Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Житкова В. В., Маринченка В. Л., Мушинського М. М., Терлецького О. О., розглянувши в письмовому провадженні справу за скаргою Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (далі - ДПІ) про перегляд за винятковими обставинами ухвали ВАС від 05.07.2006, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2005, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2005 у справі за позовом Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (далі - Івано-Франківське ОДОСЛГП) до ДПІ про визнання недійсним рішення від 19.04.2005 про нарахування пені, встановила:

У травні 2005 року Івано-Франківське ОДОСЛГП звернулось до суду з позовом про визнання недійсним рішення ДПІ від 19.04.2005 про нарахування пені в розмірі 14760,28 грн. за несвоєчасну сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб протягом 2004 року. Вважає це рішення про нарахування пені безпідставним і таким, що суперечить вимогам Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , який регулює нарахування пені підприємствам, що перебувають у процедурі банкрутства.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2005, залишеним без зміни постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2005 та ухвалою ВАС від 05.07.2006, позов Івано-Франківського ОДОСЛГП задоволено.

У скарзі ДПІ до Верховного Суду про перегляд за винятковими обставинами ухвали ВАС від 05.07.2006 поставлено питання про скасування всіх ухвалених у справі судових рішень і відмові в позові у зв'язку з неправильним та неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

Скарга ДПІ підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2003 було порушено провадження у справі про банкрутство Івано-Франківського ОДОСЛГП та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. У зв'язку з несвоєчасною сплатою цим підприємством до державного бюджету податку з доходів фізичних осіб протягом 2004 року рішенням податкового органу від 19.04.2005 позивачу нараховано пеню в розмірі 14760,28 грн.

Судові інстанції дійшли висновку, що, оскільки податкові зобов'язання щодо сплати податку виникли в позивача після порушення провадження про банкрутство підприємства, на них поширювалась дія мораторію і нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання цих зобов'язань ДПІ було здійснено неправомірно.

Проте з обґрунтованістю такого висновку погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення ст. 12 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові санкції (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у відповідності до ст. 1 цього Закону, де наведено визначення мораторію.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Відтак нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення коштів на підставі виконавчих документів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що порушення встановленого порядку перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб сталося протягом 2004 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань не поширювалась.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій щодо всіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з ч. 1 ст. 23 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Враховуючи викладене, ухвала ВАС, постанова апеляційного суду та рішення суду першої інстанції не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є незаконними і підлягають скасуванню.

Зважаючи на те, що фактичні обставини справи судовими інстанціями встановлено повно та правильно, проте неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів вважає необхідним постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 242, 243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду постановила:

Скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Закарпатської області задовольнити.

Ухвалу ВАС від 05.07.2006, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2005, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2005 скасувати, а в задоволенні позову Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання недійсним рішення від 19.04.2005 про нарахування пені відмовити.