертну грошову оцінку, тому висновки про задоволення позову зроблено без з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Скаржник посилається на ті обставини, що він як власник об'єктів нерухомого майна є суб'єктом право викупу земельних ділянок, на яких це майно розташоване, однак в порушення норм ст.ст. 127, 128 Земельного кодексу України від розгляду заяви про викуп спірних земельних ділянок відповідач неправомірно ухилився. Скаржником було подано повний пакет необхідних документів, вичерпний перелік яких визначений ст. 128 Земельного кодексу України, однак питання по суті відповідачем не було розглянуто. Додаткові вимоги відповідача щодо необхідності надання документів як то позитивних висновків не відповідає наведеним нормам Земельного кодексу України (2768-14) . Висновки апеляційної інстанції щодо невиконання позивачем вимог відповідача про пакет документів є неправомірними з огляду на неправомірність вимог відповідача.

На думку скаржника грошова оцінка спірних земельних ділянок проведена при укладені договорів оренди цих земельних ділянок, а тому висновки суду про необхідність надання позивачем повторної грошової оцінки не обґрунтовані.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Підставами звернення позивача з вимогами про передачу у власність спірних земельних ділянок є набуття ним у власність об'єктів нерухомості, які розташовані на спірних земельних ділянках щодо яких заявлено вимоги.

Згідно із ст. 127 Земельного кодексу України продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.

Особливості та порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності закріплені у ст. 128 Земельного кодексу України.

Орган державної влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Згідно з ч.8 ст. 128 Земельного кодексу України вартість земельної ділянки при здійснені продажу земель комунальної власності визначається на підставі її грошової та експертної оцінки, яка проводиться за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Тобто, ціна землі при відчуженні її органом місцевого самоврядування не залежить від абсолютної волі сторін, а встановлюється на підставі визначеної законом методики.

Враховуючи наведені норми права, касаційна інстанція вважає правильними висновки апеляційного господарського суду щодо необхідності врегулювання земельних відносин на підставі прийнятого міською радою рішення про продаж чи про відмову в продажу земельної ділянки, яку може бути оскаржено.

Відповідних обставин розгляду радою питання продажу та прийняття за наслідками такого розгляду певного рішення позивачем не доведено.

Доводи про невідповідність вимог міського управління земельних ресурсів щодо необхідності певних документів для розгляду питання про продаж земельних ділянок вимогам законодавства до уваги не приймаються, оскільки листи управління не є формою рішення, яке має правові наслідки для особи.

Доводи скаржника про необґрунтованість висновків щодо експертної грошової оцінки відхиляються, як такі, що не відповідають вимога ст. 128 Земельного кодексу України.

Згідно ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи.

Касаційна інстанція зазначає на межі перегляду справи касаційною інстанцією, встановлені ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України згідно яких суд касаційної інстанції перевіряє дотримання норм матеріального права відносно вже встановлених обставин справи.

Таким чином, доводи касаційної скарги відхиляються, оскільки встановлених апеляційною інстанцією фактичних обставин та правильності правових висновків апеляційного господарського суду не спростовують, зводяться до намагання встановити інші обставини щодо неправомірної бездіяльності відповідача по розгляду питання продажу земельних ділянок, надати їм іншу оцінку.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-8, - 111-9, - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2008 у справі № 28/118-08-2962 господарського суду Одеської області залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.