Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 16.09.2005 за заявою Управління Пенсійного фонду України у Полонському районі та Шепетівської ОДПІ в особі Полонського відділення порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Полонський комбінат хлібопродуктів", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 26.09.2005 введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Глівінського Л.М., зобов'язано ініціюючих кредиторів подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ "Полонський комбінат хлібопродуктів".

Оголошення про порушення справи про банкрутство було опубліковано в газеті "Голос України" від 19.10.2005 № 197.

В межах визначеного ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строку Відділення Державного казначейства у Полонському районі звернулося із заявою з грошовими вимогами до боржника у сумі 2672500 грн.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 17.09.2008 (суддя Матущак О.І.) у задоволенні заяви Головного управління державного казначейства у Хмельницькій області (правонаступник Відділення Державного казначейства у Полонському районі) до боржника –ВАТ "Полонський комбінат хлібопродуктів" про внесення до реєстру вимог кредиторів суми 2672500 грн. відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 11.11.2008 (колегія суддів у складі: Черпак Ю.К. –головуючий, Веденяпін О.А., Іоннікова І.А.) ухвалу господарського суду Хмельницької області від 17.09.2008 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до законів України "Про Держаний бюджет України на 2005" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік" органом стягнення бюджетної позички (поворотної фінансової допомоги) є відповідний орган податкової служби, а не орган державного казначейства.

В касаційній скарзі Головне управління Державного казначейства України у Хмельницькій області просить скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду та ухвалу господарського суду Хмельницької області та прийняти нове рішення, яким заяву задовольнити. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 1, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", законів України про Державний бюджет України на 2003, 2005, 2006, 2007, 2008 роки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши в касаційному порядку ухвалу господарського суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Постанова апеляційного суду та ухвала місцевого суду в повній мірі відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

В ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" закріплено, що кредитор –це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Тобто, кредитором є особа, якій законом надано право звертатись з вимогами до боржника щодо грошових зобов'язань останнього.

Так, судами попередній інстанцій встановлено, що підставами виникнення правовідносин між Відділенням Державного казначейства у Полонському районі та Полонським комбінатом хлібопродуктів (заготівельне підприємство) є норми Закону України "Про поставки продукції для державних потреб" (493/95-ВР) , Укази Президента України "Про державний контракт на сільськогосподарську продукцію на 1995 рік" від 16.01.1995 р. № 51 (51/95) , "Про задоволення державний і регіональних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік" від 18.01.1996 р. № 62 (62/96) , постанови Кабінету Міністрів України "Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік" від 12.03.1996 р. № 323 (323-96-п) , "Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році" від 04.02.1997 р. № 124 (124-97-п) .

Тобто, правовідносини кредитора з боржником виникли на підставі отриманих у 1995 –1997 роках та не повернутих до державного бюджету безвідсоткових бюджетних позичок.

Відповідно до ст. 17 Бюджетного кодексу України у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

З метою забезпечення виконання вимог Бюджетного кодексу України (2542-14) наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 N 74/194, зареєстрованим в Мінюсті 20.05.2002 за N 436/6724 (z0436-02) , затверджено Порядок взаємодії між органами Державного казначейства України та органами державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.

Зокрема, в п. 9 вказаного Порядку (z0436-02) закріплено, що районні (міські) управління (відділення) Державного казначейства України щомісяця до 20-го числа місяця, наступного за звітним, надають у паперовому вигляді відповідним податковим органам інформацію про стан простроченої заборгованості перед державним бюджетом за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, в порядку, встановленому чинним законодавством.

Разом з тим, Законами України про Державний бюджет України на відповідні роки визнано на 2003 –2008 роки органи державної податкової служби органом стягнення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державною або під державні гарантії, та бюджетними позичками.

Так, ст. 24 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та ст. 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" визначено органи державної податкової служби України органом стягнення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередній інстанцій про неможливість органів державного казначейства бути кредитором у справі про банкрутство, оскільки чинним законодавством чітко визначено, що органом стягнення позичок (повторної фінансової допомоги), наданих із державного бюджету, можуть виступати лише відповідні органи державної податкової служби.

Твердження касаційної скарги про помилковість висновку суду, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні, у зв’язку з чим судовою колегією не приймаються до уваги.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.