14.08.2008р. ТОВ "Науково-виробниче підприємства "Гранат Плюс" звернулися до господарського суду Запорізької області з позов про стягнення з ЗАТ "Іскож - 2000" 7 743,00грн. заборгованості, 3 725,29грн. інфляційних та 567,26грн. 3% річних за період з 01.05.2006р. по 01.07.2008р. В обґрунтування своїх вимог зазначали, що згідно замовлень відповідача позивач передав ЗАТ "Іскож - 2000" товар на загальну суму 7 743,00грн., що підтверджується накладними від 12.01. - 27.04.2006р., проте останній виставлені рахунки не оплатив, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, про стягнення розміру якої з урахуванням інфляційних та пені позивач звернувся до суду.

У відзиві на позов відповідач зазначав, що основна сума боргу ним уже сплачена, а в задоволенні вимог про стягнення інфляційних та річних, просив суд відмовити, оскільки позивач не направляв вимогу про оплату товару, із зазначенням термінів виконання зобов'язання.

16.09.2008р. рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Алейникова Т.Г.) припинено провадження у справі в частині стягнення 7 743,00грн. заборгованості, в решті позову відмовлено.

11.11.2008р. постановою Запорізького апеляційного господарського суду (судді: Мойсеєнко Т.В. –головуючий, Кричмаржевський В.А., Хуторной В.М.) рішення місцевого суду частково скасовано, присуджено до стягнення з ЗАТ "Іскож - 2000" на користь ТОВ "Науково-виробниче підприємства "Гранат Плюс" 3 238,91грн. інфляційних та 448,43грн. 3% річних. В решті рішення залишено без змін. Апеляційний суд виходив з того, що у день передачі за накладними товару позивач надавав відповідачу під розписку рахунки –фактури на його оплату (наявні у матеріалах справи) з зазначенням строку дійсності цих рахунків до сплати. Проте, у встановлений ст. 530 ЦК України семиденний термін від дати отримання рахунків –фактур відповідач їх не оплатив, тому вимоги про стягнення пені та інфляційних підлягають задоволенню частково, зважаючи на різні дати поставки.

Не погоджуючись з ухваленою постановою, ЗАТ "Іскож - 2000" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про її скасування та залишення в силі рішення місцевого суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення вимог скарги, оскільки при ухваленні постанови про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення пені та інфляційних, апеляційний суд здійснив всебічний, повний та об’єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надав належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін та правомірно застосував положення ст. 625 ЦК України. Зважаючи на правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови відсутні. Викладені заявником у касаційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованого висновку Запорізького апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Іскож - 2000" залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.11.2008р. у справі господарського суду Запорізької області №10/484/08–без змін.