У лютому 2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з відповідача боргу на суму 5619953,28грн., інфляційних збитків на суму 277431,98грн., 3% річних на суму 61299,1грн. та пені на суму 264488,76грн. внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договорами №А-0605/03 від 06.05.2003р., №А-1908/03 від 23.12.2003р., №12/3-07 від 15.06.2007р. з додатковими угодами до нього.

Під час розгляду даної справи позивачем неодноразово збільшувались позовні вимоги. 25.03.2008р. позивачем була подана заява про збільшення позовних вимог у зв’язку з не включенням до розрахунку інфляційних збитків та 3% річних січень-лютий 2008р., в якій просив стягнути з відповідача 5619953,28грн. основного боргу, інфляційних збитків на суму 477073,75грн., 3% річних на суму 95469,64грн. та пені на суму 264488,76грн. за несвоєчасне виконання взятих на себе останнім зобов’язань за договорами.

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.04.2008р. у справі №37/62 (суддя Кондратова І.Д.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту" 5619953,28грн. основного боргу, 477073,75грн. витрат від зміни індексу інфляції, 3% річних в розмірі –95469,64грн., пені в розмірі 264488,76грн., 25500грн. витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008р. у справі №37/62 (колегія суддів у складі головуючого судді Сотнікова С.В., суддів Дикунської С.Я., Дзюбко П.О.) відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду м. Києва від 08.04.2008р. у справі №37/62, апеляційну скаргу відповідача не прийнято до розгляду та повернуто скаржнику.

Не погодившись з прийнятим у справі рішенням, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та уточненням до неї, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 08.04.2008р. у справі №37/62 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив з поясненнями на касаційну скаргу позивача з уточненнями до неї, в якому просить оскаржений судовий акт залишити без змін, а касаційну скаргу відповідача –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу з уточненням до неї, відзив з поясненнями на касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга з уточненням до неї підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом, між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) були укладені договори №А-0605/03 від 06.05.2003р., №А-1908/03 від 23.12.2003р. та №12/3-07 від 15.06.2007р., а також додаткові угоди № 7 від 15.06.2007р., № 8 від 15.06.2007р., № 10 від 15.06.2007р. та №11 від 15.06.2007р. до договору №12/3-07 від 15.06.2007р.

За умовами зазначених договорів позивач надає відповідачу послуги із задоволення кредиторських вимог відповідача шляхом витребування заборгованості від боржників відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити вищевказані послуги. Відповідач сплачує позивачу відсотки від розміру задоволених вимог відповідача.

Пунктом 4.1 договору №А-0605/03 від 06.05.2003р. сторони передбачили, що замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі 10% від розміру задоволених вимог.

За п.п.3.1.2, 3.1.3 договору №А-1908/03 від 23.12.2003р. за обслуговування, що буде здійснюватись виконавцем за цим договором замовник зобов’язується сплатити виконавцю після набрання чинності рішенням (постановою) суду (господарського суду), що є остаточним для виконання про задоволення позову заявника до боржника –кошти у сумі 0,65% від суми коштів, задоволеної судовим рішенням (постановою), в тому числі кошти у сумі 0,1% сплачується замовником протягом десяти днів після набрання чинності рішенням суду першої інстанції, решта коштів (0,55%) –протягом десяти днів після прийняття остаточного рішення (постанови). Після фактичного задоволення вимог замовника до боржника –щоквартально 3% від фактично задоволених вимог замовника одержаних за квартал коштів до десятого числа місця наступного за звітним періодом.

Пунктом 3.5 цього договору визначено, що акт виконаних робіт складається сторонами протягом трьох календарних днів: у випадку винесення судом рішення про задоволення позову - з дати вступу такого рішення в законну силу; у випадку задоволення вимог замовника шляхом перерахування коштів боржником або третьою особою на погашення заборгованості –з дати надходження коштів на рахунок замовника, у випадку задоволення вимог замовника шляхом отримання інших активів або товарів на погашення заборгованості –з дати, отримання таких активів або товарів, вказаній у акті прийому-передачі, накладній тощо.

За п.п.2.3, 2.4 договору №12/3-07 від 15.06.2007р. надання юридичних послуг за цим договором засвідчується актами приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), в яких зазначається повний склад наданих послуг. Замовник протягом семи днів з моменту отримання акту, зобов’язаний підписати його та надіслати (вручити) екземпляр виконавцю. У разі неотримання виконавцем підписаного акту прийому-передачі наданих послуг або аргументованих заперечень в семиденний термін з дати направлення такого акту замовнику, послуги вважаються прийнятими замовником за обсягом, вартістю та якістю, вказаною в акті. Базою для нарахування винагороди виконавцю є сума погашеної боржниками замовника заборгованості, що надійшла на рахунок замовника у розрахунковому місяці за кожною додатковою угодою та підтверджена належним чином засвідченими копіями платіжних доручень.

Пунктом 5 додаткових угод до цього договору передбачено, що за надання виконавцем послуг виплачується винагорода в розмірі 5 (п’яти) відсотків від ціни позову: 2,5% від ціни позову виплачуться протягом 10 банківських днів з дня підписання угоди, 2,5% від ціни позову –продовж 10 днів з дня отримання на розрахунковий рахунок замовника від боржника чи третіх осіб (включаючи проведення розрахунків на виконання рішень державних органів) коштів, та/або залік зустрічних вимог, отримання іншого майна та/або активів або товарів, матеріальних та нематеріальних прав, списання, прощення боргу, а також вчинення будь-яких інших дій, в результаті яких відбулось зменшення заборгованості щодо якої надаються послуги.

У відповідності до п.5.2 договору №А-0605/03 від 06.05.2003р. сторони погодили, що у випадку наявності заперечень щодо розміру винагороди, замовник зобов’язаний протягом п’яти днів після отримання рахунку рекомендованим листом з повідомленням надіслати виконавцю аргументовані заперечення, після чого сторони проводять роботу по погодженню розміру винагороди в порядку, передбаченому п.8.1, 8.2 договору.

Суд першої інстанції з наданих позивачем пояснень, актів приймання-передачі виконаних робіт, рахунків, встановив, що протягом існування договірних відносин, позивач належним чином виконав свої зобов’язання перед відповідачем в повному обсязі, а саме: позивачем виконане доручення з повернення на користь відповідача кредиторських вимог на суму 459728364,74грн., тоді як відповідач, всупереч умов договорів, свої зобов'язання виконує неналежним чином, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості з несплаченої винагороди на суму 5619953,28грн.

Судом встановлено, що відповідач, отримавши акти приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), безпідставно не підписав та не повернув їх позивачу, не висував будь-які аргументовані заперечення проти обсягів, якості та кількості виконаних робіт за договорами та в строк, встановлений договорами про надання юридичних послуг в повному обсязі за виконані роботи та надані послуги не розрахувався, внаслідок чого місцевий господарський суд, посилаючись на приписи ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 530, 629, 901 ЦК України, зазначив, що у відповідності до домовленості сторін та вимог чинного законодавства, послуги надані позивачем вважаються прийнятими, а сума винагороди відповідно становить 5619953,28грн., розмір якої визначений розрахунком позивача та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

На підставі зазначеного місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу на суму 5619953,28грн.

Водночас задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму 477073,75грн. та 3% річних на суму 95469,64грн., місцевий господарський суд, пославшись на приписи статтей 614, 625 ЦК України, встановив прострочення відповідачем грошового зобов’язання, погодившись з розрахунком позивача.

Посилаючись на приписи ч.1 ст. 546, ст. 549, ч.2 ст. 551, ст. 611 ЦК України, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) , умови п.6.1 договору №А-0605/03 від 06.05.2003р. та п.4.2 договору №А-1908/03 від 23.12.2003р., суд першої інстанції визнав вимоги позивача щодо стягнення з відповідача нарахованої позивачем за прострочення виконання грошового зобов’язання пені на суму 264488,76грн.

Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Вищого господарського суду України погодитись не може та вважає їх передчасними з наступних підстав.

Відповідно до п.4 Прикінцевих положень ГК України (436-15) , Господарський кодекс України (436-15) застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України (436-15) , зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) даний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції всупереч ст. 43 ГПК України не з’ясовано виконання сторонами умов договору №А-0605/03 від 06.05.2003р., а саме: чи був письмово повідомлений відповідачем позивач про розмір "задоволених вимог" (у розумінні п.1.3 цього договору), дату, підстави, на яких відбулось задоволення вимог з направленням копії належним чином завірених підтверджуючих документів про таке задоволення протягом 3 днів з дня кожного конкретного випадку (повного або часткового) задоволення вимог відповідача (п.2.1.4 цього договору); чи звітував перед відповідачем позивач про виконані ним дії не рідше одного разу на місяць (п.2.2.2 даного договору); чи забезпечив позивач відповідача копіями документів, що супроводжували процес виконання даного договору та є в розпорядженні позивача (п.2.2.3 цього договору); чи надавався позивачем відповідачу рахунок для самостійного здійснення останнім обов'язкових платежів, необхідних для організації та забезпечення стягнення заборгованостей, як-то держмито, оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, тощо - в строк не більше 5 днів з дня надходження таких рахунків (п.3.3 даного договору); чи укладалися відповідачем з боржником мирова угода або угоди про розстрочення, відстрочення, прощення, списання, реструктуризації, тощо) заборгованостей, що є предметом обслуговування, для визначення суми винагороди позивача за цим договором (п.4.2 цього договору).

При цьому, судом першої інстанції в порушення приписів ст. 43 ГПК України також не було перевірено виконання сторонами умов п.5.1 даного договору, зокрема не з’ясовано: чи були задоволенні повністю або частково кредиторські вимоги, послуги по задоволенню яких надає позивач шляхом витребування заборгованості від боржників відповідача, що є предметом цього договору, чи був складений сторонами відповідний акт прийому-передачі наданих послуг після задоволення цих вимог, чи був наданий позивачем відповідачу рахунок з зазначеним у ньому у відповідності до п.4.1 цього договору розміром винагороди позивача.

Водночас судом першої інстанції не з’ясовано всупереч ст. 43 ГПК України також виконання сторонами умов договору №А-1908/03 від 23.12.2003р., а саме: чи були направлені відповідачем позивачу протягом 10 днів з моменту підписання цього договору належним чином завірені копії: договору з боржником –КП УЖГ Святошинського району м. Києва, актів звірок розрахунків за договором, витягів з особового рахунку боржника, платіжних документів, що надсилались боржнику через установи банку, довідок банківської установи про направлення боржнику платіжного документу на оплату послуг, документів про проведення часткової оплати послуг, в т.ч. шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, документів, що підтверджують надання пільг та субсидій споживачам боржника; свідоцтва про державну реєстрацію та довідки про включення боржника до ЄДРПОУ; статуту боржника; листування між боржником та відповідачем щодо оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення, погашення заборгованості; чи була оформлена Розрахунковим департаментом ВАТ "АК "Київводоканал" передача зазначених документів за актом прийому-передачі (п.2.1.1 цього договору); чи надавалося позивачем відповідачу повідомлення для самостійного здійснення останнім обов'язкових платежів, необхідних для організації та забезпечення стягнення заборгованостей, як-то держмито, оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, тощо - в строк не більше 5 днів з дня надходження таких повідомлень (п.2.1.4 даного договору); чи був письмово повідомлений відповідачем позивач про розмір задоволених вимог, дату, підстави, на яких відбулось задоволення вимог з направленням копії належним чином завірених підтверджуючих документів про таке задоволення протягом 3 днів з дня кожного конкретного випадку (повного або часткового) задоволення вимог відповідача (п.2.1.5 цього договору); чи направляв позивач відповідачу письмовий запит з вимогою своєчасного надання відповідачем усіх документів, необхідних для надання позивачем послуг за цим договором (п.2.4 даного договору); чи звітував позивач перед відповідачем на його вимогу про виконання обслуговування за цим договором та чи надавав позивач відповідачу копії документів, що супроводжували процес виконання договору та є в розпорядженні виконавця (п.2.5.2 та п.2.5.3 цього договору), а також чи надав позивач своєчасно відповідачу повідомлення про необхідність здійснення обов’язкових платежів для організації забезпечення стягнення заборгованостей, як-то держмито, оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу тощо.

Водночас місцевим господарським судом не з’ясовано наявності рішення (постанови) суду (господарського суду), набравших чинності, про задоволення позову відповідача до боржника - КП УЖГ Святошинського району м. Києва, а також не з’ясовано розміру задоволених позовних вимог про стягнення з останнього заборгованості, не з’ясовано наявності прийнятих остаточних рішень (постанов), обумовлених п.п.3.1.2 та п.п.3.1.3 цього договору, наявності задоволених вимог відповідача шляхом перерахування коштів боржником або третьою особою на погашення заборгованості зі здійсненням аналізу надходжень коштів на рахунок відповідача, а також наявності задоволених вимог відповідача шляхом отримання інших активів або товарів на погашення заборгованості, обумовлених п.3.5 даного договору.

Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишилось нез’ясованим питання щодо надання позивачем за умовами п.3.6 договору за результатами проведеного обслуговування відповідачу рахунку на оплату послуг, з зазначенням обсягу та вартості послуг, наданих останньому.

Разом з тим, місцевий господарський суд всупереч ст. 43 ГПК України не з'ясував виконання сторонами умов, визначених договором №12/3-07 від 15.06.2007р., з урахуванням укладених до нього додаткових угод від 15.06.2007р. №№6-11, зокрема: чи надав позивач передбачені цими додатковими угодами юридичні послуги з захисту інтересів відповідача (представництво) в судах першої, апеляційної, касаційної інстанції та Верховному суді України за позовом відповідача до боржників, зазначених в цих додаткових угодах про стягнення з них заборгованості, чи надав відповідач на вимогу позивача для виконання цих додаткових угод усю інформацію, матеріали справ та документи, що можуть бути використані як докази по справах, чи були вони у випадку їх надання відповідачем позивачу вподальшому повернуті відповідачу позивачем після виконання цих додаткових угод, чи виконанні фактично позивачем ці договірні умови, визначені додатковими угодами.

Поряд з цим, посилаючись на умови п.5 додаткових угод до договору №12/3-07 від 15.06.2007р. судом першої інстанції в порушення приписів ст. 43 ГПК України не з'ясовано, чи сплачено позивачу за надання ним послуг 2,5% від ціни позову протягом 10 банківських днів з дня підписання додаткових угод, чи отримав відповідач на свій розрахунковий рахунок від боржника чи третіх осіб (включаючи проведення розрахунків на виконання рішень державних органів) коштів, чи був залік зустрічних вимог з боржниками відповідача, чи отримав відповідач інше майно та /або активи або товари, матеріальні та нематеріальні права, чи був списаний або прощений борг боржників відповідача, а також чи вчинені будь-які інші дії, в результаті яких відбулось зменшення заборгованості щодо якої надаються послуги позивачем.

При цьому, судом не з’ясовано суми погашеної заборгованості боржниками відповідачу за додатковими угодами до договору №12/3-07 від 15.06.2007р., з витребуванням належним чином засвідчених копій платіжних доручень та інших документів в підтвердження погашення боргу перед відповідачем.

Отже, задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції не з’ясував, який обсяг робіт фактично виконаний позивачем на виконання зазначених договорів, на підставі яких подано позов, із зазначенням документів, складених на виконання цих договорів з їх долученням до матеріалів справи, і чи погодився з вказаним обсягом виконаних робіт по цим договорам відповідач. При цьому, посилання суду на те, що відповідач прийняв виконаний обсяг робіт не може свідчити про його узгодження з позивачем.

Викладене свідчить про передчасність висновків місцевого господарського суду щодо виконання належним чином позивачем зобов’язань за вказаними договорами.

Неповне встановлення судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст.47 ГПК України (1798-12) , яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст. 38 ГПК України, яка зобов’язує суд у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору; ст. 43 ГПК України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, надав неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, чим порушив норми процесуального права, у зв’язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та залучити до матеріалів справи зазначені документи, які стосуються спірних відносин, дати їм належну правову оцінку, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм процесуального права.