Відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом звільнення займаної площадки площею 300 кв.м., яка знаходиться за адресою м. Нікополь, пр. Електрометалургів,37.

Ухвалою суду від 18.01.2008 року (т.1, а.с.33) до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.

28.02.2008 року Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ВАТ "ДОПАС", в якій просила визнати договір №06-933 сп від 01.10.2006 року між ВАТ "ДОПАС" та СПД ОСОБА_1. неукладеним з огляду на те, що він не має усіх істотних умов договору.

Заявою від 09.04.2008 року позивач за первісним позовом збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача збитки в розмірі 4320,00 грн., оскільки після припинення договору оренди відповідач не повернув йому орендовану площадку.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2008 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

За апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2008 року змінено, резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції:

"Позов Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" задовольнити.

Зобов'язати СПД ОСОБА_1. звільнити ділянку, площею 300 кв.м., розташовану за адресою: м.Нікополь, вул.Електрометалургів, 37.

Стягнути з СПД ОСОБА_1. на користь Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" 4320,00 грн. неустойки та судові витрати.

В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2008 року залишити без змін".

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 року.

Підприємець посилається на те, що постанова апеляційного суду є необґрунтованою та незаконною, винесеною з неправильним встановленням фактичних обставин справи та порушенням норм матеріального та процесуального права.

На думку заявника, апеляційний господарський суд, при винесенні постанови вийшов за межі предмету позову, перевівши майновий позов у площину земельного спору. При слуханні справи апеляційний суд розглядав питання лише права користування позивачем земельною ділянкою, не визначившись з питанням права власності позивача на спірний майданчик.

Також скаржник посилається на рішення по справі №30/309-07, яким встановлено, що ВАТ "ДОПАС" не є власником землі та земельна ділянка по вул. Електрометалургів, 37 у власність або користування ВАТ "ДОПАС" не надавалась.

Заслухавши суддю -доповідача та присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи предметом первісного позову є усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом звільнення займаної площадки та стягнення збитків з огляду на те, що після закінчення договору об'єкт оренди не було повернуто.

Предметом зустрічного позову є визнання договору від 01.10.2006 року оренди площадки неукладеним з огляду на відсутність істотних умов.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів того, що спірна площадка, яку займає відповідач, передавалась ДОПАС під час приватизації державного майна і що позивач є її власником.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "ДОПАС" встановив, що наказом від 22.01.1998 року на базі державного Дніпропетровського обласного підприємства автобусних станцій 11299 було створено ДОПАС, якому під час приватизації проведеної у 2001 року Фонд державного майна передав у власність об'єкти нерухомості, серед яких є будівля та площа автостанції, розташовані за адресою: м. Нікополь, пр. Електрометалургів, 37 (т. 1 а.с.10-12, т. 2 а.с. 13, 24).

01.10.2006 року між ДОПАС та ОСОБА_1. укладено договір №06-933сп, за умовами якого позивач надав відповідачу площадку, площею 300 кв.м., на якій ОСОБА_1. зобов'язалась організувати роботу літнього кафе (т.1 а.с.7). При цьому сторони обумовили, що строк дії договору закінчується 31.12.2006р.

В зв'язку з виникненням суперечки щодо продовження дії договору №06-933сп, ДОПСА у 2007 року звернувся до господарського суду з позовом про усунення перешкод в здійсненні права користування. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2007 року по справі №30/309-07 (т.1 а.с.35-37) в позові ДОПАС відмовлено. При цьому, судом встановлено наступні факти : за своєю правовою природою договір №06-933сп є договором майнового найму, а строк його дії продовжено після 31.12.2006 року на той же строк, тобто до 31.03.2007 року.

Відповідно до приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти встановлені рішенням суду під час розгляду справи №30/309-07 не доводяться при вирішенні справи №18/699-07, оскільки сторонами цих справ є ДОПАС та ОСОБА_1.

02.10.2007 року ДОПАС направив на адресу ОСОБА_1. повідомлення про своє небажання поновлювати договір №06-933сп після закінчення строку його дії (т.1 а.с.8).

Апеляційний суд дійшов висновку, що з урахуванням умов договору щодо строку його дії та повідомленням позивача про небажання продовжувати договір згідно з приписами статті 764 Цивільного кодексу України, дія договору №06-933сп закінчилась 01.10.2007 року. З огляду на це, відповідно до пункту 3.3 договору та статті 785 Цивільного кодексу України, по закінченні строку дії договору ОСОБА_1. повинна повернути ДОПАС отримане за договором майно - площадку, площею 300 кв.м., що знаходиться за адресою : м. Нікополь, пр. Електрометалургів,37.

Крім того, апеляційний суд задовольнив вимоги ВАТ "ДОПАС" про стягнення з відповідача 4320,00 грн. неустойки на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, згідно з якою якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Посилання відповідача на те, що позивач не є власником спірного майна апеляційний суд визнав безпідставним з огляду на те, що згідно з переліком нерухомого майна, яке передано у власність ДОПАС, останньому було передано як приміщення автостанції, розташованої у м. Нікополь по вул. Електрометалургів, 37 так і площа, на якій остання розташована (т.1, а.с.10-11). Автовокзал займає земельну ділянку площею 1,09 га., про що Нікопольською міською радою у 1993 року було видано акт на право постійного користування земельною ділянкою, що розташована у м. Нікополь (т.1, а.с.46-49).

З наданого на вимогу суду під час апеляційного перегляду справи плану приватизації Дніпропетровського обласного підприємства автобусних станцій 11299 апеляційний суд дійшов висновку, що Нікопольська автостанція, як структурний підрозділ підприємства автобусних станцій 11299, увійшла до структури ДОПАС після закінчення приватизації. При цьому, планом приватизації враховувалось наявність акта постійного землекористування, отриманого Нікопольською автостанцією. Апеляційним судом також зазначено, що судом першої інстанції не враховано, що земельна ділянка на якій розташовано автовокзал, входить до складу земель транспорту, використання яких регулюється Законом України "Про транспорт" (232/94-ВР) , статтею 67 Земельного кодексу України.

Апеляційна інстанція також врахувала, що ОСОБА_1. на протязі тривалого часу орендує у ДОПАС та у його право попередника приміщення автовокзалу для облаштування на ньому літнього кафе не оспорюючи його право розпоряджатися вказаним майном (т. 1, а.с.75-86). Тому відмову відповідача виконати умови договору №06-933сп в частині повернення майна ДОПАС, яка ґрунтується на невизнанні ОСОБА_1. за ДОПАС права власності на спірний об'єкт, суд визнав зловживанням відповідачем своїми правами, що у відповідності до частини З статті 16 Цивільного кодексу України є додатковою підставою для задоволення первісного позову.

Що стосується рішення Нікопольської міської ради від 28.01.2000 року про вилучення із користування ДОПАС частини земельної ділянки (т.1, а.с.113), то апеляційний суд визнав неможливим його застосування до спірних правовідносин, оскільки, він не змінює для ОСОБА_1. умов договору №06-933сп в частині прийнятого відповідачем зобов'язання повернути по закінченні строку його дії спірний об'єкт ДОПАС та в наданій довідці 10.09.2008 року відділом земельних ресурсів у м. Нікополь, зазначено, що акт на постійне землекористування ділянкою площею 1,09 га. наданий автостанції яка увійшла до складу ДОПАС до цього часу є дійсним.

Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні зустрічного позову, оскільки вимоги ОСОБА_1. про визнання договору №06-933сп неукладеним не ґрунтуються на законі.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам і дійшов обґрунтованого висновку при прийнятті рішення.

Доводи скаржника щодо термінології є помилковими, оскільки згідно Нового словника української мови ( видання друге, виправлене, Київ, видавництво "Аконіт", 2008, Рекомендовано Міністерством освіти України) площадка -спеціально пристосована ділянка; майданчик; рівне місце, пристосоване для чого-небудь; плоска, рівна частина якої-небудь споруди, якогось пристрою, обмежена чим-небудь; невелика горизонтальна площина; поміст, спеціально обладнаний для вистав, концертів і таке інше.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями - 111-5, - 111-7, пунктом 1 статті - 111-9, статтею - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 року у справі № 18/699-07 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.